Архів для 26.02.2010

Філософська еволюція Маркса

Георгій Плеханов

Треба сказати правду — філософію радше всього слід залучити до наук проблематичних. Колись, за доби Талеса-Арістотеля, філософія була все[1]. Вона ширила свої права на всі наукові ділянки. Арістотель, що резюмував стародавню клясичну думку, як відомо, був популяризатор і засновник багатьох наук. Він був метафізик, фізик, зоолог, засновник етики й логіки. Його порівняно мало знаний твір «Проблеми» містить у собі цілу низку питань і відповідей з усіх відомих за його часу галузей людського знання. Стародавні трактати так і звалися: «Про природу», «Про всесвіт». І цю гегемонію над наукою філософія зберегла аж по кінець першої четвертини XIX століття. Ще наприкінці XVIII століття скептик Давід Юм писав: «Це своєрідна образа для філософії, коли її змушують повсякчас боронити себе за ті наслідки, що з неї походять, виправдувати себе перед усіма науками й мистецтвами, що з ними вона не згодна, тим часом як владний її авторитет слід визнати скрізь. Це те саме, що обвинувачувати монарха у тому, що він зрадив своїх власних підданців» (цитовано у Маркса в передмові до його дисертації про Епікура. «Nachlass». В. I., S. 68). Один з академічних Марксових учителів, професор природознавства, або, за тогочасною термінологією, натурфілософ Стефенс, дав погану атестацію одному студентові-геологові за те, що цей останній, замість вивчати «абстрактний дух», взявся вивчати конкретні предмети. Захоплення Кантом, а надто Геґелем, двадцятьма й тридцятьма роками минулого століття набувало справді фантастичних розмірів. За дотепним висловом Михайловського, від Геґелевої філософіїі навіть над Москвою-рікою не було проходу (натяк на філософський гурток Станкевича й Герцена). Продовжити читання ‘Філософська еволюція Маркса’

Довженко і Сталін

Віталій Юрченко

СТАЛІН

Починати доведеться зі Сталіна, бо саме він ініціював подію, про яку піде мова далі.

З0 січня 1944 року відбулося засідання Політбюро ЦК ВКП(б). Можна сказати, що це було розширене засідання, бо на нього запросили ще й діячів культури.

Заради чого ж зібралося таке поважне товариство? Йшла війна, і країна жила тим, що відбувалося на фронті. Але не воєнні справи зібрали всіх цих людей у Кремлі. Військових не покликали.

Мало відбутися обговорення кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні». Автор був присутній, а разом з ним інші представники української літератури. 1944-й рік – це рік 10-ти знаменитих сталінських ударів, коли мала бути звільнена від німецько-фашистських загарбників уся окупована територія Радянського Союзу. Після першого удару було ліквідовано ленінградську блокаду, а в результаті другого, третього визволено Україну. Отже треба було, мабуть, очікувати генеральних настанов вождя про завдання літератури і мистецтва у житті визволеної України. Продовжити читання ‘Довженко і Сталін’

Вибрані листи: Енґельс Шлютерові (11 січня 1890)

Енґельс Шютерові

11 січня [1890 р.]

Бурхливий потік робітничого руху минулого літа поступово стихає. А найкраще—це те, що неприродні симпатії буржуазної зграї до робітничого руху, як це було під час страйку портових робітників, поступаються перед природнішими почуттями недовір’я та неспокою. В страйку, силоміць накиненому робітникам від компанії, робітників знову залишили філістери. І це дуже добре; я хотів би лише, щоб Берне переконався коли-небудь цього всього на власному досвіді, коли, наприклад, він сам керуватиме яким небудь страйком, бо він ще й досі створює собі з приводу цього різні ілюзії.

При вашій революції в американському соціялістичному казані найголовніше те, що ви жорстоко поквиталися з Розенберґом і К°. Німецькі партії, як такі, мусять перестати існувати в Америці, бо вони починають дуже гальмувати рух. Так само, як англійці, американські робітники не забаряться й підуть своїм власним шляхом. Починати з ними з теорії—неможна; їхній власний досвід, помилки й погані наслідки цих помилок поставлять їх віч-на-віч з теорією, а тоді аll right (все добре). Самостійні народи йдуть своїм власним шляхом, а між ними англійці та їхні найсамостійніші нащадки—американці. Від тупої впертости остров’янина нерідко увірвається терпець, та зате вона є і запорукою того, що розпочате раз, вже буде доведене до кінця. Продовжити читання ‘Вибрані листи: Енґельс Шлютерові (11 січня 1890)’

Про телебачення і журналістику

Пьєр Бурд’є

Приховувати, показуючи

… А зараз мені б хотілося поговорити про те, що є менш помітним, і показати, яким чином телебачення може, як це не парадоксально, приховувати, показуючи: або показуючи не те, що треба б було показати, якщо взяти до уваги, що завдання телебачення – інформувати людей; або показуючи те, що потрібно показати, але не показуючи насправді, а роблячи так, що показувані факти втрачають будь-яке значення; або показуючи події таким чином, що вони набувають сенсу, який не відповідає дійсності.

Я скористаюся двома прикладами, узятими з робіт Патріка Шампаня (Patrick Champagne). У книзі «La misere du monde» Патрік Шампань присвятив одну із її глав тому, як засоби масової інформації висвітлюють так званий феномен «міських околиць». Він показав, яким чином журналісти, під впливом характерних для цієї професії якостей та бачення світу, професійних навичок й диспозицій, а також самою логікою цього ремесла, виділяють із тієї особливої реальності, якою є життя міських околиць, специфічний аспект, що відповідає їхніх власним категоріям сприйняття. Метафора, найчастіше використовувана викладачами для пояснення поняття «категорії», тобто тих невидимих структур, які організовують сприйняття й визначають, що люди бачать і чого вони не зауважують, – це окуляри. Ці категорії є результатом нашої освіти, історичного процесу й т.п. Журналісти мають особливі «окуляри», крізь які вони бачать одне й не бачать инше, завдяки цим окулярам вони бачать речі доволі специфічно. Вони роблять вибір і конструюють відібрані ними факти. Продовжити читання ‘Про телебачення і журналістику’

Справедлива заробітна платня за справедливу працю

Фрідріх Енґельс

Таке було виборче гасло англійського робітничого руху протягом останніх 50 років. Воно було корисне тоді, коли, як скасовано було ганебні закони проти права коаліцій, розвинулися тред-юніони (професійні спілки). Ще корисніше воно було за часів славетного чартистського руху, коли англійське робітництво йшло на чолі трудящих кляс у Европі. Але час біжить уперед, і багато речей, що здавалися бажаними та корисними 50 років, навіть 30 років тому, тепер змінилися та стали непридатні. Чи належить до таких речей і це, гідне пошани, бойове гасло? Продовжити читання ‘Справедлива заробітна платня за справедливу працю’

Тенденція українського руху: самостійна Україна

Сергій Мазлах, Василь Шахрай

Яким шляхом мусить іти, куди мусить прямувати Україна, щоб досягти своєї мети: повного і всебічного визволення?

Се питання підводить нас до іншого питання: Де шукати поради, відповіді на се питання? Чи треба шукати сієї відповіді у великих і малих славетних людей? Чи шукати її в різних загальних принципах, гучних гаслах, «юридичних дефініціях» і т. д.?

Які б не були корисні сі два джерела вирішень нашого питання, — ми не можемо покладатися цілком на них, бо великі і малі славетні люди або мовчать, або говорять щось таке, що не дає прямої відповіді; або не зрозуміло, чому говорять саме так, а не інакше — се раз; а подруге, великі й малі славетні люди боліють тією ж таки хибою, що й звичайні люди, а саме: перебувають у стані людей, у котрих der Wursch ist Vater des Gedankens (бажання — батько думки). Покладатися ж на загальні принципи, юридичні дефініції і т. д. не можна через те, що зміст сих принципів, дефініцій визначається знов таки людьми, так що навіть проти волі сих людей загальні принципи, дефініції часто грають ролю «юридичного закону», про який відоме і руське прислів’я каже: «Закон что дышло, — куда повернул, туда и вышло»! Продовжити читання ‘Тенденція українського руху: самостійна Україна’

Українські самостійники в національно-визвольній боротьбі в 1917 – на початку 1918 рр.

Т.С.Геращенко

Стаття присвячена діяльності Української народної партії та Української партії самостійників-соціалістів, які репрезентували самостійницьку лінію в період національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. Найбільша увага приділена їх ставленню до УЦР та невдалим спробам змінити її політику відповідно до тодішніх політичних реалій.

Тривалий період тоталітарних утисків та ідеологічного диктату в колишньому СРСР призвів до спотворення і фальсифікування цілих історичних пластів нашого минулого. Серед них чи не найбільш викривленими виявились проблеми національно-визвольних змагань українського народу 1917-1920 рр., участі в них “правих” партій самостійницького спрямування, зокрема Української народної партії (УНП) та Української партії самостійників-соціалістів (УПСС). Продовжити читання ‘Українські самостійники в національно-визвольній боротьбі в 1917 – на початку 1918 рр.’


Лютий 2010
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Січ   Бер »
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728

Введіть адресу своєї ел.пошти