Про лозунг Сполучених Штатів Європи

es В.І.Ленін

В №40 «Социал-Демократа»[358] ми сповістили, що Конференція закордонних секцій[359] нашої партії постановила відкласти питання про лозунг «Сполучені Штати Європи» до обговорення в пресі економічної сторони справи*.

Дискусія в цьому питанні набрала на нашій конференції однобічно-політичного характеру. Почасти це викликане було, може, тим, що в маніфесті Центрального Комітету цей лозунг прямо формульований як політичний («найближчим політичним лозунгом…» — говориться там), причому не тільки висунуто республіканські Сполучені Штати Європи, але й підкреслено спеціально, що «без революційного повалення монархій німецької, австрійської і російської» цей лозунг безглуздий і облудний.

Заперечувати проти такої постановки питання в межах політичної оцінки даного лозунга, — наприклад, з тієї точки зору, що він заслоняє або ослабляє і т.п. лозунг соціалістичної революції, зовсім неправильно. Політичні перетворення в дійсно демократичному напрямі, а тим більше політичні революції, ні в якому разі, ніколи, ні при яких умовах не можуть ні заслонити, ні ослабити лозунга соціалістичної революції. Навпаки, вони завжди наближають її, розширяють для неї базу, втягують в соціалістичну боротьбу нові верстви дрібної буржуазії і напівпролетарських мас. А з другого боку, політичні революції неминучі в ході соціалістичної революції, яку не можна розглядати, як один акт, а слід розглядати, як епоху бурхливих політичних і економічних потрясінь, найзагостренішої класової боротьби, громадянської війни, революцій і контрреволюцій.

Але, якщо лозунг республіканських Сполучених Штатів Європи, поставлений в зв’язок з революційним поваленням трьох /569/ найреакційніших монархій Європи, з російською на чолі, цілком бездоганний, як політичний лозунг, то лишається ще дуже важливе питання про економічний зміст і значення цього лозунга. З точки зору економічних умов імперіалізму, тобто вивозу капіталу і поділу світу «передовими» і «цивілізованими» колоніальними державами, Сполучені Штати Європи, при капіталізмі, або неможливі, або реакційні.

Капітал став інтернаціональним і монополістичним. Світ поділений між жменькою великих, тобто преуспіваючих у великому грабежі і гнобленні націй, держав. Чотири великі держави Європи: Англія, Франція, Росія і Німеччина, з населенням в 250-300 мільйонів, з площею близько 7 млн. кв. кілометрів, мають колонії з населенням майже в півмільярда (494,5 млн.), з площею в 64,6 млн. кв. км., тобто майже в половину земної кулі (133 млн. кв. км. без полярної області). Додайте до цього три азіатські держави: Китай, Туреччину, Персію, що їх тепер шматують розбійники, які ведуть «визвольну» війну, а саме: Японія, Росія, Англія і Франція. В цих трьох азіатських державах, які можна назвати напівколоніями (на ділі вони тепер на 9/10 — колонії), 360 млн. населення і 14,5 млн. кв. км. площі (тобто майже в 1½ раза більше площі всієї Європи).

Далі, Англія, Франція і Німеччина вмістили за кордоном не менше 70 мільярдів карбованці» капіталу. Щоб діставати «законний» доходець з цієї приємної суми, — доходець понад три мільярди карбованців щороку — служать національні комітети мільйонерів, що називаються урядами, забезпечені військом і військовим флотом, «вміщають» у колоніях і напівколоніях синків і братців «пана мільярда» як віце-королів, консулів, послів, чиновників усякого роду, попів та інших пиявок.

Так організоване, в епоху найвищого розвитку капіталізму, пограбування жменькою великих держав близько мільярда населення землі. І при капіталізмі інша організація неможлива. Відмовитися від колоній, від «сфер впливу», від вивозу капіталу? Думати про це, значить звести себе на рівень попика, який кожної неділі проповідує багатим велич християнства і радить дарувати бідним… ну, якщо не кілька мільярдів, то кілька сот карбованців щороку.

Сполучені Штати Європи, при капіталізмі, дорівнюють угоді про дільбу колоній. Але при капіталізмі неможлива Інша основа, інший принцип дільби, крім сили. Мільярдер не може ділити «національний доход» капіталістичної країни з ким-небудь іншим інакше, як в пропорції: «за капіталом» (і притому ще з добавкою, щоб найбільший капітал дістає більше, ніж йому належить). Капіталізм є приватна власність на засоби виробництва і анархія виробництва. Проповідувати «справедливий» поділ /570/ доходу на такій базі є прудонізм, тупоумство міщанина І філістера. Не можна ділити інакше, як «за силою». А сила змінюється з ходом економічного розвитку. Після 1871 року Німеччина посилилася разів у 3-4 швидше, ніж Англія і Франція, Японія — разів у 10 швидше, ніж Росія. Щоб перевірити дійсну силу капіталістичної держави, нема і бути не може іншого засобу, крім війни. Війна не є суперечність основам приватної власності, а прямий і неминучий розвиток цих основ. При капіталізмі неможливий рівномірний ріст економічного розвитку окремих господарств і окремих держав. При капіталізмі неможливі інші засоби відновлення, час від часу, порушеної рівноваги, як кризи в промисловості, війни в політиці.

Звичайно, можливі тимчасові угоди між капіталістами і між державами. В цьому розумінні можливі і Сполучені Штати Європи, як. угода європейських капіталістів… про що? Тільки про те, як би спільно душити соціалізм в Європі, спільно охороняти награбовані колонії проти Японії і Америки, які вкрай скривджені при теперішньому поділі колоній і які посилилися за останні півстоліття незмірно швидше, ніж відстала, монархічна Європа, що почала гнити від старості. В порівнянні з Сполученими Штатами Америки, Європа в цілому означає економічний застій. На сучасній економічній основі, тобто при капіталізмі, Сполучені Штати Європи означали б організацію реакції для затримки швидшого розвитку Америки. Ті часи, коли справа демократії і справа соціалізму була зв’язана тільки з Європою, минули безповоротно.

Сполучені Штати світу (а не Європи) являють собою ту державну форму об’єднання і свободи націй, яку ми зв’язуємо з соціалізмом, — поки повна перемога комунізму не приведе до остаточного зникнення всякої, в тому числі і демократичної, держави. Як самостійний лозунг, лозунг Сполучені Штати світу був би однак навряд чи правильний, по-перше, тому, що він зливається з соціалізмом; по-друге, тому, що він міг би породити неправильне тлумачення про неможливість перемоги соціалізму в одній країні і про відношення такої країни до інших.

Нерівномірність економічного і політичного розвитку є безумовний закон капіталізму. Звідси виходить, що можлива перемога соціалізму спочатку в небагатьох або навіть в одній, окремо взятій, капіталістичній країні. Перемігший пролетаріат цієї країни, експропріювавши капіталістів і організувавши у себе соціалістичне виробництво, став би проти всього іншого, капіталістичного світу, привертаючи до себе пригноблені класи інших країн, піднімаючи в них повстання проти капіталістів, виступаючи в разі необхідності навіть з військовою силою проти експлуататорських класів та їх держав. Політичною формою суспільства, /571/ в якому перемагає пролетаріат, скидаючи буржуазію, буде демократична республіка, яка все більше централізуватиме сили пролетаріату даної нації або даних націй у боротьбі проти держав, які ще не перейшли до соціалізму. Неможливе знищення класів без диктатури пригнобленого класу, пролетаріату. Неможливе вільне об’єднання націй в соціалізмі без більш-менш довгої, запеклої боротьби соціалістичних республік з відсталими державами.

Ось в силу яких міркувань, в результаті багаторазових обговорень питання на конференції закордонних секцій РСДРП і після конференції, редакція ЦО прийшла до висновку про неправильність лозунга Сполучених Штатів Європи.

«Социал-Демократ», №44, 33 серпня 1915 р.

Друкується за текстом Творів В.І.Леніна. 4 вид., том 21, стор. 297-300. /572/

Примітки:

[358] «Социал-Демократ» — нелегальна газета, Центральний Орган РСДРП; видавалася з лютого 1908 по січень 1917 року. Перший номер, підготовлений більшовиками і частково надрукований у Вільно в приватній друкарні, був конфіскований царською охранкою. Скоро в Петербурзі була зроблена спроба випустити газету. Більша частина надрукованого тиражу також потрапила до рук жандармів. Надалі видання газети було перенесено за кордон: №№2-32 (лютий 1909 — грудень 1913) вийшли в Парижі, №№33-58 (листопад 1914 — січень 1917) — в Женеві. Всього вийшло 58 номерів, з них 5 мали додатки.

Редакцій «Социал-Демократа» була утворена згідно з рішенням ЦК РСДРП, обраного на V (Лондонському) з’їзді з представників меншовиків і польських соціал-демократів. Фактично керівником газети був В.І.Ленін. Його статті займали в «Социал-Демократе» центральне місце. У газеті було надруковано понад 80 статей і заміток В.І.Леніна.

Всередині редакції «Социал-Демократа» В.І.Ленін вів боротьбу за послідовну більшовицьку лінію проти меншовиків-ліквідаторів. Непримиренною боротьбою проти ліквідаторів Ленін домігся того, що в червні 1911 р. з складу редакції вийшли Мартов і Дан. З грудня 1911 року «Социал-Демократ» редагував В.І.Ленін.

У важкі роки реакції і в період нового піднесення революційного руху «Социал-Демократ» мав величезне значення у боротьбі більшовиків проти ліквідаторів, троцькістів, одзовістів, за збереження нелегальної марксистської партії, зміцнення її єдності, посилення її зв’язків з масами.

У роки першої світової війни «Социал-Демократ», будучи Центральним Органом більшовицької партії, відіграв винятково важливу роль у справі пропаганди більшовицьких лозунгів з питань війни, миру І революції.

Високо оцінюючи заслуги «Социал-Демократа» в період першої світової війни, В.І.Ленін пізніше писав, що без вивчення надрукованих в ньому статей «не обійдеться ні один свідомий робітник, який бажає зрозуміти розвиток ідей міжнародної соціалістичної революції та її перші перемоги 25 жовтня 1917 року» (Твори, 4 вид., том 27. стор. 190).

[359] Конференція закордонних секцій РСДРП відбувалася в Берні 14-19 лютого (27 лютого — 4 березня) 1915 року. Вона була скликана за ініціативою Леніна і мала значення загальнопартійної конференції. На конференції були представники ЦК РСДРП, Центрального Органу РСДРП — газети «Социал-Демократ», жіночої соціал-демократичної організації, представники закордонних секцій РСДРП — Паризької, Цюріхської, Бернської, Лозаннської, Женевської, Лондонської і божійської групи. На конференції були присутні: В.І.Ленін, Н.К Крупська, І.Ф.Арманд, В.М.Каспаров, Г.Л.Шкловський, Ф.Ільін, М.В.Криленко, І.Коронблюм, М.М.Харитонов, Г.Я.Беленький, Г.О.Зінов’єв, М.I.Бухарін та ін. Як гості в конференції взяли участь всі члени Бернської секції, деякі члени Лозаннської секції і божійської груші. В.І.Ленін був делегатом від ЦК і ЦО РСДРП. Він керував всією роботою конференції. Основним пунктом порядку денного конференції було питання про війну І завдання партії. З доповіддю в цьому питанні виступив Ленін.

У своїй доповіді В.І.Ленін розвинув положення маніфесту ЦК РСДРП «Війна і російська соціал-демократія».

Жваву дискусію викликало питання про лозунг «Сполучених Штатів Європи». Як пише Ленін у своєму вступі до резолюцій конференції, ця дискусія набула однобічного політичного характеру, і було вирішено відкласти питання до обговорення в пресі економічної сторони справи. Проте широкого обговорення в пресі лозунга «Сполучених Штатів Європи» не було. Питання було вичерпане опублікуванням в №44 «Социал-Демократа» статті В.І.Леніна «Про лозунг Сполучених Штатів Європи», в якій В.І.Ленін пояснив неправильність цього лозунга.

В резолюціях, прийнятих по доповіді В.І.Леніна, Бернська конференція визначила завдання і тактику більшовицької партії в умовах імперіалістичної війни.

Конференція прийняла також резолюції: «Завдання закордонних організацій РСДРП». «Ставлення до «колоніальних» справ» і «Про збори на користь Центрального Органу». Конференція обрала новий склад Комітету закордонних організацій партії.

В.І.Ленін високо оцінював значення Бернської конференції І докладав багато зусиль для ширшого розповсюдження її рішень, які, як він вказував, дали точний виклад принципів і тактики партії. Всі основні резолюції конференції з вступом до них, який написав Ленін, були надруковані в газеті «Социал-Демократ» і, як додаток, у брошурі В.І.Леніна «Соціалізм І війна», виданій російською і німецькою мовами. Резолюції Бернської конференції були видані також окремим листком французькою мовою, який роздали делегатам Ціммервальдської соціалістичної конференції та послали лівим елементам міжнародної соціал-демократії. Резолюції конференції див. «КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК», ч. I, 1954, стор. 302-308.

* Див. Твори, 4 вид., том 21, стор. 130. Ред.

Джерело: В.І.Ленін. Вибрані твори. У трьох томах. Том 1. — Київ: Видавництво політичної літератури України, 1972. — Стор.569-572.

Advertisements

1 Response to “Про лозунг Сполучених Штатів Європи”


  1. 1 Ноунейм 13/06/2009 о 12:04

    Ага. Уже ці СШЄ є. 😦


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s




Квітень 2009
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер   Тра »
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930  

Останні коментарі

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: