Тези про Фойєрбаха[1]

courbetКарл Маркс

1

Головна хиба всього попереднього матеріалізму — включаючи і фойєрбахівський — полягає в тому, що предмет, дійсність, чуттєвість, береться тільки в формі об’єкта або споглядання, а не як людська чуттєва діяльність, практика, не суб’єктивно. Тому й сталося так, що діяльна сторона, в протилежність матеріалізмові, розвивалась ідеалізмом, — але тільки абстрактно, тому що ідеалізм, звичайно, не знає дійсної, чуттєвої діяльності як такої. Фойєербах хоче мати справу з чуттєвими об’єктами, дійсно відмінними від об’єктів у мислі; але він не розуміє саму людську діяльність як предметну діяльність. Тому в «Суті христіанства» він розглядає як істинно людську лише теоретичну діяльність, тоді як практика розуміється і фіксується тільки в її брудно-єврейській формі виявлення. Тому він не розуміє значення «революційної», практично-критичної діяльності.

2

Питання про те, чи властива людському мисленню предметна істинність, — зовсім не питання теорії, а практичне питання. На практиці повинна людина довести істинність, тобто дійсність і міць, посейбічиїсть свого мислення. Спір про дійсність чи недійсність мислення, яке ізолюється від практики, є чисто схоластичне питання.

3

Матеріалістичне вчення про те, що люди є продукти обставин і виховання, що, значить, люди, які змінились, є продукти інших обставин і виховання, що змінилось, — це вчення забуває, що обставини змінюються саме людьми і що сам вихователь мусить бути вихованим. Тому воно неминуче приходить до того, що ділить суспільство на дві частини, одна з яких підноситься над суспільством (напр., Роберта Оуена).

Збіг зміни обставин і людської діяльності можна збагнути і раціонально зрозуміти тільки як революційну практику.

4

Фойєрбах виходить з факта реліґійного само відчуження, з подвоєння світу на реліґійний, уявлюваний, світ і на дійсний світ. Він зайнятий тим, що зводить реліґійний світ до його світської основи; він не добачає, що після виконання цієї роботи головне лишається ще не зробленим. Але та обставина, що світська основа відділяє себе від самої себе і фіксує собі самостійне царство в хмарах, може бути пояснена тільки саморозірваністю і супереченням самій собі цієї світської основи. Отже, ця остання, по-перше, сама мусить бути збагнута в собі самій, в своїй суперечності, а потім практично революціонізована шляхом усунення суперечності. Отже, після того, як, напр., земна сім’я розкрита як таємниця святої сім’ї, перша має бути піддана теоретичній критиці і практично революціонізована.

5

Незадоволений абстрактним мисленням, Фойєрбах апелює до чуттєвого споглядання; але він розглядає чуттєвість не як практичну людсько-чуттеву діяльність.

6

Реліґійну сутність Фойєрбах зводить до людської сутності. Але людська сутність не є абстракт, властивий окремому індивідуумові. У своїй дійсності вона є сукупність суспільних відносин.

Фейербах, який не вдається до критики цієї дійсної сутності, через те змушений:

1) абстрагуватися від ходу історії і фіксувати реліґійне почуття само по собі і припустити абстрактний — ізольований — людський індивід;

2) тому в нього людська сутність може бути збагнута тільки як «рід», як внутрішня, німа загальність, що зв’язує багатьох індивідів просто природними зв’язками.

7

Тому Фойєрбах не бачить, що «реліґійне почуття» само є суспільний продукт і що абстрактний індивід, що його він аналізує, в дійсності належить до певної суспільної форми.

8

Суспільне життя є по суті практичне. Всі містерії, які заводять теорію в містицизм, знаходять своє раціональне розв’язання в людській практиці і в розумінні цієї практики.

9

Найвище, чого може досягти споглядальний матеріалізм, тобто матеріалізм, який розуміє чуттєвість не як практичну діяльність, є споглядання окремих індивідів у «громадянському суспільстві».[2]

10

Точка зору старого матеріалізму є «громадянське» суспільство; точка зору нового матеріалізму є людське суспільство або усуспільнене людство.

11

Філософи тільки по-різному пояснювали світ, але справа полягає в тому, щоб змінити його.

Примітки

[1] Текст цих тез ми даємо тут у тому вигляді, як він був надрукований Енґельсом у додатку до «Людвіґа Фойєрбаха». Ред.

[2] Тут «bǔrgerliche Gesellschaft» — «громадянське суспільство»; не буржуазне суспільство, а, як у Геґеля, суспільство в розумінні сукупності економічних відносин — на відміну від політичного орґанізму — держави. (Примітка ред. рос. Вид. ІМЕЛ.)

Переклад з німецького видання Інституту Маркса-Енгельса-Леніна
За редакцією Д. Рабиновича

Джерело: Карл Маркс. Вибрані твори. Том 1. — Київ, Партвидав ЦК КП(б)У, 1936.

Advertisements

2 Responses to “Тези про Фойєрбаха[1]”


  1. 1 Sergiy Voloshyn 28/02/2013 о 22:47

    A що за картинка зверху? Дуже цікаво.

  2. 2 Vpered 01/03/2013 о 10:25

    C’est Gustave Courbet, La rencontre, ou “Bonjour Monsieur Courbet” (1854)


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s




Травень 2009
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Кві   Чер »
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: