Форма вартости[1]

Карл Маркс

Аналіза товару показала, що він є щось двоїсте, споживна вартість і вартість. Отже, для того, щоб річ мала товарову форму, вона мусить мати двоїсту форму, форму споживної вартости і форму вартости. Форма споживної вартости є форма самого товарового тіла, заліза, полотна й т. ін., його обмацальна, чуттями сприймана форма буття. Це є натуральна форма товару. Навпаки, вартостева форма товару є його суспільна форма.

Як же виражається вартість товару? Тобто як вона набуває своєї власної форми виявлення? Через відношення різних товарів. Щоб правильно аналізувати форму, яка міститься в такому відношенні, ми мусимо виходити з її найпростішого, найнерозвиненішого вигляду. Найпростіше відношення товару є очевидно відношення його до одним — одного іншого товару, байдуже якого. Тому відношення двох товарів дає найпростіший вираз вартости для одного товару.

І. Проста форма вартости

20 метрів полотна = 1 сурдутові, або: 20 метрів полотна варті 1 сурдута.

Таємниця всякої форми вартости мусить критись у цій простій формі вартости. Тим то саме її аналіза й являє собою труднощі.

§ 1. Два полюси виразу вартости: відносна форма вартости і еквівалентна форма

В простому виразі вартости два роди товарів, полотно і сурдут, очевидно, відіграють дві різні ролі. Полотно є той товар, що виражає свою вартість у відмінному від нього товаровому тілі, в сурдуті. З другого боку, рід товару сурдут служить за матеріял, що в ньому виражається вартість. Один товар відіграє активну, другий — пасивну ролю. Отож, про товар, що виражає свою вартість в іншому товарі, ми кажемо: його вартість репрезентована як відносна вартість, або він перебуває у відносній формі вартости. Навпаки, про другий товар, тут про сурдут, що служить за матеріял для виразу вартости, ми кажемо: він функціонує як еквівалент першого товару або перебуває в еквівалентній формі.

Не вдаючися в ще глибшу аналізу, ми одразу виявляємо тут такі пункти:

а) Нероздільність обох форм

Відносна форма вартости і еквівалентна форма є один до одного належні, взаємно зумовлені, нероздільні моменти одного і того самого виразу вартости.

b) Полярність обох форм

З другого боку, ці обидві форми навзаєм виключають одна одну, тобто вони є протилежні крайності, або полюси того самого виразу вартости. Вони розподіляються завжди між тими різними товарами, що вираз вартости ставить їх у взаємне відношення. Наприклад, я не можу виразити вартість полотна в полотні. 20 метрів полотна = 20 метрам полотна не є вираз вартости, а виражає лише певну кількість предмету споживання, полотна. Отже, вартість полотна може бути виражена лише в іншому товарі, тобто лише відносно. Отже, відносна форма вартости полотна має за передумову, що якийсь інший товар пристоїть йому в еквівалентній формі. З другого боку, цей інший товар, тут сурдут, що фігурує як еквівалент полотна і, отже, перебуває в еквівалентній формі, не може одночасно бути у відносній формі вартости. Не він виражає свою вартість. Він дає тільки матеріял для виразу вартости іншого товару.

Правда, вираз: 20 метрів полотна — 1 сурдутові, або: 20 метрів полотна варті 1 сурдута, включає й зворотне відношення: 1 сурдут = 20 метрам полотна, або: 1 сурдут вартий 20 метрів полотна. Але тоді я мушу обернути рівнання, щоб виразити вартість сурдута відносно, і скоро я це зроблю, полотно стає еквівалентом замість сурдута. Отже, один і той самий товар не може одночасно виступати в обох формах в тому самому виразі вартости. Навпаки, ці форми одна одну полярно виключають.

Уявімо собі міновий торг між продуцентом полотна А і продуцентом сурдута В. Раніш, ніж вони сторгуються, А каже: 20 метрів полотна варті 2 сурдутів (20 метрів полотна = 2 сурдутам), навпаки, В каже: 1 сурдут є вартий 22 метрів полотна (1 сурдут — 22 метрам полотна). Нарешті, після довгої торговлі вони доходять згоди. А каже: 20 метрів полотна варті 1 сурдута, а В каже: 1 сурдут є вартий 20 метрів полотна. Тут обидва товари, полотно і сурдут, одночасно перебувають у відносній формі вартости і в еквівалентній формі. Але, nota bene[2], для двох різних осіб і в двох різних виразах вартости, що саме одночасно вступають у життя. Для А його полотно перебуває у відносній формі вартости, — бо для нього ініціятива походить від його товару, — а товар другого, сурдут, навпаки, перебуває в еквівалентній формі. З погляду В маємо зворотне. Отже, той самий товар ніколи, також і в цьому разі, не мав одночасно обох форм у тому самому виразі вартости.

c) Відносна вартість і еквівалент є лише форми вартости

Відносна вартість і еквівалент обоє є лише форми вартости товарів. Чи перебуває даний товар в першій з цих форм, або в полярно — протилежній їй, це залежить виключно від його місця у виразі вартости. Це виразно виступає в простій формі вартости, розглядуваній нами тут насамперед. Своїм змістом обидва вирази:

1) 20 метрів полотна =1 сурдутові, або 20 метрів полотна варті 1 сурдута.

2) 1 сурдут = 20 метрам полотна, або: 1 сурдут є вартий 20 метрів полотна, зовсім не різні. Формою своєю вони не лише різні, але й протилежні. У виразі 1) вартість полотна виражена відносно. Тому воно перебуває у відносній формі вартости, тоді як одночасно вартість сурдута виражена як еквівалент. Тому він перебуває в еквівалентній формі. Коли я оберну вираз 1), то матиму вираз 2). Товари міняють свої місця, і тоді сурдут перебуває у відносній формі вартости, а полотно, навпаки, в еквівалентній формі. Через те, що вони в тому самому виразі вартости відповідно помінялись місцями, вони змінили форму вартости.

