Що розповів мені Самсон

Клаус Фішер

Дванадцять кроків уперед — поворот, — дванадцять кроків назад — поворот, — дванадцять кроків уперед…

Крізь загратовані вікна маленьких напівтемних камер безперервно долинають монотонні кроки британського вартового. У в’язниці — одній з багатьох у британській колонії Кенії — в переповнених камерах знемагають сотні африканців.

– Я не зрадник, ні, я не розкажу нічого… — тихесенько стогне в кутку однієї з камер молодий африканець. Він лежить на підлозі, на купі соломи, яку йому кинули тюремники. Руки, спина, голова в нього нестерпно болять, бо на кожному допиті його били, по-звірячому били. На тілі живого місця не зоставили. Але Самсон гордий: він не зрадив своїх друзів, свій народ. Через силу перевертається він на другий бік, намагаючись побачити невеликий клаптик неба за гратами, неба його любимої вітчизни, над якою в цей час опускаються присмерки.

Легше уявити кінець світу, аніж кінець капіталізму. Капіталістичний реалізм

Передмова

Ми всі щось чули про реалізм критичний, соціалістичний та навіть етнографічний, але реалізм капіталістичний? Чесно кажучи, книжка Марка Фішера привернула мою увагу зокрема і своєю викличною назвою. Виявилося, що недаремне. Звісно, Марк Фішер – це не мислитель-важковаговик, на зразок того ж Бадью, Жижека чи Джорджіо Агамбена. У світі ідей я б впевнено відніс його до середньої ваги. Але це й робить його доволі цікавим, адже як автор Фішер зумів поєднати глибоке теоретичне знання з подиву гідною спостережливістю, направленою на широке коло проблем сучасного світу, і зробити це в такому стилі, який буде цікавим та доступним для широкого кола читачів. А читати Фішера обов’язково треба.

Хоча на перший погляд може видатися, що книжка цього британця, з його трохи «старомодним» марксизмом та нападками на капіталізм мало чого може сказати українському читачеві. Однак це тільки на перший погляд. Візьмімо до прикладу такий пасаж.

У нашому світі панує переконання, говорить Фішер, що «капіталізм є не лише єдиною життєздатною політичною та економічною системою, але й що зараз ми вже не в силах навіть уявити якусь змістовну альтернативу до нього». Хіба ми, кладучи руку на серце, не впізнаємо в цьому твердженні ситуації, яка склалася в Україні? Для багатьох українських інтелектуалів, для яких совєтське минуле є ще надто болючим, будь-які нападки на капіталізм як систему видаються незрілими, суперечливими чи й просто смішними. Для них «капіталізм» означає в першу чергу «заможні ліберальні суспільства Заходу», в той час як реально існуюча в Україні капіталістична система з її цинічним реалізмом повністю ігнорується. І тут знов нам у пригоді може стати книжка Марка Фішера.