Десять тез про марксизм сьогодні

Карл Корш

1. Питання, наскільки вчення Маркса й Енґельса є теоретично прийнятним і наскільки його можливо застосовувати сьогодні, вже не має сенсу.

2. Сьогодні всі спроби відновити марксистську доктрину як щось цілісне з її первозданним призначенням слугувати теорією соціяльної революції робітничої кляси є реакційними утопіями.

3. Хоча по суті вони не є неоднозначними, в Марксовому вченні є одначе важливі сторони, що вони з огляду на їхнє призначення, що змінюється в залежності від обставин, в яких вони застосовується, до сьогодні зберегли свою чинність. Так само і стимул, народжений практикою колишнього марксистського робітничого руху, на сьогодні включений до практичної боротьби народів — і кляс.

4. Перший крок до відновлення революційної теорії та практики полягає у розриві з тим марксизмом, що він претендує на монополізацію революційної ініціятиви, на теоретичне та практичне керівництво.

5. На сьогодні Маркс є лише одним з численних попередників, засновників і розробників соціялістичного руху робітничої кляси. Не менш важливими є так звані соціялісти-утопісти — від Томаса Мора до наших днів. Не менш важливими є Марксові великі суперники, такі як Бланкі, а також його закляті вороги як Прудон і Бакунін. Не менш важливими, зрештою, є плоди нещодавного розвитку: німецький ревізіонізм, французький синдикалізм і російський більшовизм.

6. Надзвичайну важливість для марксизму мають такі пункти: а) його зв’язок із слаборозвинутими економічними та політичними умовами у Німеччині та инших країнах Центральної і Східної Европи, де він набув політичної значимости; б) його безумовна прихильність до політичних форм буржуазної революції; в) його безумовне визнання передових економічних умов Анґлії як моделі для майбутнього розвитку всіх країн і як об’єктивних передумов переходу до соціялізму; д) наслідки його багаторазових відчайдушних і суперечливих спроб вирватися за межі цих умов.

7. Наслідками цих умов є: а) переоцінка держави як вирішального інструменту соціяльної революції; б) містичне ототожнення розвитку капіталістичної економіки із соціяльною революцією робітничої кляси; в) наступний неоднозначний розвиток першої форми Марксової теорії революції шляхом штучного щеплення їй теорії комуністичної революції в два етапи; ця теорія, спрямована, з одного боку, супроти Бланкі, а з иншого — проти Бакуніна, знімає з сьогоднішнього порядку денного справжнє визволення робітничої кляси і відстрочує його до непевного майбутнього.

8. Саме у такому контексті слід розглядати лєнінський чи більшовицький розвиток; і саме у такій новій формі марксизм потрапив до Росії й Азії. Після чого він пережив метаморфозу: з революційної теорії він перетворився на ідеолоґію. Ця ідеолоґія може бути й була використана для найрізноманітніших цілей.

9. Саме з цієї точки зору відбувається критичне осмислення двох російських революцій (1917 і 1928 років), і саме з цієї точки зору слід визначити призначення марксизмом в Азії та світовому маштабі.

10. Управління робітниками виробництвом їх власного життя не відбудеться у результаті захоплення ними позицій на міжнародному та світовому ринках, покинутих саморуйнівною і так званою вільною конкуренцією монополістичних власників засобів виробництва. Перехід до такого управління може стати тільки результатом пляномірного втручання у виробництво, що сьогодні чимраз більше реґулюється у монополістичний і пляновий спосіб, всіх усунутих сьогодні від виробництва кляс.

1950 р.

Переклад з анґлійської: «Вперед»

Джерело: Telos, Нью-Йорк. – Issue 26, зима  1975-1976.