§ 2. Відносна форма вартости

а) Відношення рівности

Що полотно є той товар, який мусить виразити свою вартість, то ініціятива походить від нього. Воно вступає у відношення до сурдута, тобто до якогось іншого товару, відмінного від нього самого. Це відношення є відношення прирівняння. Основа виразу: 20 метрів полотна =1 сурдутові фактично є: полотно = сурдутові, або виражене словами: рід товару сурдут є однакової природи, однакової субстанції з відмінним від нього родом товару, полотном. Здебільша цього не помічають, бо увагу захоплює кількісне відношення, тобто певна пропорція, що в ній один рід товару прирівнюється до іншого. Забувають, що величини різних речей стають кількісно порівнянними лише після того, як їх зведено до тієї самої одиниці. Тільки як вирази тієї самої одиниці вони є однойменні, а через те й спільномірні величини. Отже, у вищезгаданому виразі полотно відноситься до сурдута як до собі рівного, або сурдут відноситься до полотна як річ тієї самої субстанції, як річ, суттю своєю рівна полотну. Отже, він якісно прирівнюється до полотна.

b) Вартостеве відношення

Сурдут є лише тому те саме, що й полотно, що обидва вони є вартості. Отже, та обставина, що полотно відноситься до сурдута як до собі рівного, або що сурдут прирівнюється до полотна як річ тієї самої субстанції, виражає, що сурдут у цьому відношенні відіграє ролю вартости. Він прирівнюється до полотна остільки, оскільки воно також є вартість. Отже, відношення рівности є вартостеве відношення, а вартостеве відношення є насамперед вираз вартости, або вираз буття вартости товару, що виражає свою вартість. Як споживна вартість, або товарове тіло полотно відрізняється від сурдута. Навпаки, його буття як вартости виступає навіч, виражається у відношенні, що в ньому інший рід товару, сурдут, прирівнюється до нього, або має значення як рівний йому суттю своєю.

c) Якісний зміст відносної форми вартости, вміщеної у вартостевому відношенні

Сурдут є вартість лише тому, що він є речовий вираз людської робочої сили, витраченої на його продукцію, отже, згусток абстрактно людської праці; — абстрактної праці тому, що тут абстраговано від певного, корисного, конкретного характеру вміщеної в ньому праці; — людської праці тому, що праця тут має значення лише як витрата людської робочої сили взагалі. Отже, полотно не може відноситись до сурдута як до предмету вартости, або не може бути віднесене до сурдута як до вартости без того, щоб не бути віднесеним до нього як до тіла, що його вся речовина складається з людської праці. Але як вартість, полотно є згусток тієї самої людської праці. Отже, в межах цього відношення тіла сурдут репрезентує субстанцію вартости, спільну для нього з полотном, тобто людську працю. В межах цього відношення сурдут, отже, фігурує лише як форма вартости, а тому також як форма вартости полотна, як почуттьово сприймана форма виявлення вартости полотна. Таким чином, за допомогою вартостевого відношення виражається вартість одного товару у споживній вартості іншого товару, тобто в іншому, від нього самого відмінному товаровому тілі.

d) Кількісна визначеність відносної форми вартости, що міститься у вартостевому відношенні

20 метрів полотна є однак не тільки вартість взагалі, тобто згусток людської праці, але вони є й вартість певної величини, тобто в них упредметнена певна кількість людської праці. Тому у вартостевому відношенні полотна до сурдута товаровий рід сурдут прирівнюється якісно до полотна не тільки як тіло вартости взагалі, тобто як втілення людської праці, але і як певна кількість цього тіла вартости; 1 сурдут, а не 1 тузінь і т. ін., оскільки в 1 сурдуті міститься рівно стільки субстанції вартости, або людської прані, як у 20 метрах полотна.

e) Відносна форма вартости в цілому

Отже, через відносний вираз вартости вартість товару набуває, поперше, форми, відмінної від його власної споживної вартости. Споживна форма цього товару є, наприклад, полотно. Навпаки, свою форму вартости воно має у своєму відношенні рівности до сурдута. За допомогою цього відношення рівности інше, почуттьово відмінне від нього товарове тіло стає дзеркалом його власного вартостевого буття, його власною формою вартости. Таким чином товар — полотно набирає незалежної і самостійної форми вартости, відмінної від його натуральної форми. Але, подруге, як вартість певної величини, як певна величина вартости, воно вимірюється кількісно за допомогою кількісно визначеного відношення, або пропорції, що в ній до нього прирівнюються інше товарове тіло.

§ 3. Еквівалентна форма

a) Форма безпосередньої вимінности

Як вартості всі товари є рівнозначні, навзаєм замінні, або обмінні, вирази тієї самої одиниці, людської праці. Тому всякий товар є взагалі вимінний на інший товар, коли він має таку форму, що в ній він з’являється як вартість. Одне товарове тіло є безпосередньо вимінне на інший товар, оскільки його безпосередня форма, тобто його власна тілесна, або природна форма репрезентує вартість супроти інших товарів, або фігурує як форма вартости. Цю властивість має сурдут у вартостевому відношенні полотна до нього. Інакше вартість полотна не можна було б виразити в речі-сурдут. Отже, те, що якийсь товар має взагалі еквівалентну форму, значить лише: завдяки місцю, яке він має у виразі вартости, його власна натуральна форма має значення як форма вартости для інших товарів, або він має форму безпосередньої вимінности на інший товар. Отже, йому не треба набирати форми, відмінної від його безпосередньої натуральної форми, щоб виступати перед іншим товаром як вартість, відігравати ролю вартости і впливати на цей товар як вартість.

b) Кількісна визначеність не міститься в еквівалентній формі

Те, що річ, яка має форму сурдута, є безпосередньо вимінна на полотно, або що річ, яка має форму золота, є безпосередньо вимінна на всі інші товари, — ця еквівалентна форма речі, зовсім не містить у собі жодної кількісної визначености. Протилежний помилковий погляд походить з таких причин:

Поперше: товар, сурдут, наприклад, який служить за матеріал для виразу вартости полотна, в такому виразі завжди є визначений і кількісно, наприклад, 1 сурдут, а не 12 сурдутів і т. д. Але чому? Тому, що 20 метрів полотна в своєму відносному виразі вартости виражені не тільки як вартість взагалі, але разом з тим вимірені як певна кількість вартости. Але та обставина, що 1 сурдут, а не 12 сурдутів, містить у собі стільки ж праці, скільки 20 метрів полотна, а тому і прирівнюється до 20 метрів полотна, не має жодного чинення до характеристичної властивости товарового роду — сурдут бути безпосередньо вимінним на товаровий рід — полотно.

