В. І. Ленін
Росія – строката у національному відношенні країна. Урядова політика, політика поміщиків, підтримуваних буржуазією, пройнята вся наскрізь чорносотенним націоналізмом.
Політика ця спрямована своїм вістрям проти більшості народів Росії, які становлять більшість її населення. А поруч з цим підводить голову буржуазний націоналізм інших націй (польської, єврейської, української, грузинської і т. д.), намагаючись відвернути робітничий клас національною боротьбою або боротьбою на національну культуру від його великих світових завдань. Національне питання вимагає ясної постановки і розв’язання з боку всіх свідомих робітників.
Коли буржуазія боролася за свободу разом з народом, разом з трудящими, вона відстоювала повну свободу і повну рівноправність націй. Передові країни, Швейцарія, Бельгія, Норвегія і ін., дають нам зразок того, як мирно уживають вкупі і мирно відокремлюються одна від одної вільні нації при справжньому демократичному ладі.
Тепер буржуазія боїться робітників, шукає союзу з Пурішкевичами, з реакцією, зраджує демократизм, відстоюваний робітничим класом. Ні одного привілею ні для однієї нації, ні для однієї мови! Ні найменшого утиску, ні найменшої несправедливості до національної меншості! – ось принципи робітничої демократії.
Капіталісти і поміщики щоб то не стало хочуть роз’єднати робітників різних націй, а самі сильні світу цього чудово уживаються вкупі, як акціонери «прибуткових» мільйонних «діл» (як-от ленські приїски) – і православні і євреї, і руські і німці, і поляки і українці, всі, у кого є капітал дружно експлуатують робітників усіх націй.
Свідомі робітники стоять за повну єдність робітників усіх націй усіх і всяких освітніх, професійних, політичних і т. д. робітничих організаціях. Нехай пани кадети ганьблять себе запереченням або умаленням рівноправності українців. Нехай буржуазія всіх націй тішиться брехливими фразами про національну культуру, про національні завдання і т.д. і т.п.
Робітники не дадуть роз’єднати себе ніякими солодкими розмовами про національну культуру або «національно-культурну автономію». Робітники всіх націй відстоюють дружно, разом, у спільних організаціях, повну свободу і повну рівноправність – запоруку справжньої культури.
Робітники створюють у всьому світі свою, інтернаціональну культуру, яку давно підготовляли проповідники свободи і вороги гноблення. Старому світові, світові національного гноблення, національної гризні або національного відособлення, робітники протиставлять новий світ єдності трудящих ся всіх націй, в якому немає місця ні для одного привілею, ні для найменшого гноблення людини людиною.
1913 р.
Джерело: збірник творів В. І. Леніна, Київ, 1975 рік.
Вперед 