Марсель ван дер Лінден
Глава сьома. Розпад і його наслідків: з 1985 року до сьогодні
Призначення у березні 1985 року Міхаїла Сєрґєєвіча Ґорбачова на посаду Ґенерального секретаря КПРС передвіщало кінець Радянського Союзу. Невдовзі після призначення на посаду Ґорбачов публічно виступив з доти нечуваною від офіційних осіб критикою суспільних, економічних і політичних структур СРСР. На червневому плєнумі Центрального комітету КПРС 1987 року він представив свої «основні тези» та закликав до «перебудови» в економіці. Проте наступні спроби «модернізації» — закони «Про державне підприємство (об’єднання)» (1987) та «Про кооперацію у СРСР» (1988), постанови про порядок створення і діяльности спільних підприємств — супроводжувались економічним спадом, що прискорювався: скорочувались обсяги виробництва, а ціни зростали. Одночасно нова політика «гласности», що вона на якійсь час створила позитивний образ Ґорбачова в очах Заходу, дала вихід соціяльному та націоналістичному протесту, конфліктам на етнічному ґрунті.
Невдала спроба консервативного державного перевороту у серпні 1991 року завдала проґрамі реформ Ґорбачова смертельного удару. Упродовж тижнів після поразки перевороту все більше і більше радянських республік проголошували незалежність. У листопаді 1991 року російський президент Боріс Єльцин оголосив про ліквідацію КПРС на території Російської Федерації, а у грудні того ж року було офіційно розпущено Радянський Союз: його місце заступила Співдружність Незалежних Держав (першими членами якої стали Росія, Україна та Білорусь). У наступні роки тривало «вільне падіння» у напрямку нереґульованого ринкового капіталізму. Економічна криза та «брудна війна» в Чечні час від часу викликали опір та протести, але частіше вели до деморалізації населення. 2000 року місце Єльцина зайняв його протеже Владімір Путін, що його політика була спрямована на відновлення «міцної держави», здатної тримати економічні сили країни під контролем, пропаґанду робочої етики, вживання жорстких заходів проти сепаратистів і демонстрацію нової військової величі. Продовжити читання “«Західний марксизм» і Радянський Союз. Огляд критики та дискусій після 1917 року (VII)”