Огляд індіянського питання

Хосе Карлос Мар’ятеґі

I. До постанови питання

Расове питання, коли його обговорюють буржуазні інтелєктуали Латинської Америки, слугує, між иншим, для того, щоб приховати справжні проблєми континенту чи знехтувати ними. Перед марксистською критикою стоїть завдання якомога швидше повернути йому його правдивий вимір, звільнити його від будь-якого оманного та педантичного викривлення. Ув економічному, суспільному та політичному пляні расове питання, як і земельне питання, полягає по суті в знищенні февдалізму.

Через поневолення від часів еспанської конкісти індіянські раси Латинської Америки перебувають у ганебному стані відсталости та неписьменности. Кляса експлоататорів — спочатку еспанців, а потім креолів — у ріжний спосіб продовжує пояснювати становище індіянських рас їхньою неповноцінністю чи примітивністю. Тут панівна кляса лише повторює арґументи білої раси, чому вона так поводиться з колонізованими народами.

Вибрані листи: Енґельс Марксові (8 грудня 1882)

Енґельс Марксові

Лондон, 8 грудня [1882 р.]

Для того, щоб з’ясувати собі остаточно паралель між германцями Тацета і північно-американськими червоношкірими, я простудіював І т. твого Банкрофта[1]. Схожість справді тим паче разюча, що способи виробництва істотно відмінні: тут — рибалки й мисливці, що не заходатуються коло скотарства й рільництва, там — кочове скотарство, що переходить у рільництво. Це доводить, що на цьому ступені спосіб виробництва менш вирішальний, ніж степінь розкладу стародавніх зв’язків кревного споріднення й стародавнього спілкування статів у межах племени. В противному разі Тлінкіти в колишній Російській Америці не могли б бути подібні як дві краплі води на германців, — ще більше навіть, ніж твої ірокези. Тут же розв’язується й інша загадка: як погоджується повага до жінок з тим, що на них накладають головну масу роботи. Далі потвердилася моя здогадка, що jus primae noctis (право на першу ніч), яке було в Европі колись у кельтів і слов’ян, є залишок стародавніх /240/ статевих зносин: у двох племен дуже далеких одне від одного і різних раc, воно існує для шаманів, що є представники племени. Я довідався з книжки дуже багато також і про германців, покищо цього цілком досить. Мехіко й Перу мені доведеться відкласти. Я відіслав Банкрофта назад, а із праць Маврера дістав і інші; отже вони в мене всі, повнотою. Мені треба було переглянути їх для моєї прикінцевої замітки про „Марку”. Вона стає досить довга й мені не подобається, хоч я двічі чи тричі переписував її. Зробити звіт на 8-ю сторінках про виникнення, розквіт і занепад — це не жарт.