Стратегічний плян відродження єдиної і неділимої Росії

Сергій Мазлах, Василь Шахрай

Здійснити своє бажання: знищити Совітську Росію і самостійну Україну і відродити «єдину і неділиму» Росію — можна лише окупувавши Росію й Україну.

Досвід революції з жовтня 1917 року за рік наочно показав, що відродити єдину і неділиму Росію чорносотенно-монархічно-октябристсько-кадетcько-есерівська російська контрреволюція власними силами не може. Скрізь, де вона лише існує, чи на півночі: на Мурмані і в Архангельську; чи на сході: на Уралі і в Сибіру; чи на півдні: на Дону, Кубані, Україні; чи на заході: на окупованих німцями землях Литві, Польщі і т. д. — скрізь вона держиться лише за допомогою багнетів чужоземного війська.

Але вистачає тільки піти сьому військові, як російські контрреволюціонери зникають, — мов корова язиком злизує.

Значить, щоб виконати поставлену собі задачу, російські контрреволюціонери купно з Антантою повинні окупувати всю Росію, встановити «лад та спокій» на кістках сотень тисяч робітників і селян, вибити з дурної голови більшовицькі й самостійницькі ідеї, встановити свою диктатуру.
Практика прожитого року показала, що північ і схід Росії, Мурман і Сибір, не годяться, щоб бути вихідними стратегічними пунктами сієї окупації. Для сього потрібно багато часу, цілі роки, — а тут важливо зробити негайно, щоб не згубити відповідного моменту і не спізнитися.

Захід Европи і Балтицьке море більше пригодні служити сій меті. Але й вони вимагають багато часу. Треба попереду задушити революцію в Германії, щоб забезпечити собі тил. А хто його знає, скільки часу для сього буде потрібно.

Найкращим стратегічним пунктом являється південь, Чорне море, — Україна, Дін, Кубань. Звідси можна скоро розпочати наступ на північний схід, на Оренбург, щоб з’єднатися з Сибіром, Уралом, а далі подати руку і до Архангельську.

З України можна повести наступ на Білу Русь, Литву, до Балтицького моря. Таким чином Москва і Берлін з Віднем будуть розрізнені, кожний буде обгорнений кільцем окупаційних військ, котрі будуть стягуватися й звужуватися, поки революція в тій і в другій країні не задихнеться.

Таким чином Україна, за намірами імперіялістів, має стати стратегічним пунктом розгортання контрреволюційної кампанії, котра приведе до загибелі й Україну.

Таким чином Україна і Совітська Росія зв’язуються спільними інтересами не тільки боротьби з спільним ворогом, імперіялістичною буржуазією, а й особистим інтересом — розірвати хитрий і мудрий плян удушення тої й другої за допомогою одна одної.

Тому то аналіза тих сил, що борються зараз на Україні, набирає великого значення для урозуміння не тільки становища України, її стосунків до Совітської Росії, а може подати деякі вказівки щодо політики Совітської Росії відносно України.

1919 р.

Джерело: Сергій Мазлах, Василь Шахрай. До хвилі. Що діється на Україні і з Україною. – Пролог, Нью-Йорк, 1967.