Новий пролєтаріят на зламі століття

Рікардо Антунес

…я стверджую, ‹…› що пролєтарями у світі сьогодні є ‹…› кляса тих, хто живе з продажу своєї праці. Я поясню для початку, що я не маю наміру вводити нове визначення, але спробую дати характеристику зростанню пролєтяряту, робітників сьогодні та пояснити це явище. Як відомо, Маркс завершив «Капітал» саме у той момент, коли почав формулювати поняття кляс. Він написав лише півтори сторінки тексту, що обіцяв стати систематичнішою, докладнішою розробкою питання суспільних кляс і, зокрема, робітничої кляси.

Маркс (і Енґельс) дуже часто визначали робітничу клясу та пролєтаріят як синоніми. Енґельсовій книзі «Становище робітничої кляси в Анґлії» цілком можна було б дати назву «Становище пролєтаріяту в Анґлії». «Пролєтарі всіх країн, єднайтесь!» часто перекладають як «робітники світу, єднайтесь!». Чи ще «визволення пролєтаріяту — справа рук самого пролєтаріяту» перекладають як «визволення робітників — справа робітничої кляси». Маркс й Енґельс користувалися поняттями робітники та пролєтаріят майже як взаємозамінними. Можна сказати, що в Европі в середині XIX ст. робітники були переважно індустріяльним пролєтаріятом.

Отже наше завдання полягає у тому, щоб зрозуміти хто сьогодні є робітничою клясою, хто сьогодні є пролєтаріятом у широкому розумінні слова, не обмежуючи наше розуміння «пролєтарів всіх країн» виключно промисловим пролєтаріятом. Я скажу, що пролєтаріят або робітнича кляса сьогодні — що про неї я вже писав як про клясу-що-живе-з-праці — включає всіх найманих працівників, чоловіків і жінок, що живуть з продажу своєї робочої сили та позбавлені засобів виробництва. Я вважаю Марксове — і марксистське — визначення, так само як і суть Марксового формулювання цілком доречними для цілей нашої розвідки про сьогоднішню робітничу клясу.

В цьому сенсі я хочу сказати, що робітнича кляса сьогодні — її серцевина — складається з робітників, що їх Маркс називав продуктивними робітниками, особливо у відділі VI (неопублікованому) та багатьох місцях «Капіталу», де обговорюється поняття продуктивної праці. Отже я хочу сказати, що робітнича кляса сьогодні не обмежується тільки робітниками ручної праці, але включає всього суспільного робітника, колєктивного робітника, що продає свою робочу сила в обмін на заробітну плату. Але серцевина його складається з продуктивних робітників, що вони, як пояснював Маркс, безпосередньо виробляють додаткову вартість і також безпосередньо беруть участь у процесі перетворення грошей на капітал. Робітнича кляса займає центральне місце у процесі виробництва додаткової вартости підчас товарного виробництва на найбільш передових заводах, де рівень взаємодії між живою працею і мертвою працею, між людською працею і технікою є найвищим.

‹…›

Разом з тим важливо зрозуміти, що робітнича кляса сьогодні також включає непродуктивних робітників, знову ж таки у Марксовому розумінні слова, себто тих, чия форма праці використовується в якості послуг як громадського користування (наприклад, традиційних громадських послуг), так і для цілей капіталу. Непродуктивна праця, це — праця, що не бере безпосередньої участі як жива складова частина у процесі перетворення грошей на капітал і процесі виробництва додаткової вартости. Саме тому Маркс відріжняв її від продуктивної праці, що бере безпосередню участь у виробництві додаткової вартости. Непродуктивні робітники, за Марксом, це — ті робітники, що їх праця споживається радше як споживча вартість, аніж як вартість мінова.

1999 рік

Джерело: Ricardo Antunes. The New Proletarians at the Turn of the Century // Ricardo Antunes. The Meaning of Work: Essay on the Affirmation and Negation of Work. Leiden: Brill. 2013. Pp.191-193.