Архів для 29.01.2010

Вибрані листи: Енґельс Куно (24 січня 1872)

Енґельс Куно

24 січня [1872 р.]

Бакунін, що інтригував проти Інтернаціоналу до 1868 р., вступив у нього відразу ж після невдачі на мирному конгресі в Берні і зараз же почав всередині Інтернаціоналу затівати змову проти Генеральної ради. В Бакуніна своєрідна теорія, мішанина прудонізму з комунізмом, при чому для першого характеристичне, що він вважає за головне лихо, яке треба усунути не капітал, не класові суперечності між капіталістами і робітниками, що виникають завдяки суспільному розвиткові, а державу. Тим часом, як маси соціяль-демократичних робітників, так само як і ми тримається такого погляду, що державна влада є не що інше, як організація, яку створили собі панівні кляси—землевласники й капіталісти—для того, щоб боронити свої суспільні привілеї, Бакунін твердить: держава утворила капітал, капіталіст посідає свій капітал лише з ласки держави. Продовжити читання ‘Вибрані листи: Енґельс Куно (24 січня 1872)’

Advertisements

Вибрані листи: Маркс Енґельсові (24 березня 1870)

Маркс Енґельсові

24 березня [1870 р.]

Пересилаю тобі листа російської колонії в Женеві. Ми їх допустили (в Інтернаціонал), я прийняв їхнє доручення бути за їхнього представника в Генеральній раді й надіслав їм стислу відповідь (офіційну, поруч з приватним листом), дозволивши їм опублікувати її в їхній газеті. Курйозне становище—бути за представника „молодої Росії”. Не знаєш до чого це може тебе призвести і в якій дивній компанії можеш опинитися. В офіційній відповіді я хвалю Флеровського й підкреслюю, що головне завдання російської секції — допомагати Польщі (тобто звільнити Европу від свого власного сусідства).

Про Бакуніна я вважав за безпечніше не говорити ні слова, ні в офіційному, ні в приватному листі. Але чого я їм ніколи не прощу — це того, що вони величають мене Venerable (шановний). Вони, мабуть, гадають, що мені 80-100 років. Продовжити читання ‘Вибрані листи: Маркс Енґельсові (24 березня 1870)’

Вибрані листи: Маркс Енґельсові (5 березня 1869)

Маркс Енґельсові

5 березня [1869 р.]

Доданий документик[1] надійшов учора (хоча він і датований 27 лютого). Ти надішли мені його назад, як тільки прочитаєш, бо наступного вівтірка я подам його раді. Панам з „Альянсу” треба було, мабуть, багато часу, щоб укласти цей твір.

Насправді для нас було б далеко краще, якби вони залишили при собі свої „незчисленні легіони” у Франції, Еспанії і Італії.

Бакунін думає, коли ми ухвалимо його радикальну програму, то він зможе її розблаговістити й таким чином до певної міри скомпромітувати нас. Якщо ми висловимося проти, то нас уславлять як контрреволюціонерів. Крім того, коли ми її допустимо, то він подбає за те, щоб на Базельському конґресі його підтримала деяка галаслива юрба. Продовжити читання ‘Вибрані листи: Маркс Енґельсові (5 березня 1869)’

Культ тілесності у фільмах Пазоліні

Леся Прокопенко

Це почалося в 1975 році, коли режисер зрікся «Трилогії життя», того, що також називалося «святом життя», аргументуючи свою відмову усвідомленням неспроможності в сучасному світі зняти фільм, де панувала би безпосередня краса тіла — вона, як виявилося, людей не лікувала, а лякала. Потім в автора загострюється відчуття приреченості, реалій смерті, безглуздого насилля, самоприниження та нищення, піком чого стала стрічка «Сало, або 120 днів Содому». А. Бернатоніте вважає, що зневіра в щасливості буття стала катуючою підготовкою до загибелі, закривши шляхи назовні з «пекла свідомості», диктатури розуму. Продовжити читання ‘Культ тілесності у фільмах Пазоліні’

Окупанти

Сергій Мазлах, Василь Шахрай

Над сими трьома головними урядами, яко дух Божий на початку світу над хаосом, є ще «надзвичайний», «зверхзаконний» уряд — окупаційне військо бувшої імперії Гогєнцоллернів і Габсбурґів. Окупаційне військо грало з березня 1918 року, коли воно було закликане на Україну Ц. Радою, грає зараз, коли Директорія підняла повстання проти гетьмана Скоропадського, і буде грати далі, як не німецьке, то військо нового переможця і «благодетеля рода человеческого», Антанти, — величезну ролю на Україні, мало і буде мати величезний вплив на майбутній стан України.

А тому нехтувати цим не доводиться. Навпаки, треба якнайпильніше придивлятися до сього фактора життя України.

Німецьке військо прийшло на Україну яко оборонець волі українського народу проти «анархії більшовизму», що суне з півночі. Ц. Рада не витримала власними силами нападу з боку Сов. Наркому і ЦВК України, і аби повернутися і втриматися яко влада на Україні, мусіла звернутися за допомогою до німців. Ся «допомога» була дана, і німецьке військо, вкупі з гайдамаками і січовиками, стало встановлювати «лад та спокій». Продовжити читання ‘Окупанти’

Тимчасовий робітничо-селянський уряд України

Сергій Мазлах, Василь Шахрай

«Известиях Всероссийского ЦИК СРККД» 1 грудня сього року надрукований був «Манифест Временного Рабоче-Крестьянского Правительства Украины».

Ми не знаємо, чи зовсім зрікся уряд Скоропадського-Денікіна від влади на Україні.

В усякому разі тоді Україна мала зразу аж три «законних» уряди — “а ще кажуть, що Україна не може бути самостійною! В Росії лише один уряд, а на Україні три або принаймні два — хто «самостійніше”?!

Тимчасовий уряд! «Жив Курилка»! А ще кажуть, в наші часи чудес не буває! Був просто Тимчасовий уряд з 6 «міністрами-соціялістами»! Був Тимчасовий коаліційний уряд з 10 міністрами-соціялістами! Був Тимчасовий уряд-Директорія з одного Керенського, «цілком соціялістичний»! Тепер маємо Тимчасовий робітничо-селянський уряд! Колекціонери будуть задоволені: колекція тимчасових урядів повна. Університет незабаром буде мати катедру по тимчасовому урядові! Бідні студентські голови — п’ять нових дисциплін, зачотів … Продовжити читання ‘Тимчасовий робітничо-селянський уряд України’

Volcano The Bear і новий інді-фольклор. Курйози неоархаїчного світу

vtb-mott-postcard1Андрій Орел

Колись, у далекому XX столітті, існував авангард, який багатократно проголошував «смерть мистецтва». Але для того, щоб успішно втопити мистецтво, допомога авангарду не знадобилась. Відтак, авангард, залишаючись, незважаючи на все, мистецтвом, помер також. Помер багатократно.

Однією зі смертей музичного авангарду було його втоплення в архаїці. Зустріч авангарду й архаїки — це зустріч голови і хвоста одного й того ж змія. Чергова проява одвічного символу в історії: огорнутий страхом (багатократними страхами), змій вкусив самого себе за хвіст. Саме страх пов’язав у єдине коло авангардове «передове» й архаїчні «задвірки». І замкнувшись у коло, «перед» і «зад» чисто геометрично самоскасувались.

* * *

Архаїчна музика — це гіпертрофоване дихання, яке переростає у крик і спів, гіпертрофована тілесність, яка пробивається назовні пульсуючим (полі)ритмом. Розширюючи голосним голосом і арсеналом дисциплінованих тілорухів «сферу впливу» архаїчної людини, музика служить зменшенню «сфери впливу» страху, витісняє страх, приручає його та ув’язнює в ритуалі. Допомагаючи позбутися страху «своїм», музика водночас намірюється нагнати страху на «чужих», перетворюючись таким чином на психічну зброю. Продовжити читання ‘Volcano The Bear і новий інді-фольклор. Курйози неоархаїчного світу’


Січень 2010
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Гру   Лют »
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Останні коментарі

Введіть адресу своєї ел.пошти