В річницю польського Жовтня

О.Васечко

Від польських подій 1956 р. проминув рік. Для кожного польського патріота Жовтень став початком нової ери в історії Польщі. Як це звичайно буває, в час великого хвилювання навіть світлі уми не здають собі повністю справи з того, що в той час с великого і тривалого, а що лиш явищем хвилевого піднесення.

Минув рік від подій 1956 р., але в Польщі не видно ані великих маніфестацій, ні одушевлення, ні високопарних промов. Бо й справді, становище в країні не зовсім світле. Господарська ситуація не дуже покращала. Лише невелика верства молодої інтеліґенції напружує зусилля в шуканні кращих шляхів до майбутнього, а широкі маси населення поринули у щоденних турботах за хліб насущний. Платні за працю в державних та суспільних організаціях настільки малі, що дуже невеликі можливості чесно здобувати засоби до життя. Хабарництво, крадіжки суспільного і державного майна, спекуляція й хуліганство розкладають суспільний організм. Із нотаток польської преси виходить, що того роду злочинність навіть дещо збільшилася від жовтня минулого року. Люди, що тужать за життям у більш-менш унормованих суспільних стосунках, твердять, що за «сталінського» режиму було тяжко, але принайменше не було безладдя.

Угорські події і світовий комунізм

В.

Інтервенція совєтських військ в Угорщині потрясла рядове членство всіх комуністичних партій світу. Багато щирих комуністів, які були задивлені в СССР як першу в світі комуністичну державу та вірили в її непорочність, побачили тепер, що зразкуватися на СССР не лише небезпечно, але й недоцільно.

Під впливом угорських подій і ідей, що скриваються в деклярації совєтського уряду від 30. 10. 1956 роблять американські комуністи підготовку до зміни партійного статуту в дусі різних шляхів до соціялізму. В проєкті між іншим сказано, що «спільні вузли між робітниками всіх країн зміцняться, якщо робітничі рухи різних країн співпрацюватимуть в атмосфері незалежности й рівноправности та користуватимуться правом братерської й конструктивної критики». З цього видно, що американські комуністи підтримують комуністів Польщі й Юґославії.

Польська революція

О.Васечко

«Хто не розуміє, що те, що сталося в Польщі, не є лиш справою Польщі, але переломовим моментом, початком нової епохи в цілому міжнародному робітничому русі — той взагалі нічого не розуміє»… Так писала Едда Верфель в варшавському часописі «Пшеґльонд Культуральни» (ч. 44), органі Ради культури й мистецтва при міністерстві культури й мистецтва Польської Народної Республіки.

Правда, сьогодні ще важко з усією певністю твердити, що польське робітництво відкрило нову епоху робітничого руху, і що по тому шляху воно вже піде переможно вперед. Одне певне, що воно зайняло позиції, перед якими дрижать і німецька ДРеспубліка, і Чехословаччина, і СССР. Ще донедавна світ розподілявся на два ідеологічні табори: капіталізму й комунізму, з яких останній репрезентував ідейну наступаючу силу, що перед нею західний капіталізм з конечности обмежувався до оборонної тактики. Згадана польська авторка пише в тій самій статті, що «сталінський робітничий рух кінчається і мусить кінчитися… Ми є тієї думки, що, крім сталінізму й капіталізму, існує ще й третій шлях, а саме шлях соціялізму».

Гомулка — революційний вождь нового типу

Ів.М-ко (Іван Майстренко)

Те, що перший секретар польських комуністів перед Гомулкою — Охаб не тільки не противився приходові Гомулки до влади в партії, а навіть всіляко сприяв, — говорить про нього як про людину розумну й чесну. Але це говорить також про те, що Гомулка є людиною надзвичайною, яка зуміла полонити душі всіх провідників польської держави. В цій надзвичайній силі духа Гомулки ми переконуємось, коли читаємо його промову на всепольському активі у Варшаві наприкінці листопада. Промова та надрукована в московській «Правді» від 2 грудня 1956 р. Не знаємо, чи дуже та промова покалічена вправною в цьому рукою редакторів «Правди» (як покалічена ними наприклад остання промова Тіта), але навіть якщо й покалічена, то й тоді з неї все одно досить ясно проглядає образ Гомулки — робітничого вождя нового типу.

Найбільше, що вражає в промові Гомулки — це зовсім новий, зовсім відмінний її стиль, порівняно з промовами інших вождів комунізму, як в КПСС, так і в залежних від неї компартіях світу. Поперше Гомулка говорить перед суспільством з почуттям своєї відповідальности перед ним і залежности від нього. Він не замилює очей, не «залівает», не рисується своєю незалежною від народу владою, спертою на МВД, або на багнети бонапартистського генералітету, він ніби обвинувачений виправдується перед народом, що мовляв багато у нас хиб і що так погано буде ще довго. І в цьому якась особлива принада його — робітничого вождя, і зрозумілою стає ота грандіозна демонстрація, яку влаштували йому пролетарі Варшави по повороті його з Московських переговорів.

Розвиток подій в Польщі (квітень-жовтень 1956 р.)

В.Ф. (Всеволод Голубничий)

В Польщі сталися події може ще більшого історичного значення, ніж у Югославії в 1948 році. Щоб зрозуміти їх суть, тенденцію і вплив на хід історичних подій, мусимо спершу встановити картину їх точного перебігу, а ще перед цим мусимо коротко схарактеризувати сучасну Польщу. З 1949 року в Польщі існує безроздільна сталіністська диктатура. За шість років з часу її встановлення диктатура ця не встигла ще виродитися в тотально здеґенерований бюрократичний режим, як в СССР. Від часу закінчення другої світової війни поміщицько-буржуазна кляса старої панської Польщі революційними реформами згори, за допомогою державної влади, стала вивлащена й позбавлена матеріяльної й леґальної опори в суспільстві. Вся велика й середня промисловість, банки, торгівля в Польщі є націоналізована. Польське суспільство з цього часу складається з кляс робітництва, дрібновласницького селянства, невеликого прошарку дрібної буржуазії, крамарів, куркулів, довкола якої групується частина залишків старих вивлащених кляс, старої інтеліґенції й духовенства, та з прошарку нової інтеліґенції й державної та партійної бюрократії. Сталіністський режим з 1949 року взяв був курс на приспішену індустріялізацію Польщі і важким пресом натиснув на село, намагаючись його колективізувати.

До причин чергового розламу ОУН

В.Коваленко

І

Всередині середовища ОУН Бандери тертя відбувалося кілька літ. Раз-у-раз зарисовувалися глибокі, хоч здебільша притаєні, розколини й часто доходило до важких зрушень. На завваження посторонніх глядачів члени цього середовища намагалися або це заперечити або зменшити значіння того процесу, що вже тягнувся довго, від 30-тих років починаючи.

Минулого року, в місяці лютім, українська суспільність по цей бік залізної заслони таки прочитала в періодичній пресі, що в середовищі ОУН Бандери наступив розлам. Вийшло на верх це, що до того часу було для багатьох окутане таємницею.

Реставрація в Мадярщині

Василь Чернета

Зміни з економічній програмі мадярської компартії, що їх оголосив новий прем’єр Мадярщини Імре Нодь, який 4-го липня ц. р. зайняв місце Матяша Ракоші, можна розглядати як тактичний і тимчасовий еквівалент НЕП-у Леніна, але який, у відміну від цього останнього, переводиться при зовсім нових історичних обставинах. Ця нова програма, викладена в промові Імре Нодя в парляменті, є одним з найбільших жестів примирення з залишками капіталітичних елементів і рівночасно відступом від економічної програми сталінізму. Покищо ще тяжко передбачити те, що прийде завтра, оскільки так званий сталінський світ зазнав так багато змін після смерти Сталіна, що вдаватися в якісь передбачення надто небезпечно. Залишається єдина можливість: проаналізувати цю нову програму під кутом зору розвитку сучасних історичних обставин.

Берлінський Кронштад і моральне банкротство сталінізму

Ів.М-ко (Іван Майстренко)

Берлінське робітниче повстання 17. червня можна розглядати з двох точок зору: чого хотіли повстанці, і що об’єктивно витікало з їхнього повстання. Це був рух робітничий не тільки за cвоїм соціяльним складом, але й за його мотивами. Проголошена напередодні лібералізація Східньої Німеччини давала полекші середній буржуазії, селянам, всім, крім робітників. Для робітників вона підвищувала норми. Мотивація сталіністів була проста: буржуазія й селяни — то чужі сили, перед ними треба поступатись, коли скрута. Робітники ж свої, вони можуть під час скрути підтягти пояси, як то робить кожен господар.

Винахідником цієї примітивної концепції був Сталін. В основі її лежить така логіка. Влада сталіністів має тільки одно історичне призначення — ліквідацію приватновласницьких відносин, тобто здійснення кінцевої мети пролетаріяту. Отже, від влади сталіністів пролетаріят якщо й може терпіти кривди, то тільки матеріяльно-побутові. Але не клясові й не історичні. Тому й протест пролетаріяту проти влади сталіністів може мати характер щонайбільше побутовий, але не клясовий. Клясових вимог до влади сталіністів пролетаріят ставити не може. Якщо ж він своїм виступом загрожує цілій системі сталінізму, тоді він об’єктивно стає знаряддям капіталістичної реставрації, виступає проти своїх клясових, історичних цілей.

Три рецензії з журналу «Вільна Україна» (1906)

Симон Петлюра

Побѣда кадетовъ и задачи рабочей партіи. — Н.Ленин. Книгоиздательство «Наша мысль». СПб. 1906 г. Ц. 30 к. Стр. 78. Брошюра тов. Леніна більш ніж потрібна для кожного, хто захотів би орієнтуватись в тій політичній сітуації, яка тепер запанувала у нас. Побіди «кадетів» на виборах запаморочили голови не лише їм, але і де якій частині соціаль-демократичних кругів. Процес зросту і пишного буяння конституційних іллюзій развивається з надзвичайним crescendo, відбираючи можливість об’єктивної оцінки у згаданих кругів сучасного моменту і тих перспектив, які ввижаються, як конечні, і необхідні, кожному об’єктивному спостерегачу. Докладному аналізу цього моменту і тих ріжних соціальних сил, що відограють в ньому роль, і присьвячена брошюра тов. Леніна. З властивою йому льогічностю і уміннєм розбирає автор докази як кадетів, так і правого крила російської соціаль-демократії (меньшевіків) за вибори в Державну думу і виводить на чисту воду всю їх безпідставність і мильність. Ми не будемо наводити тут цілої аргументації автора за бойкот виборів — вони досить відомі і розвивались не раз на сторінках як російської, так і української соціаль-демократичної преси. Звертаємо увагу на них лише тому, що в брошюрі їх зайвий раз сістематизовано і сконцентріровано.