Стиль Маркса

marx-at-workВільгельм Лібкнехт

Існує думка, що у Маркса не було ніякого «стилю» — або був дуже поганий стиль. Так говорять люди, які не розуміють, що таке стиль, красномовці і фразери, які не зрозуміли і нездатні зрозуміти Маркса, нездатні стежити за льотом його думки, підноситися разом з ним на найвищі висоти знання і пристрасті і опускатися в найглибші глибини людських злиднів і людської занедбаності. Якщо можна було до когонебудь застосувати слова Бюффона: стиль, це — людина, то саме до Маркса: стиль Маркса, це — Маркс. Така до найглибшого нутра правдива людина, що не знала ніякого ін¬шого культу, крім культу істини, що в одну мить могла відкинути здобуті з труднощами теорії, які стали їй дорогими, — відкинути їх, як тільки вона переконалася в їх неправильності, повинна була і в своїх творах показати себе саме такою, якою вона була. Нездатний до лицемірства, нездатний прикидатися й позувати, Маркс завжди був самим собою і в своїх творах і в своєму житті. Безперечно, при такій багатосторонній, всеосяжній, багатогранній натурі і стиль не може бути таким однорідним, одноманітним або навіть монотонним, як у менш складних, менш широких натур. Маркс — творець «Капіталу», Маркс — автор «Вісімнадцятого брюмера» і Маркс — автор «Пана Фоґта», це три різні Маркси — і все ж, при всій їх відмінності, один Маркс — в цій троїстості все ж таки єдність — єдність великої особистості, яка в різних галу¬зях по-різному себе виявляє і все ж завжди лишається та сама. Звичайно, стиль «Капіталу» важкий, але хіба легкий той предмет, що в ньому викладається? Стиль не тільки людина, він є і матеріал — він мусить пристосовуватись до матеріалу. There is no royal road to science — до науки немає второваного шляху, тут кожен мусить невтомно працювати і напружуватись сам, навіть коли він має найкращого провідника. Скаржитись на важкий, труднозрозумілий або на¬віть незграбний стиль «Капіталу», означає тільки визнати власну лінивість мислі або нездатність мислити.

Хіба «Вісімнадцяте брюмера» незрозуміле? Хіба незрозуміла стріла, яка летить прямо в ціль і впивається в тіло? Хіба незрозумілий спис, який пущено певною рукою і який вражає ворога в саме серце? Слова «Вісімнадцятого брюмера», — це стріли, списи — це стиль, який плямує, убиває. Якщо ненависть, якщо презирство, якщо палка любов до свободи будьколи висловлювалися в палючих, нищівних, величних словах, то це у «Вісімнадцятому брюмера», в якому поєднались обурена суворість Таціта, убивча насмішка Ювенала і священний гнів Данте. Тут стиль стає stilus’ом, тобто тим, чим він первісно був у руках римлян, гострим сталевим вістрям, яке пише і коле. Стиль, це кинжал, що без промаху вражає прямо в серце.

А в «Пані Фоґті» — цей усмішливий юмор, ця радість, що нагадує Шейкспіра, радість від того, що знайдено Фальстафа і в його особі — невичерпний запас для цілого арсеналу насмішок!

Але я не буду тут далі спинятись на стилі Маркса. Стиль Маркса — це саме й є Маркс. Йому закидали те, що він намагався в найменші рамки втиснути якомога більший зміст, але саме в цьому і виявляється Маркс.

Маркс надавав виключної ваги ясності і чіткості вислову. Ґьоте, Лессінґа, Шейкспіра, Данте і Сервантеса, яких він читав майже щодня, він вважав своїми вчителями в галузі слова. Щодо чистоти й правильності мови він був до найвищої міри сумлінний. Пригадую ще й тепер, як одного разу, в перші часи мого перебування в Лондоні, він докоряв мені за те, що я в одній з моїх статтей написав: «die stattgehabte Versammlung»[1]. Я хотів виправдатись, посилаючись на загальну вживаність цього звороту, але тут Маркс вибухнув такими словами: «Жалюгідні німецькі гімназії, в яких не можна навчитись німецької мови, жалюгідні німецькі університети» — і т. д. Я оборонявся, як умів, наводив приклади з класиків, але — ніколи більше не говорив про «stattgehabten» або « stattgefundenen» Ereignis [подію], та й ще декого відучив від цього.

Маркс був суворим пуристом; він часто старанно і довго підшукував правильний вислів. Він ненавидів зайве вживання іншомовних слів, і якщо він, не зважаючи на це, часто вживав іншомовні слова — там, де предмет цього і не вимагав, — то це слід пояснити тим, що він довго перебував за кордоном, головним чином в Анґлії. Але яку величезну кількість ориґінальних, чисто німецьких словотворів і словосполучень знаходимо ми в Маркса, який, не зважаючи на те, що він дві третини свого життя був за кордоном, має величезні за¬слуги перед німецькою мовою і належить до найбільших майстрів і творців німецької мови…

Уривок із «Із спогадів про Маркса», опублікованих у 1896 році.

[1] Етимологічно неправильний вислів, що означає: «Збори, які мали місце». Ред.

Переклад з німецького видання Інституту Маркса-Енгельса-Леніна
За редакцією Д. Рабиновича

Наводиться за кн.: Карл Маркс. Вибрані твори. Том 1. — Київ, Партвидав ЦК КП(б)У, 1936.

0 Responses to “Стиль Маркса”



  1. Напиши коментар

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.




Жовтень 2009
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  

Останні коментарі

Архіви

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: