Антоніо Ґрамші
Зошит 6, §‹150›. Минуле і теперішнє. Щодо походу на Рим дивись число «Джовенту фашиста», що вийшло з нагоди дев’ятої річниці (1931), з вельми цікавою статтею Де Боно та Бальбо[1]. Крім всього иншого Бальбо пише: «Муссоліні діяв. Якби він цього не зробив, фашистський рух був змушений десятиліттями вести громадянську партизанську війну, і не виключено, що инші сили, що вони діяли, як і ми, поза рамками закону, але з цілями анархічними та руйнівними, пізніше — скориставши з невтральности та бездіяльности держави — завершили би акт повстання, на який ми наважилися в жовтні 1922 року. Хай там як, але можна з упевненістю сказати, що без Походу на Рим, тобто без революційної розв’язки наш рух наразився би на фатальні кризи втоми, подрібнення і недисциплінованости, які прирекли на смерть старі партії». Тут є певна неточність: держава не була «невтральною та бездіяльною», як зазвичай стверджують, тому що в той період головною її опорою був саме фашистський рух; також між державою і фашистським рухом не могло бути «громадянської війни», а могли бути лише епізодичні насильницькі дії, покликані змінити напрямок розвитку держави та реформувати урядовий апарат. У громадянській партизанській війні фашистський рух виступав на боці держави — не проти держави, якщо висловлюватися не метафорично та дивитися не з точки зору формального закону.
Примітки
[1] Див.: Emilio Debono, Diario di campagna, e Italo Balbo, Da Perugia a Roma, in «Gioventù fascista», 25 ottobre 1931 (anno I, n. 32).
«Джовенту фашиста» («Gioventù fascista» — «Фашистська молодь») — італійський журнал для молоди, що виходив з 1931 по 1936.
Еміліо Де Боно (1866-1944) — італійський фашист, один з керівників «походу на Рим». Брав участь у кількох військових кампаніях, а також вуличних війнах проти соціялістів і комуністів. На початку 1930-х був ґубернатором Тріполітанії, а 1935 року очолив сили вторгнення до Етіопії (як командувач він не знав успіху, і його замінили на ґенерала Бадольо). 1943 року Де Боно заарештували за звинуваченням у змові проти Муссоліні та наступного року стратили.
Італо Бальбо (1896-1940) — італійський фашист, учасник першої світової війни та лідер загонів чорносорочечників у Феррарі, один з керівників «походу». З 1929 по 1933 очолював міністерство авіяції, а з 1934 був ґубернатором Лівії. На початку другої світової війни командував італійськими військами в Північній Африці, де і загинув — його літак помилково збили італійські зенітники.
«Похід на Рим» — складова реакційного державного перевороту 1922 року. 27 жовтня фашисти оголосили мобілізацію своїх загонів і 28 жовтня розпочали рух на Рим (з Неаполя, де відбувався з’їзд фашистської партії). Того-ж дня прем’єр-міністер Луїджі Факта подав у відставку. Фашисти відхили всі пропозиції щодо їхньої участі в уряді. Король відмовився оголосити стан облоги, але натомість запропонував Муссоліні сформувати уряд. Після того як 30 жовтня Муссоліні прибув до Риму, в столицю ввійшли фашистські загони, а 31 жовтня уряд Муссоліні отримав офісне схвалення Конфедерації промисловців.
Переклад з італійської «Вперед» за виданням: Antonio Gramsci, Quaderni del carcere, Giulio Einaudi editore, Torino 1975. — Quaderno 6 (VIII), §‹150›. — Pp. 808-809.
Вперед 