Подруге: коли 20 метрів полотна як вартість певної величини виражені в 1 сурдуті, то й зворотно величина вартости 1 сурдута також виражена в 20 метрах полотна, отже, вона також виміряна кількісно; але тільки посередньо, через обернення виразу отже, не тому, що сурдут відіграє ролю еквіваленту, а навпаки, тому, що він виражає відносно свою власну вартість у полотні.

Потрете: формулу: 20 метрів полотна = 1 сурдутові, або: 20 метрів полотна варті 1 сурдута, ми можемо також виразити так: 20 метрів полотна і 1 сурдут є еквіваленти, або обоє є рівновеликі вартості. Тут ми не виражаємо вартости якогось одного з цих двох товарів у споживній вартості другого. А тому жоден з обох товарів не береться в еквівалентній формі. Еквівалент означає тут лише рівність величин після того як обидві речі в нашій голові мовчазно зведені вже до абстракції — вартість.

c) Особливості еквівалентної форми

a) Перша особливість еквівалентної форми: споживна вартість стає формою виявлення своєї протилежности, вартости

Натуральна форма товару стає формою вартости. Але, поіа Ьепе, це quid pro quo[3] для товару В (сурдута або пшениці, валіза і т. ін.) відбувається лише в межах того вартостевого відношення, в яке стає до нього будь — який інший товар А (полотно тощо), — лише в межах цього відношення. Сам по собі, розглядуваний ізольовано, сурдут, наприклад, є лише корисна річ, споживна вартість, цілком так само, як і полотно, отже, його сурдутова форма є лише форма споживної вартости або натуральна форма певного роду товару. А що жоден товар не може відноситись до самого себе як до еквіваленту, отже, і не може зробити свою власну природну шкуру виразом своєї власної вартости» то й мусить він відноситись до іншого товару як до еквіваленту, або природну шкуру іншого товарового тіла зробити своєю власною формою вартости.

Нехай нам це унаочнить приклад міри, якою виміряються товарові тіла, як такі, тобто як споживні вартості. Голова цукру через те, що вона є тіло, є важка й тому має вагу, але в жодній голові цукру не можна побачити або відчути її вагу. Візьмімо тепер різні кусні заліза, що їхню вагу наперед визначено. Тілесна форма заліза, розглядувана сама по собі, є так само мало форма вияву ваги, як і тілесна форма голови цукру. А все ж, щоб виразити голову цукру як щось важке або як вагу, ми ставимо її у вагове відношення до заліза. В цьому відношенні залізо фігурує як тіло, що нічого не репрезентує, крім важкого або ваги. Тому кількості заліза служать за міру ваги цукру і репрезентують відносно тіла цукру лише форму ваги, форму виявлення ваги. Цю ролю відіграє залізо лише в межах цього відношення, в яке стає до нього цукор, або якесь інше тіло, що його вагу треба знайти. Коли б обидві речі не мали ваги, вони не могли б увійти в це відношення, і тому одна не могла б бути за вираз ваги другої. Коли ми покладемо обидві речі на шальки терезів, то ми дійсно побачимо, що як вага вони є те саме, і тому, взяті в певній пропорції, мають також ту саму вагу. Як тут тіло-залізо репрезентує проти голови цукру лише вагу, так і в нашому виразі вартости тіло-сурдут репрезентує проти полотна лише вартість.

β) Друга особливість еквівалентної форми: конкретна праця стає формою виявлення своєї протилежности, абстрактної людської праці

У виразі вартости полотна сурдут фігурує як тіло вартости, і тому його тілесна або натуральна форма фігурує як форма вартости, тобто як втілення безріжницевої людської праці, людської праці взагалі. Але праця, що нею утворюється корисна річ-сурдут і що через неї він набуває своєї певної форми, є не абстрактна людська праця, людська праця взагалі, а певний, корисний, конкретний рід праці — праця кравця. Проста відносна форма вартости потребує, щоб вартість товару» наприклад, полотна, була виражена тільки в одним-одному іншому роді товару, а який це є інший рід товару, це для простої форми вартости цілком байдуже. Замість виражатись у товаровому роді сурдут, вартість полотна могла б виразитись у товаровому роді пшениця або замість товарового роду пшениця — у товаровому роді залізо і т. д. Але, хоч то буде сурдут, хоч пшениця, хоч залізо, еквівалент полотна завжди фігурує проти полотна як тіло вартости, а тому й як втілення людської праці взагалі. І завжди певна тілесна форма еквіваленту, хоч то буде сурдут, хоч пшениця, хоч залізо, лишається не втіленням абстрактної людської праці, а певного, конкретного, корисного роду праці, хоч то буде праця кравця, хоч селянина, хоч копальневого робітника. Певна, конкретна, корисна праця, що продукує товарове тіло еквіваленту, мусить, отже, фігурувати у виразі вартости завжди неодмінно як певна форма здійснення або форма виявлення людської праці взагалі, тобто абстрактної людської праці. Наприклад, сурдут може фігурувати як тіло вартости, отже як втілення людської праці взагалі, лише остільки, оскільки робота кравця фігурує як певна форма, що в ній витрачається людську робочу силу, або що в ній здійснюється абстрактна людська праця.

У межах вартостевого відношення і включеного в ньому виразу вартости абстрактно-загальне має значення не як властивість конкретного, почуттьово-дійсного, а, навпаки почуттьово-конкретне має значення лише форми виявлення або певної форми здійснення абстрактно-загального. Праця кравця, наприклад, що міститься в еквіваленті сурдут, у межах виразу вартости полотна має не загальну властивість бути також людською працею. Навпаки, — те, що вона є людська праця, має значення як суть її, а те, що вона є праця кравця, має значення лише форми виявлення, або певної форми здійснення цієї її суті. Це quid pro quo неминуче, бо праця, репрезентована в її продукті, тільки тоді є вартостетворча, коли вона є безріжницева людська праця, так що праця, упредметнена у вартості одного продукту, зовсім не відрізняється від праці, упредметненої у вартості продукту іншого роду.

Ця перестанова, що в наслідок її почуттьово-конкретне має значення лише форми виявлення абстрактно-загального, замість того, щоб, навпаки, абстрактно загальному мати значення властивости конкретного, характеризує вираз вартости. Разом з тим вона утруднює його розуміння. Коли я кажу: римське право і німецьке право є і те і те право, то це зрозуміло само собою. А коли я, навпаки, кажу: право, ця абстрактність, здійснюється в римському праві і в німецькому праві, в цих конкретних правах, то тут зв’язок стає містичним.

γ) Третя особливість еквівалентної форми: приватна праця стає формою своєї протилежности, працею в безпосередньо суспільній формі

Продукти праці не ставали б товарами, коли б вони не були продуктами незалежно одна від однієї виконуваних, самостійних приватних праць. Суспільний зв’язок цих приватних праць існує речово, оскільки вони є члени природно-вирослого, суспільного поділу праці, і тому продуктами своїми задовольняють різнорідні потреби, що з сукупности їх складається також природно-виросла система суспільних потреб. Але цей речовий суспільний зв’язок приватних праць, незалежно одна від однієї виконуваних, лише упосереднюється, отже здійснюється лише через обмін продуктів цих праць. Тому продукт приватної праці має суспільну форму лише остільки, оскільки він має форму вартости, а тому форму вимінности на інші продукти праці. Безпосередньо-суспільну форму має він остільки, оскільки його власна тілесна, або натуральна форма є разом з тим форма його вимінности на інші товари, або має значення форми вартости інших товарів. Однак, це буває, як ми бачили, з продуктом праці лише тоді, коли він, в наслідок вартостевого відношення до нього іншого товару, перебуває в еквівалентній формі, або відіграє ролю еквіваленту супроти іншого товару.

Еквівалент має безпосередньо-суспільну форму остільки, оскільки він має форму безпосередньої вимінности на інші товари, і він має цю форму безпосередньої вимінности остільки, оскільки він має значення для іншого товару як тіло вартости, а значить, як щось йому рівне. Отже, і певна корисна праця, вміщена в ньому, має значення праці в безпосередньо-суспільній формі, тобто праці, що має форму рівности з працею, вміщеною в іншому товарі. Певна конкретна праця, наприклад, кравецька, може лише остільки мати форму рівности з різнорідною працею, що міститься в різнорідному товарі, наприклад, у полотні, оскільки її певна форма має значення виразу чогось, що справді становить рівність різнорідних праць, або того, що є в них рівного. Але рівні вони лише остільки, оскільки вони є людська праця взагалі, абстрактна людська праця, тобто витрата людської робочої сили. Отже, в наслідок того, що, як ми вище показали, певна конкретна праця, вміщена в еквіваленті, має значення певної форми здійснення, або форми виявлення абстрактної людської праці, вона має форму рівности з іншою працею, і тому, хоч вона й є приватна праця, як і всяка інша праця, що продукує товари, все ж вона є праця в безпосередньо-суспільній формі. Саме тому й з’являється вона в продукті, безпосередньо вимінному на інший товар.

Обидві останні щойно розглянуті особливості еквівалентної форми стануть ще зрозуміліші, коли ми звернемось до великого дослідника, що перший проаналізував форму вартости, так само як і багато інших форм мислення, форм суспільних і форм природних, і до того здебільша влучніше, ніж його сучасні послідовники. Це є Арістотель.

Насамперед Арістотель ясно каже, що грошова форма товару є тільки далі розвинений вигляд простої форми вартости, тобто виразу вартости одного товару в будь-якому іншому товарі, бо він каже:

«5 ліжок = 1 будинкові» («Κλινχι πεντε αντι οιχιας»)

«не відрізняється від:

5 ліжок = такій і такій кількості грошей («Κλινχι πεντι αντι οσον αι πεντε χλιναι»).

Далі він розуміє, що вартостеве відношення, в якому міститься цей вираз вартости, з свого боку має за передумову, що будинок якісно прирівнюється до ліжка і що ці почуттьово-різні речі без такої рівности їхньої суті не могли б відноситись одна до однієї як спільномірні величини. «Обмін», каже він «не може бути без рівности, а рівність не може бути без спільномірности» («οϋτ’ίσοτης μη ούσης συμμετρίας»). Але тут він збивається і відмовляється від дальшої аналізи форми вартости. «Однак справді неможливо («τη μεν ούν άδύνατον»), щоб такі різні речі були спільномірні», тобто якісно однакові. Таке порівняння може бути лише чимось чужим для справжньої природи речей, отже, лише «чимось таким, до чого необхідно вдаватися для практичних потреб».

Отже, Арістотель сам каже нам, чому крахує його дальша аналіза, а саме в наслідок відсутности поняття вартости. Чим є те рівне, тобто та спільна субстанція, яку у виразі вартости ліжка репрезентує будинок супроти ліжка ? Щось таке «не може справді існувати», каже Арістотель. Чому? Будинок репрезентує супроти ліжка щось рівне, оскільки він репрезентує те, що є дійсно рівне в одному й другому, в ліжку і в будинку. А це є — людська праця.

Але того факту, що у формі вартости товарів усяку працю виражається як рівну людську працю й тим то як рівнозначну, — цього факту Арістотель не міг вичитати з форми вартости товарів, бо грецьке суспільство ґрунтувалось на рабській праці і тому мало за природну базу нерівність людей і їхніх праць. Таємницю виразу вартости, рівність і рівнозначність усіх праць, тому що й оскільки вони людська праця взагалі, можна розшифрувати тільки тоді, коли поняття людської рівности має вже тривалість народнього забобону. А це можливо лише в такому суспільстві, де товарова форма є загальна форма продукту праці, де, отже, і відношення людей між собою як товаропосідачів є панівне суспільне відношення. Геній Арістотеля виявляється саме в тому, що він у виразі вартости товарів одкриває відношення рівности. Лише історичні рамки суспільства, що в ньому він жив, заважали йому відкрити те, в чому ж таки «справді» є це відношення рівности.

δ) Четверта особливість еквівалентної форми: фетишизм товарової форми є разючіший в еквівалентній формі, ніж у відносній формі вартости

Те, що продукти праці, такі корисні речі, як сурдут, полотно, пшениця, залізо і т. ін., є вартості, певні величини вартости і взагалі товари, — це є властивості, що їх вони набувають звичайно в наших зносинах, а не від природи, як от, приміром, властивість бути важким або зберігати тепло, або живити. Але в межах наших зносин ці речі відносяться одна до однієї як товари. Вони є вартості, вони вимірні як величини вартости, і їхня спільна вартостева властивість ставить їх одну до однієї у вартостеве відношення. Що, наприклад, 20 метрів полотна = 1 сурдутові, або 20 метрів полотна варті 1 сурдута, це виражає лише те, що 1) різнорідні праці, потрібні для продукції цих речей, мають однакове значення як людська праця, 2) що кількість праці, витрачена на їхню продукцію, вимірюється за певними суспільними законами і 3) що кравець і ткач вступають у певне суспільне продукційне відношення. Це є певне суспільне відношення продуцентів, що в ньому вони прирівнюють свої різні корисні роди праці як людську працю. Не менш певне суспільне відношення продуцентів є й те, що в ньому вони вимірюють величини своєї праці за допомогою тривання часу витрачання людської робочої сили. Але в межах наших зносин ці суспільні риси їхніх власних праць видаються їм суспільними природними властивостями, речовими визначеннями самих продуктів праці, рівність людських праць видасться їм вартостевою властивістю продуктів праці, міра праці за допомогою суспільно-доконечного робочого часу — величиною вартости продуктів праці і, нарешті, суспільне відношення продуцентів через їхні праці — вартостевим відношенням або суспільним відношенням цих речей, продуктів праці. Саме тому продукти праці видаються їм як товари почуттьово-надпочуттьовими або суспільними речами. Так світловий вплив якоїсь речі на зоровий нерв виявляється не як суб’єктивне подразнення самого зорового нерву, а як предметна форма речі, що є поза оком. Але при баченні дійсно світло кидається однією річчю, зовнішнім предметом, на другу річ, на око. Це є фізичне відношення між фізичними речами. Навпаки, товарова форма і вартостеве відношення продуктів праці не мають абсолютно нічого спільного з їхньою фізичною природою і речовими відношеннями, що з неї випливають. Це є лише певне суспільне відношення самих людей, яке набирає тут для них фантасмагоричної форми відношення речей. Тому, щоб знайти для цього аналогію, ми мусимо кинутися в туманну царину релігійного світу. Тут продукти людської голови видаються обдарованими власним життям, самостійними постатями (Gestalten), які стоять у певних відносинах одні до одних і до людей. Так само стоїть справа в товаровому світі з продуктами людських рук. Це я зву фетишизмом, що пристає до продуктів праці, скоро їх продукується як товари, і що, отже, є невіддільний від товарової продукції.

Цей фетишистичний характер виступає разючіше в еквівалентній формі, ніж у відносній формі вартости. Відносна форма вартости товару є упосереднена, а саме його відношенням до іншого товару. За допомогою цієї форми вартости вартість товару виражається як щось цілком відмінне від його власного почуттьового буття. Це разом з цим включає і те, що вартостеве буття є відношення для самої речі чуже, а тому вартостеве відношення її до іншої речі може бути лише формою виявлення прихованого в ньому суспільного відношення. Інакше з еквівалентною формою. Вона полягає саме в тому, що тілесна, або натуральна форма товару фігурує безпосередньо як суспільна форма, як форма вартости для інших товарів. Отже, в наших зносинах видається суспільною природною властивістю речі, властивістю, належною їй від природи, те, що вона має еквівалентну форму й тому може просто так, як вона є, безпосередньо обмінюватись на інші речі. Але через те, що в межах виразу вартости товару А еквівалентна форма здається з природи належною товарові В, та здається, ніби також поза цим відношенням вона належить йому з природи. Відси, наприклад, загадковість золота, що поряд своїх інших природних властивостей, свого кольору, своєї питомої ваги, своєї неоксидуванности на повітрі тощо, як здається, має від природи і еквівалентну форму, або суспільну якість бути безпосередньо вимінним на всі інші товари.

§ 4. Скоро лише вартість з’являться самостійно, вона має форму мінової вартости

Вираз вартости має два полюси, відносну форму вартости і еквівалентну форму. Насамперед щодо товару, який функціонує як еквівалент, то він фігурує супроти другого товару як форма вартости, як тіло в безпосередньо вимінній формі, як мінова вартість. А той товар, що його вартість виражена відносно, має форму мінової вартости, бо 1) його вартостеве буття виявляється через вимінність іншого товарового тіла на нього, 2) величина його вартости виражається пропорцією, що в ній інший товар вимінний на нього. — Тому мінова вартість є взагалі самостійна форма виявлення товарової вартости.

§ 5. Проста форма вартости товару є проста форма виявлення вміщених у ньому протилежностей споживної вартости і мінової вартости

У вартостевому відношенні полотна до сурдута натуральна форма полотна фігурує лише як форма споживної вартости, а натуральна форма сурдута лише як форма вартости, або образ мінової вартости. Отже, вміщена в товарі внутрішня протилежність між споживною вартістю і вартістю виявляється через зовнішню протилежність, тобто через відношення двох товарів, що з них один безпосередньо виступає лише як споживна вартість, а другий безпосередньо лише як мінова вартість, або відношення, що в ньому обидва протилежні визначення споживної вартости і мінової вартости полярно розподілені між цими товарами. — Коли я кажу: як товар полотно є споживна і мінова вартість, то це моє судження про природу товару, здобуте аналізою. Навпаки, у виразі: 20 метрів полотна — 1 сурдутові, або: 20 метрів полотна варті 1 сурдута, само полотно каже, що воно є 1) споживна вартість (полотно), 2) відмінна від цього мінова вартість (сурдуторівне) і 3) єдність цих обох відмінностей, отже, товар.

§ 6. Проста форма вартости товару є проста товарова форма продукту праці

Форму споживної вартости продукт праці приносить на світ разом з своєю натуральною формою. Йому, отже, потрібна ще лише форма вартости, щоб він мав форму товару, тобто для того, щоб він з’явився як єдність протилежностей — споживної вартости і мінової вартости. Тому розвиток форми вартости є тотожний з розвитком форми товару.

§ 7. Відношення між товаровою формою і грошовою формою

Коли, замість:

20 метрів полотна = 1 сурдутові, або 20 метрів полотна варті 1 сурдута поставимо форму:

20 метрів полотна = 2 фунтам стерлінґів, або 20 метрів полотна варті 2 фунтам стерлінґів, то з першого ж погляду виявляється, що грошова форма є не що інше, як далі розвинена форма простої форми вартости товару, отже, простої товарової форми продукту праці. Що грошова форма є лише розвинена товарова форма, то, очевидно, вона випливає з простої товарової форми. Тому скоро тільки цю останню зрозуміли, лишається ще розглянути тільки той ряд метаморфоз, що їх мусить проробити проста товарова форма: 20 метрів полотна = 1 сурдутові, щоб набути форми: 20 метрів полотна =2 ф.стерл.

§ 8. Проста відносна форма вартости і одинична еквівалентна форма

Вираз вартости в сурдуті дає полотну форму вартости, що лише через неї воно як вартість відрізняється від самого себе як споживної вартости. Ця форма ставить його також лише у відношення до сурдута, тобто до якогось одиничного, від нього самого відмінного роду товару. Але як вартість полотно є те саме, що і всі інші товари. Тому його форма вартости мусить бути також такою формою, що ставить його у відношення якісної рівности і кількісної пропорційности з усіма іншими товарами. — Простій відносній формі вартости товару відповідає одинична еквівалентна форма іншого товару. Або товар, що в ньому виражається вартість, функціонує тут лише як одиничний еквівалент. Так, сурдут у відносному виразі вартости полотна має еквівалентну форму, або форму безпосередньої вимінности лише щодо цього одиничного товарового роду, полотна.

§ 9. Перехід від простої форми вартости до розгорнутої форми вартости

Проста форма вартости має за умову, що вартість товару виражається тільки в одному, але все одно якому, товарі іншого роду. Отже, однаково маємо простий відносний вираз вартости полотна, коли вартість його виражається в залізі або пшениці і т. ін., як і тоді, коли вартість його виражається в товаровому роді сурдут. Отже, залежно від того, чи ввіходить воно з тим чи тим товаровим родом у вартостеве відношення, постають різні прості відносні вирази вартости полотна. В можливості воно має стільки ж різних простих виразів вартости, скільки є відмінних від нього товарів. Отже, в дійсності його повний відносний вираз вартости є не в одному одиничному простому відносному виразі вартости, а в сумі його простих відносних виразів вартости. Тоді у нас буде:

II. Повна або розгорнута форма вартости

20 метрів полотна = 1 сурдутові, або = 10 фунтам чаю, або = 40 фунтам кави, або = 1 квартерові пшениці, або = 2 унціям золота, або = ½ тонни заліза, або = і т. д.

§ 1. Безконечність ряду

Цей ряд простих відносних виразів вартости з природи своєї може бути завжди подовжуваний або ніколи не закінчується, бо завжди виступають нові роди товару і кожен новий рід товару становить матеріял для нового виразу вартости.

§ 2. Розгорнута відносна форма вартости

Вартість якогось товару, наприклад, полотна, тепер виражено в усіх інших елементах товарового світу. Кожне інше товарове тіло стає дзеркалом вартости полотна. Таким чином, сама ця вартість лише тепер справді з’являється як згусток безріжницевої людської праці. Бо й працю, що творить вартість полотна, тепер виразно визначено як працю рівнозначну кожній іншій людській праці, хоч яку натуральну форму ця остання матиме, отже, однаково, чи буде вона упредметнена в сурдуті чи пшениці, в залізі чи золоті і т. ін. Тому полотно через свою форму вартости стає тепер також у суспільне відношення вже не лише до якогось одного тільки іншого роду товару, а до цілого товарового світу. Як товар воно є громадянин цього світу. Разом з тим безмежний ряд його виразів показує, що для вартости товарів байдуже, яка є осібна форма споживної вартости, що в ній вона виявляється.

§ 3. Осібна еквівалентна форма

Кожен товар, сурдут, чай, пшениця, залізо і т. ін., у виразі вартости полотна служить за еквівалент, а тому й тіло вартости. Певна природна форма кожного з цих товарів є тепер осібна еквівалентна форма поряд багатьох інших. Так само й різноманітні, певні, конкретні, корисні роди праці, що містяться в різних товарових тілах, репрезентують тепер стільки ж осібних форм здійснення, або форм виявлення людської праці взагалі.

§ 4. Вади розгорнутої або повної форми вартости

Поперше, відносний вираз вартости полотна є невивершений, бо ряд його виразів вартости ніколи не закінчується. Подруге, він складається з строкатої мозаїки осібних (auseinanderfallender) і різнорідних виразів вартости. Нарешті, коли, як це й мусить статись, відносну вартість кожного товару виражається в цій розгорнутій формі, то відносна форма вартости кожного товару є безмежний ряд виразів вартости, відмінний від відносної форми вартости кожного іншого товару. — Вади розгорнутої відносної форми вартости відбиваються на відповідній їй еквівалентній формі. А що природна форма кожного окремого роду товару тут становить осібну еквівалентну форму поряд незчисленних інших осібних еквівалентних форм, то існують взагалі лише обмежені еквівалентні форми, що з них кожна виключає іншу. Так само й певний, конкретний, корисний рід праці, вміщений у кожному осібному товаровому еквіваленті, є лише осібна форма виявлення людської праці, отже, форма, що не вичерпує всіх форм людської праці. Правда, ця остання має свою повну або вичерпну форму виявлення в сукупності тих осібних форм виявлення. Але в такому разі вона не має жодної однорідної форми виявлення.

§ 5. Перехід від повної форми вартости до загальної форми вартости

Однак повна, або розгорнута відносна форма вартости складається лише з суми простих відносних , виразів вартости, або 8 рівнань першої форми, як от:

20 метрів полотна = 1 сурдутові

20 метрів полотна = 10 фунтам чаю і т. д.

Але кожне з цих рівнань містить у собі й тотожне зворотне рівнання:

1 сурдут = 20 метрам полотна

10 фунт, чаю = 20 метрам полотна і т. д.

Дійсно, коли власник полотна обмінює свій товар на багато інших товарів і таким чином виражає вартість свого товару в ряді інших товарів, то й усі інші товаропосідачі неминуче мусять обмінювати свої товари на полотно й таким чином виражати вартість своїх різних товарів у тому самому третьому товарі, полотні. — Отже, якщо ми обернемо ряд: 20 метрів полотна = 1 сурдутові, або = 10 фунтів чаю, або = і т. ін., тобто, якщо виразимо те зворотне відношення, яке по суті, implicite, вже міститься в цьому ряді, то матимемо:

III. Загальна форма вартости

1 сурдут	=
10 фунтів чаю	=
40 фунтів кави	=
1 квартер пшениці	=		20 метрам полотна
унції золота	=
½ тонни заліза	=
x товару A	=
і т. под. товарів	=

§ 1. Змінений характер відносної форми вартости

Відносна форма вартости має тепер цілком змінений характер. Всі товари виражають свою вартість 1) просто, а саме в одним-одному іншому товаровому тілі, 2) однорідно, тобто в тому самому іншому товаровому тілі. їхня форма вартости є проста й спільна, тобто загальна. Для всіх різнорідних товарових тіл полотно має тепер значення їхньої спільної і загальної форми вартости. Форма вартости якогось товару, тобто вираз його вартости в полотні, тепер не тільки відрізняє його як вартість від його власного буття як предмету споживання, тобто від його власної натуральної форми, але ставить його разом з тим як вартість у відношення до всіх інших товарів, до всіх товарів рівних йому. Тому в цій формі вартости він має загально суспільну форму.

