Політика та військове мистецтво

Антоніо Ґрамші

Зошит 6, §‹155›. Минуле і теперішнє. Політика та військове мистецтво. Тактика широких мас і пряма тактика малих ґруп. Це стосується обговорення позиційної та маневреної війни — того пункту, де йдеться за психолоґію великих вождів (стратеґів) і підлеглих. Це також, так би мовити, точка перетину стратеґії і тактики так у політиці, як у військовому мистецтві. Окремі індивіди (в тому числі як складові частини широких мас) схильні інстинктивно сприймати війну як «партизанську війну» або «ґарібальдійську війну» (що вона є вищою формою «партизанської війни»)[1]. У політиці помиляються через невірне розуміння того, чим є держава (як цілісне поняття: диктатура + геґемонія); на війні припускаються схожої помилки, переносячи нерозуміння на ворожій табір (не розуміють не тільки власну державу, але також державу супротивника). Помилка у першому та другому випадку пов’язана з партикуляризмом на рівні окремої людини, міста, области, що призводить до недооцінки противника та його бойової орґанізації.

Примітка

[1] Джузеппе Ґарібальді (1807-1882) — італійський військовий і політичний діяч, народний герой Італії, один з вождів революційно-демократичного крила національно-визвольного руху, активний учасник Рисорджименто, учасник й орґанізатор багатьох змов і військових операцій, спрямованих на визволення Італії з-під іноземного панування та об’єднання країни «знизу». 1834 року Ґарібальді брав участь у невдалій савойській експедиції італійських добровольців-еміґрантів на чолі з Джузеппе Мадзіні, після чого був заочно засуджений до смертної кари та поїхав до Південної Америки, де впродовж восьми років на чолі партизанських загонів боровся за свободу республік Ріу-Ґранде й Уруґвай. Він повернувся на батьківщину на початку революції 1848-1849: орґанізував загін добровольців (1500 бійців), що взяв участь в австро-італійській війні 1848-1849 (1-й війні за незалежність); був одним з керівників Римської республіки (істнувала з лютого по липень 1849); після падіння республіки із загоном (4000) здійснив перехід на допомогу революційній Венеції; неодноразово вириваючись з оточення, пробився до П’ємонту, але був заарештований і висланий з країни. У 1849-1854 на вигнанні. Підчас австро-італо-французької війни 1859 (2-ї війні за незалежність) Ґарібальді знову командував добровольцями — корпусом альпійських стрілків (3000), що успішно діяв у Ломбардії. Його найвідомішою акцією стала експедиція «Тисячі» на Сицилію у травні 1860, підчас революції 1859-1860, що завершилась падінням Неаполітанського королівства та приєднанням Півдня до об’єднаного італійського королівства.

Переклад з італійської «Вперед» за виданням: Antonio Gramsci, Quaderni del carcere, Giulio Einaudi editore, Torino 1975. — Quaderno 6 (VIII), §‹155›. — Pp. 810-811.

0 Responses to “Політика та військове мистецтво”



  1. Напиши коментар

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.




Квітень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Останні коментарі

Архіви

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: