Безперервна революція — загальний страйк у світовому маштабі

Роман Тиса

Об’єктивно істнує поділ на багаті та бідні країни. Якщо не втратило своєї чинності твердження, що «з усіх кляс, які нині протистоять буржуазії, один тільки пролєтаріят є дійсно революційною клясою», як про то писали Маркс і Енґельс у «Маніфесті комуністичної партії», тоді де, як не в найбідніших країнах світу, в яких пролєтаріят піддається найбільшій експлуатації та отримує за свою працю мінімум з усіх можливих мінімумів заробітної плати, в яких він становить найнижчу верству суспільства і в яких від вищих його відділяє справжня прірва, иншими словами в яких він є пролєтаріятом в справжньому значенні цього слова — клясою найманих працівників без нічого, очікувати початку пролєтарської революції? Проповідувати революцію в заможних промислово-розвинених країнах Заходу все одно що закликати вийти на страйк керівників підприємств: влаштованим у житті присвоювачам додаткової вартості є що втрачати.