Тільки в наслідок свого загального характеру форма вартости відповідає поняттю вартости. Формою вартости мусить бути така форма, що в ній товари виступають один проти одного як прості згустки безріжницевої, однорідної, людської праці, тобто як речові вирази тієї самої субстанції праці. Цього тепер досягнено. Бо всі товари виражено як матеріялізацію тієї самої праці, праці, вміщеної в полотні, або як ту саму матеріялізацію праці, а саме як полотно. Таким чином їх якісно прирівнюється.

Разом з тим їх порівнюється кількісно, або протиставиться один одному як певні величини вартости. Наприклад, 10 фунтів чаю =20 метрам полотна, або 40 фунтів кави =20 метрам полотна. Отже: 10 фунтів чаю = 40 фунтам кави. Або в 1 фунті кави міститься лише ¼ тієї субстанції вартости, праці, скільки є її в 1 фунті чаю.

§ 2. Змінений характер еквівалентної форми

Осібна еквівалентна форма тепер розвинулась на загальну еквівалентну форму. Або товар, що перебуває в еквівалентній формі, є тепер загальний еквівалент. — Природна форма товарового тіла, полотна, фігуруючи тепер як форма вартости усіх інших товарів, є форма їхньої рівнозначности, або безпосередньої вимінности на всі елементи товарового світу. Отже, його натуральна форма є разом з тим його загальна суспільна форма.

Для всіх інших товарів, хоч вони є продукти найрізнорідніших праць, полотно фігурує як форма виявлення вміщеної в них самих праці, отже, як втілення однорідної, безріжницевої, людської праці. Отже, ткання, цей особливий конкретний рід праці, в наслідок вартостевого відношення товарового світу до полотна, фігурує тепер як загальна й безпосередньо-вичерпна форма здійснення абстрактної людської праці, тобто витрати людської робочої сили взагалі.

Вміщена в полотні приватна праця саме тому фігурує також як праця, що перебуває безпосередньо в загальній суспільній формі, або в формі рівности з усіма іншими працями.

Отже, коли товар має загальну еквівалентну форму або функціонує як загальний еквівалент, то його натуральна, або тілесна форма фігурує як видиме втілення, як загальна суспільна лялечка (Verpuppung) всякої людської праці.

§ 3. Рівномірність відношення між розвитком відносної форми вартости і еквівалентної форми

Ступеневі розвитку відносної форми вартости відповідає ступінь розвитку еквівалентної форми. Однак, — і це треба добре запам’ятати, — розвиток еквівалентної форми є лише вираз і результат розвитку відносної форми вартости. Від цієї останньої походить ініціятива.

Проста відносна форма вартости виражає вартість якого-будь товару тільки в одним-одному іншому роді товару, все одно в якому. Таким чином, товар набирає лише форми вартости на відміну від своєї власної форми споживної вартости, або натуральної форми. Його еквівалент набирає також лише одиничної еквівалентної форми. Розгорнута відносна форма вартости виражає вартість якогобудь товару в усіх інших товарах. Тому ці останні набирають форми багатьох осібних еквівалентів, або осібної еквівалентної форми. Нарешті, товаровий світ дає собі однорідну, загальну, відносну форму вартости, вилучаючи з себе одним-один рід товару, що в ньому усі інші товари спільно виражають свою вартість. Через це вилучений товар стає загальним еквівалентом, або еквівалентна форма стає загальною еквівалентною формою.

§ 4. Розвиток полярности між відносною формою вартости і еквівалентною формою

Полярна протилежність або нерозривна взаємоналежність і так само постійне взаємне виключення відносної форми вартости і еквівалентної форми, так що 1) товар не може перебувати в одній з цих форм без того, щоб інший товар не перебував у протилежній форм, і 2) що, скоро тільки товар перебуває в одній з цих форм, він не може одночасно в цьому самому виразі вартости перебувати в другій формі, — ця полярна протилежність обох моментів виразу вартости розвивається і затвердівае тією самою мірою, якою розгортається або розвивається форма вартости взагалі.

Уже в формі I обидві форми одна одну виключають, однак тільки формально. Відповідно до того, як читати це рівнання, з лівого боку на правий чи навпаки, кожен з обох товарових полюсів, і полотно і сурдут, рівномірно перебуватимуть то у відносній формі вартости, то в еквівалентній. Тут ще важко фі¬ксувати цю полярну протилежність.

В формі II завжди лише один рід товару може цілком розвинути свою відносну вартість, або сам він має розгорнуту відносну форму вартости лише тому й остільки, що й оскільки всі інші товари протистоять йому в еквівалентній формі.

Нарешті, в формі III товаровий світ має лише загально суспільну відносну форму вартости, тому й остільки, що й оскільки всі належні цьому світові товари є виключені з еквівалентної форми, або з форми безпосередньої вимінности. Навпаки, товар, що перебуває в загальній еквівалентній формі, або фігурує як загальний еквівалент, є виключений з однорідної і тому загальної відносної форми вартости товарового світу. Для того, щоб полотно, тобто будь-який товар, що перебуває в загальній еквівалентній формі, разом з тим брав участь також і в загальній відносній формі вартости, він мусив би відноситись до самого себе як до еквіваленту. Ми мали б тоді: 20 метрів полотна = 20 метрам полотна — тавтологію, де не виражено ні вартости, ані величини вартости. Щоб виразити відносну вартість загального еквіваленту, ми повинні обернути форму III. Він не має спільної з іншими товарами відносної форми вартости, але його вартість виражається відносно в безконечному ряді всіх інших товарових тіл. Таким чином розгорнута відносна форма вартости, або форма II, з’являється тепер як специфічна відносна форма вартости товару, що відіграє ролю загального еквіваленту.

§ 5. Перехід загальної форми вартости у грошову форму

Загальна еквівалентна форма є форма вартости взагалі. Отже, вона може належати кожному товарові, але завжди лише виключаючи всі інші товари.

Тимчасом уже проста відмінність форми між формою II і формою III показує дещо своєрідне, чим не відрізняються форми І і II. А саме: в розгорнутій формі вартости (форма II) один товар виключає всі інші, щоб у них виражати свою власну вартість. Це виключення може бути суто суб’єктивним процесом, наприклад, процесом власника полотна, що оцінює вартість свого власного товару в багатьох інших товарах. Навпаки, даний товар перебуває в загальній еквівалентній формі (формі III) лише тому і остільки, що й оскільки його, як еквівалент, виключають з-поміж себе всі інші товари. Це виключення є тут незалежний від виключуваного товару об’єктивний процес. Тому в історичному розвитку товарової форми загальна еквівалентна форма може по черзі належати то цьому, то тому товарові. Але жоден товар ніколи не функціонує в дійсності як загальний еквівалент, якщо його виключення, а тому й еквівалентна форма, не є результат об’єктивного суспільного процесу.

Загальна форма вартости є розвинута форма вартости, а тому й розвинута товарова форма. Продукти праці, речово цілком різні, не можуть мати готової товарової форми, а тому й не можуть також функціонувати в процесі обміну як товари, коли тільки вони не являють собою речових виразів тієї самої однакової людської праці. Це значить, що для того, щоб набрати готової товарової форми, вони мусять набрати однорідної загальної відносної форми вартости. Але цю однорідну відносну форму вартости вони можуть здобути лише тим, що вони з свого власного ряду виключають певний рід товару як загальний еквівалент. І лише з того моменту, коли це виключення остаточно обмежиться на якомусь одному специфічному роді товару, однорідна відносна форма вартости здобуває об’єктивну сталість і загальну суспільну значеність (Gültigkeit).

А специфічний рід товару, що з натуральною його формою суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром, або функціонує як гроші. Відігравати серед товарового світу ролю загального еквіваленту — це стає його специфічно-суспільною функцією, а тому і його суспільною монополією. Це упривілейоване місце серед товарів, що фігурують у формі II як осібні еквіваленти полотна, а в формі III спільно виражають свою відносну вартість у полотні, історично завоював певний товар, а саме золото. Тому, коли ми в формі НІ замість товару «полотно» поставимо товар «золото», то матимемо:

IV. Грошова форма

20 метрів полотна	=
1 сурдут	=
10 фунтів чаю	=
40 фунтів кави	=		2 унціям золота
1 квартер пшениці	=
½ тонни заліза	=
x товару A	=
і т. под. товарів	=

§ 1. Відмінність переходу загальної форми вартости до грошової форми від попередніх ступенів переходу

При переході від форми І до форми II і від форми II до форми III відбуваються посутні зміни. Навпаки, форма IV нічим не відрізняється від форми III, як тільки тим, що тепер замість полотна форму загального еквіваленту має золото. Золото в формі IV лишається тим, чим було полотно в формі III — загальним еквівалентом. Проґрес лише в тому, що форма безпосередньої загальної вимінности, або загальна еквівалентна форма, в наслідок суспільної звички тепер остаточно зрослась з специфічною натуральною формою товарового тіла «золото».

Золото виступає проти інших товарів як гроші тільки тому, що воно протистояло їм уже раніш як товар. Як і всі інші товари золото також функціонувало як еквівалент, чи то як одиничний еквівалент у поодиноких актах обміну, чи то як осібний еквівалент поряд інших товарових еквівалентів. Помалу воно почало у вужчих або ширших сферах функціонувати як загальний еквівалент. Скоро тільки воно завоювало собі монополію на це місце у виразі вартостей товарового світу, воно стало грошовим товаром, і лише від того моменту, коли воно вже стало грошовим товаром, форма IV відрізняється від форми III, або загальна форма вартости перетворюється на грошову форму.

§ 2. Перетворення загальної відносної форми вартости на форму ціни

Простий відносний вираз вартости якогось товару, наприклад, полотна, в товарі, що вже функціонує як грошовий товар, наприклад, у золоті, є форма ціни. Отже, форма ціни полотна така:

20 метрів полотна = 2 унціям золота, —

або, коли грошова назва 2 фунтів стерлінґів є монетна назва 2 унцій золота,

20 метрів полотна = 2 фунтам стерлінґів.

§ 3. Проста товарова форма є таємниця грошової форми

Ми бачимо, oо власне грошова форма сама по собі не становить жодних труднощів. Скоро вже досліджено загальну еквівалентну форму, зовсім не треба ламати собі голову, щоб зрозуміти, що ця еквівалентна форма закріплюється за якимбудь специфічним родом товару, наприклад, за золотом, і то менше, що загальна еквівалентна форма з природи своєї зумовлює суспільне виключення одного певного роду товару всіма іншими товарами. Тепер ідеться лише про те, що це виключення набирає об’єктивної суспільної консистенції і загальної значености, а тому воно не припадає по черзі на різні товари і не має виключно місцевої сили лише в якихбудь особливих сферах товарового світу. Трудність зрозуміння грошової форми обмежується зрозумінням загальної еквівалентної форми, отже загальної форми вартости взагалі, форми III. Але форма III зводиться ретроспективно на форму II, а конститутивним елементом форми II є форма І: 20 метрів полотна = 1 сурдутові, або x товару A = y товару B. Коли ж відомо, що таке споживна вартість і мінова вартість, то виявляється, що ця форма І є найпростіший, найнерозвиненіший спосіб виражати який завгодно продукт праці, наприклад, полотно, як товар, тобто як єдність протилежностей споживної і мінової вартости. Разом з тим легко знайти далі ряд метаморфоз, що їх мусить проробити проста товарова форма: 20 метрів полотна =1 сурдутові, щоб набрати своєї закінченої форми: 20 метрів полотна = 2 фунтам стерлінґів, тобто щоб набрати грошової форми.

Примітки

[1] 3 першого німецького видання першого тому «Капіталу», де Маркс це подає як додаток до першого розділу. Ред.

[2] — зауважте добре. Ред.

[3] Одне замість одного, заміна одного другим. Ред.

Переклад з четвертого німецького видання за редакцією Д.Рабіновича і С.Трикоза

Наводиться за кн.: Карл Маркс. Капітал. Критика політичної економії. Том I. Книга I. — Харків, Партвидав «Пролетар», 1933.