Доповідь комісії національного й колоніального питань 26 липня

В.І. Лєнін

Товариші, я обмежуся лише коротким вступом, а далі тов. Марінґ, секретар нашої комісії, подасть вам докладну доповідь про ті зміни, що ми зробили в тезах. Після нього візьме слово тов. Рой, що формулював додаткові тези. Комісія наша ухвалила одноголосно, як початкові тези зі змінами, так і додаткові. Таким чином нам удалося дійти повної одностайности в усіх найважливіших питаннях. Тепер зроблю декілька коротких зауважень.

Поперше, що є найважливіша, основна ідея наших тез? Ріжниця між гнобленими і гнобительськими народами. Ми підкреслюємо цю ріжницю — у протилежність II Інтернаціоналові і буржуазній демократії. Для пролетаріяту й Комуністичного Інтернаціоналу особливо важить в епоху імперіялізму констатувати конкретні економічні факти і підчас розв’язання всіх колоніяльних і національних питань виходити не з абстрактних тверджень, а з явищ конкретної дійсности.

Характерна риса імперіялізму є в тім, що ввесь світ, як ми це бачимо, поділяються нині на велике число гноблених народів і мізерне число народів гнобительських, що посідають колосальні багатства й могутню військову силу. Величезна більшість, що нараховую понад мільярд, дуже ймовірно, мільярд з чвертю чоловіка, якщо ми рахуватимем чисельність усього населення землі рівною одному й трьом чвертям мільярда, себто близько 70% населення землі, належить гнобленим народам, що або пробувають у безпосередній колоніяльній залежності, або належать до окраїнних колоніяльних держав, як, напр., Персія, Туреччина, Китай, абож, бувши переможені армією великої імперіялістичної держави, за угодами опинилися в залежності від неї. Ця ідея ріжниці, поділу народів на гнобительських і гноблених проходить через усі тези, не тільки через перші, що з’явилися з моїм підписом і були надруковані раніше, а й черви тези тов. Роя. Останні написано головним чином з погляда становища Індії і ін. великих народностей, гноблених Англією і в цьому полягає їхнє найважливіше значіння для нас. /322/

Друга провідна думка наших тез в тім, що за нинішнього світового становища, після імперіялістичної війни, взаємини народів, всю світову систему держав зумовлюю боротьба невеликої групи імперіялістичних націй з радянським рухом і радянськими державами, що на чолі у них стоїть Радянська Росія. Якщо ми це випустимо з ока, то не зможемо поставити правильно ні одного національного чи колоніяльного питання, хоча б мова йшла про найвіддаленіший куток світу. Тільки ставши на цю точку погляду, комуністичні партії можуть правильно поставити будь-яке політичне питання, що стосуються до цивілізованих чи відсталих країн, і дати відповідь на це питання.

Потретє, мені хотілося б особливо підкреслити питання про буржуазно-демократичний рух у відсталих країнах. Якраз це питання викликало деякі розбіжності. Ми сперечалися про те, чи буде лринципіяльно й теоретично правильною річчю заявити, що Комуністичний Інтернаціонал і комуністичні партії повинні підтримувати буржуазно-демократичний рух у відсталих країнах, чи ні; в результаті цієї дискусії ми дійшли до одноголосної ухвали того, щоб замість «буржуазно-демократичного» руху говорити про націоналістично-революційний рух. Не підлягав ні найменшому сумнівові, що всякий націоналістичний рух може бути лише буржуазно-демократичним, бо головна маса населення у відсталих країнах складаються з селянства, що є представником буржуазно-капіталістичних відносин. Було б утопією думати, що пролетарські партії, коли вони взагалі можуть і виникнути в таких країнах, зможуть, не пробуваючи в певних відносинах до селянського руху, не підтримуючи його на ділі, провадити комуністичну тактику й комуністичну політику в цих відсталих країнах. Але тут роблено заперечення, що, коли ми будемо говорити про буржуазно-демократичний рух, то зітреться І будь-яка ріжниця між реформістським і революційним рухом. А тимчасом ріжниця ця за останній час у відсталих і колоніяльних країнах виявилася з повною виразністю, бо імперіялістична буржуазія всіма силами намагаються прищепити реформістський рух і серед гноблених народів. Між буржуазією експлуататорських і колоніяльних країн сталося певне зближення, і дуже часто — гледи, навіть у більшості випадків — буржуазія гноблених країн, хоч вона й підтримую національні рухи, в той же час у згоді з імперіялістичною буржуазією, себто вкупі з нею, бореться проти всіх революційних рухів і революційних кляс. В комісії це було незбито доведено, і ми визнали за єдино правильне взяти під увагу цю ріжницю й майже скрізь замінити вираз «буржуазно-демократичний» виразом «націоналістично-революційний». Сенс цієї заміни той, що ми, як комуністи, лише у тих випадках повинні і будемо підтримувати буржуазні /323/ визвольні рухи в колоніяльних країнах, коли ці рухи дійсно революційні, коли представники їх не будуть перешкоджати нам виховувати й організовувати в революційному дусі селянство й широкі маси експлуатованих. Коли ж нема в наявності і цих умов, то комуністи повинні в цих країнах боротися проти реформістської буржуазії, до якої належать і герої II Інтернаціоналу. Реформістські партії вже існують у колоніяльних країнах, і подеколи їхні представники називають себе соціяль-демократами і соціялістами. Згадану ріжницю проведено тепер в усіх тезах, і я гадаю, що завдяки цьому нашу точку погляду формульовано тепер далеко точніше.

Далі я хотів іще зробити зауваження про селянські Ради. Практична робота російських комуністів у колоніях, що належали раніше царатові, в таких відсталих країнах, як Туркестан і ін., поставила перед нами питання про те, яким чином застосовувати комуністичну тактику й політику в передкапіталістичних умовах, бо найважливішою характерною рисою цих країн є те, що в них панують іще передкапіталістичні відносини, і тому там не може бути й мови про суто-пролетарський рух. В цих країнах майже немає промислового пролетаріяту. Не зважаючи на це, ми й там узяли на себе і повинні взяти на себе ролю керівників. Наша робота показала нам, що в цих країнах доводиться переборювати колосальні труднощі, але практичні результати нашої роботи показали також, що, не зважаючи на ці труднощі, можна збудити в масах прагнення до самостійного політичного думання й до самостійної політичної діяльности і там, де майже нема пролетаріяту. Ця робота була тяжча для нас, ніж для товаришів з західноевропейських країн бож пролетаріят у Росії переобтяжено державною роботою. Цілком зрозуміло, селяни, що пробувають у напівфевдальній залежності, прегарно можуть засвоїти ідею радянської організації і здійснити її на ділі. Ясно також, що гноблені маси, експлуатовані не тільки купецьким капіталом, а й февдалами та державою на февдальній основі, можуть застосовувати цю зброю, цю відміну організації і в своїх умовах. Ідея радянської організації річ проста, і її можна застосовувати не тільки до пролетарських, а й до селянських февдальних та напівфевдальних відносин. Наш досвід у цій царині покищо ще не дуже великий, але дебати в комісії, коли в них брали участь декілька представників колоніяльних країн, довели нам з цілковитою незбитістю, що в тезах Комуністичного Інтернаціоналу неодмінно треба відзначити те, що селянські Ради, Ради експлуатованих, являють собою засіб, придатний не тільки для капіталістичних країн, а й для країн з передкапіталістичними відносинами, і що безумовним обов’язком комуністичних партій та тих елементів, що прилучаються до них, є пропаґанда ідеї селянських Рад, /324/ Рад трудящих скрізь і всюди, і у відсталих країнах, і в колоніях; і там вони повинні намагатися, скільки дозволяють умови, створювати Ради трудящого народу.

Тут перед нами відкривається дуже цікава й важлива царина практичної роботи. Покищо наш спільний досвід щодо цього ще не надто великий, але потроху у нас нагромаджуватиметься чимраз більше й більше матеріялів. Не може бути ніяких суперечок про те, що пролетаріят передових країн може й повинен допомогти відсталим трудящим масам, і що розвиток відсталих країн може вийти зі своєї нинішньої стадії, коли переможний пролетаріят Радянських республік простягне руку цим масам і зможе дати їм підтримку.

Над цим питанням у комісії точилися доволі жваві дебати не тільки в зв’язку з тезами, підписаними мною, а ще більше в зв’язку з тезами тов. Роя, що їх він тут буде обороняти і що до них деякі поправки ухвалено одноголосно.

Постава питання була ось-яка: чи можемо ми визнати за правильне твердження, що капіталістична стадія розвитку народнього господарства є неминуча для тих відсталих народів, які тепер звільнюються і в чиєму середовищі тепер, після війни, спостерігається рух шляхом поступу. Ми відповіли на це питання негативно. Коли революційний переможний пролетаріят розвине серед них систематичну пропаґанду, а радянські уряди вчинять їм допомогу всіма наявними в їхньому розпорядженні засобами, тоді неправильно гадати, що капіталістична стадія розвитку неминуча для відсталих народностей. По всіх колоніях і відсталих країнах ми повинні не тільки створити самостійні кадри борців, партійні організації, не тільки провадити пропаґанду за організацію селянських рад і намагатися пристосувати їх до передкапіталістичних умов, але Комуністичний Інтернаціонал повинен встановити і теоретично обґрунтувати те твердження, що з допомогою пролетаріяту найпередовіших країн відсталі країни можуть перейти до радянського ладу і через певні ступені розвитку — до комунізму, обминувши капіталістичну стадію розвитку.

Які засоби для цього потрібні, — заздалегоди вказати нема змоги. Нам підкаже це практичний досвід. Але встановлено виразно, що всім трудящим масам серед найбільш віддалених народів близькою є ідея Рад, що ці організації, Ради, мають бути пристосовані до умов передкапіталістичного суспільного ладу і що робота комуністичної партії в цьому напрямку повинна початися негайно в усьому світі.

Я ще хотів би відзначити вагу революційної роботи комуністичних партій не тільки в їхній власній країні, але також серед війська, використовуваного експлуататорськими націями, щоб тримати в покорі народності своїх колоній. /325/

Тов. Квелч, з Британської соціялістичної партії, говорив про це в нашій комісії. Він відзначав, що рядовий англійський робітник визнав би за зраду допомагати поневоленим народам у їхніх повстаннях проти англійського панування. Слушно, що настроєна по-джінґоїстському й шовіністичному робітнича аристократія Англії Й Америки являє собою найбільшу небезпеку для соціялізму і наймогутнішу підпору II Інтернаціоналу, що тут ми маємо справу з найбільшою зрадою з боку ватажків і робітників, приналежних до буржуазного Інтернаціоналу. У II Інтернаціоналі теж обговорювали колоніяльне питання. Базельський маніфест теж говорив про це цілковито ясно. Партії II Інтернаціоналу обіцяли чинити революційно, але дійсної революційної роботи та допомоги експлуатованим і гнобленим народам у їхніх повстаннях проти гнобителів ми не бачимо у партій II Інтернаціоналу і, я гадаю, також і серед більшости партій, що виступили з II Інтернаціоналу та бажають вступити в III Інтернаціонал. Ми повинні про це заявити на весь голос, і цього не можна спростувати. Ми побачимо, чи буде зроблено спробу до спростовання.

Всі ці мірковання й лягли в основу наших резолюцій, що, безперечно, надто довгі, але я вірю, що вони все ж будуть корисні і сприятимуть розвиткові й організації дійсно революційної роботи в національному й колоніяльному питаннях, в чім і є наше головне завдання. /326/

26 липня 1920 р.

Джерело: Н. Ленін (В. Ульянов). Твори. Том XXV. 1920. — Харків: Партвидав «Пролетар», 1931. — Стор. 322-326.

 

0 Responses to “Доповідь комісії національного й колоніального питань 26 липня”



  1. Напиши коментар

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.




Грудень 2009
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Останні коментарі

Архіви

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: