Злидні філософії. Відповідь на «Філософію злиднів» Прудона

Карл Маркс

ПЕРЕДМОВА

Надрукований нижче твір написано зимою 1846/47 р., — в той час, коли Маркс вияснив собі остаточно основні риси свого нового історичного й економічного світогляду. Книжка Прудона «Système des contradictions économiques ou Philosophie de la misère», що саме тоді вийшла з друку, дала Марксові нагоду розвинути ці основні риси свого світогляду, протиставляючи їх поглядам людини, що з появом згаданого твору повинна була зайняти найчільніше місце серед тодішніх французьких соціялістів. Від того часу, коли вони обоє часто цілими ночами дискутували в Парижу сприводу ріжних економічних питань, їхні шляхи стали що раз більше росходитися. Книжка Прудона показала, що тепер між ними обома лежало вже глибоке провалля. Далі мовчати було неможна. В оцій своїй відповіді Прудонові й сконстатував Маркс остаточний розрив.

Загальну думку Маркса про Прудона знаходимо в поданій нижче статті Маркса, надрукованій ним у берлінському «Соціялдемократі», №№16, 17 і 18, р. 1865. Це була єдина стаття, писана Марксом у цьому журналі. Спроби пана Швайцера надати «Соціялдемократові» феодально-урядового характеру незабаром змусили нас —- по кількох тижнях — прилюдно відмовитися від співробітництва в ньому.

Поданий нижче твір має під цю хвилю для Німеччини значіння, якого сам Маркс ніколи не. сподівався. Як міг він знати, що, виступаючи проти Прудона. він поцілить у найбільшого з сучасних славолюбів, невідомого тоді йому навіть на ім’я, Родбертуса?

Вибрані листи: Маркс Швайцерові (24 січня 1865)

Маркс Швайцерові

Лондон, 24 січня [1865 р.]

Я дістав учора листа, де ви вимагаєте від мене докладної критики прудонових творів. На жаль, брак часу не дозволяє мені задовольнити вашого бажання; крім того, я не маю ні одної праці цього письменника. Однак, на доказ своєї готовости піти вам назустріч, я нашвидку написав невеличку нотатку. Ви можете доповнювати її, змінювати, скорочувати, — одне слово, робити з нею, що хочете.

Я не пам’ятаю перших Прудонових спроб. Його шкільна праця про «Всесвітню мову» («Langue universelle») свідчить, як сміливо він береться за питання, розв’язати які йому не вистачає найелементарнішого знання.

Його перша праця «Що таке власність?» («Qu’est ce que la propriété?») є безперечно найкраща. Вона створила епоху, якщо не новиною свого змісту, то новою й сміливою манерою все висловлювати. В творах французьких соціялістів і комуністів, відомих Прудонові, власність не лише критикували з різних поглядів, а й утопічно «нищили». Цією книжкою Прудон став приблизно в такі стосунки до Сен-Сімона й Фур’є, в яких стояв Фоєрбах до Геґеля. Проти Геґеля Фоєрбах дуже бідний. Але після Геґеля він зробив епоху, бо підкреслив деякі пункти, неоприйнятні для християнської свідомости й важливі для прогресу філософської критики, які Геґель залишив у містичній напівтемряві.

Стиль цієї Прудонової праці має, якщо можна так висловитися, сильну мускулятуру. За головну її перевагу я вважаю саме стиль. Помітно, що тут навіть те, що Прудон повторює, він відкриває самостійно, і все, що він говорить, для нього нове й здається йому таким.

Вибрані листи: Маркс П.В.Анненкові (28 грудня 1846)

Маркс П.В.Анненкові

Брюссель, 28 грудня [1846 р.]

Любий Анненков, ви вже давно б одержали мою відповідь на вашого листа від 1-го листопада, якби мій книгар не запізнився аж до минулого тижня надіслати мені Прудонову книжку „Філософія злиднів”. Я проглянув її за два дні для того, щоб відразу подати вам свою думку про неї. А що я прочитав книжку дуже швидко, то не можу вдаватися в подробиці. Я можу говорити лише про загальне вражіння, яке вона справила на мене. Якщо хочете, я докладніше напишу в другому листі.

Щиро признаюсь, що вважаю книжку за погану, дуже погану. Ви самі жартуєте в своєму листі з приводу „печаті німецької філософії” (sur le coin de la philosophie allemande), з якої пишається Прудон у цьому сповненому хвастощів і недостиглому творі. Але ви гадаєте, що філософська отрута не отруїла економічного розвитку. Я теж далекий від того, щоб за причину помилок економічного розвитку вважати Прудонову філософію. Прудон не тому подає фалшиву критику політичної економії, що він є прихильник сміховинної філософії, але тому подає сміховинну філософію, що не зрозумів сучасного суспільного /4/ ладу в його сполученості (engrenement), коли вживати слова, що його запозичив Прудон у Фур’є, як і багато іншого.

Чому Прудон говорить про бога, про загальний розум, безособовий розум людства, що ніколи не помиляється, що завжди дорівнює самому собі, що про нього треба мати лише правильне поняття, щоб володіти істиною? Чому він віддається слабому геґельянству, щоб вважали його за потужного мислителя?