Дискусія УРДП з Краєвою ОУН

Відступаємо сторінки нашої газети для проголошення листування поміж ЦК Української Революційно-Демократичної Партії (УРДП) та одним з провідників краєвої ОУН П.Полтавою. В такий спосіб хочемо причиниться до вияснення найосновніших питань визвольної боротьби українського народу.

Редакція „Впереду”

ПОВІДОМЛЕННЯ ЦК УРДП

Весною 1949 року ЦК УРДП мав можність зв’язатися через Закордонне Представництво УГВР з революційним підпіллям в Краю. Кур’єрами зв’язку УГВР передано до краю всі головні видання УРДП, тобто „Наша Боротьба” числа 1-5, „Революційний Демократ” числа 1-4, статті, інформаційні матеріяли, написані для українського підпілля українськими та чужинецькими авторами, та кореспонденцію від УРДП. Так само передано для краєвого підпілля перші три числа „Впереду”. ЦК УРДП дістав офіційне повідомлення, що всі матеріяли тоді передані до Краю дійшли на місце свойого призначення та одночасно одержав через ЗП УГВР пошту з краю.

Поміж матеріялами, переданими до краю, находився лист тов. Бабенка, в якому він з дорученням ЦК УРДП з’ясовував деякі ідеологічні та політичні питання. ЦК УРДП вважає своїм обовязком видрукувати лист тов. Бабенка до революційного підпілля в Україні та відповідь з краю, написану провідним членом ОУН в Краю П.Полтавою, яку ЦК УРДП одержав з поштою через ЗП УГВР.

Деклярація делегації української революційно-демократичної молоді

Делегація Української Революційно-Демократичної Молоді

Европейського соціяліста напевно мусить цікавити питання: яка визвольна ідеологія могла би народитися в тоталітарному СССР, в країні, де вже 30 років існує устрій без приватної власности на засоби виробництва, де весь час при владі стоїть комуністична партія? З якою ідеологією виступають трудящі СССР проти свого поневолювача — большевизму? Яке становище займає ця ідеологія до соціяльно-політичних процесів в світі, зокрема до боротьби трудящих проти капіталізму?

На всі ці питання читач знайде відповідь в цій короткій інформаційній статті, яку пропонує читачеві УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЙНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (УРДП).

Протягом тридцяти років існування большевизму на територіях СССР і зокрема на Україні в суспільстві сталися величезні зміни, які різко відрізняють це підсовєтське суспільство від решти світу. Большевики знищили приватнокапіталістичну систему на всіх територіях, що опинились під їхнім пануванням і, за допомогою терору, ліквідували приватну власність на засоби виробництва. Все населення цих територій перетворилося на пролетарів і стало об’єктом експлуатації нової кляси большевицьких вельмож, яка виросла зі здеґенерованої большевицької партії. Ця нова кляса експлуататорів є теж зовсім новим суспільним явищем в світі. Вона не має в приватній власності засобів виробництва, але, спираючись на відсутність будь-якої демократії, спираючись на терор і тоталітарну державну систему, ця кляса розпоряджається засобами виробництва і безконтрольно керує розподілом продукції. Абсолютна більшість населення — маси трудящих — весь час знаходяться під постійним визиском, ведуть злиденне життя і не мають жадних реальних можливостей, щоб демократичним шляхом боротися з існуючим режимом.

Українська визвольна справа на міжнародній соціялістичній конференції молоді

Вс.Фелік (Всеволод Голубничий)

Українська визвольна справа — це найвищий обов’язок, який лежить на кожному свідомому членові, української нації поза кодонами батьківщини. Розповісти іншим народам правду про героїчну боротьбу українських робітників і селян, молоді й інтеліґенції проти свого експлуататора і поневолювача — большевизму, розповісти про тяжку і запеклу боротьбу українських революціонерів — підпільників, про дії героїчної УПАрмії, розповісти про мету, ідеологію й шляхи тієї боротьби, вказати представникам інших народів на спільність мети й ідей, за які боряться українські трудящі разом з усіма іншими трудящими світу, дати поштовх до зрозуміння чужинцями тих ідей, які народилися під большевизмом і перед якими большевизм ідеологічно капітулює, тобто озброїти й інші народи непереможною ідеологічною зброєю в їх боротьбі проти одного з ворогів людства — большевизму — з такими думками і завданнями виїхала трійка українських делегатів на Міжнародний З’їзд Соціялістичного Студентства.

Цей з’їзд, що його орґанізував Німецький Союз Соціялістичного Студентства (СДС), відбувався протягом десяти днів в березні ц.р., в альпейскій місцевості в Баварії. На цей з’їзд з’їхались представники академічної молоді, найактивніші керівники студентства европейських країн, майбутні й вже теперішні теоретики, ідеологи, фахівці й політики, частина яких вже тепер активно працює в підпільних революційних орґанізаціях в країнах, що попали під окупацію большевиків. На з’їзді були представники студентських соціялістичних орґанізацій дев’яти націй: Австрії, Англії, Голяндії (делегація від Бенелюксу), Данії, делегації всіх чотирьох окупаційних зон Німеччини включно з совєтською і Берліном, Нової Зеляндії, Польщі, України і Чехословаччини. На жаль, з невідомих причин, не прибули запрошені делегації Франції, Ізраелю та Індії.

Українська делегація складалася з двох представників комітету студентських осередків УРДП та одного представника Ліги Суспільного Гуманізму.

Варто прислухатися до його голосу… Майстренко Іван Васильович

О.П.Юренко

Іван Васильович Майстренко народився 28 серпня 1899 р. в містечку Опішня Зіньківського повіту Полтавської губернії. Учасник революційних подій, Український вчений та публіцист. Весною 1937 р. засуджений до 4 років ув’язнення у виправних трудових таборах. Звільнений у грудні 1940. Помер 18 листопада 1984 р. в Мюнхені.

На Україні ім’я Івана Васильовича Майстренка відоме лише вузькому колу фахівців. між тим, його непересічна життєва та політична доля, наукова та публіцистична спадщина заслуговують на значно більшу увагу.

І. В. Майстренко народився  28 серпня 1899 року в містечку Опішня Зіньківського повіту Полтавської губернії, його батьки належали до заможного прошарку: батько був монопольником державної крамниці, а мати походила з багатого селянського роду. В сім’ї було дев’ять дітей – Іван  був посередині – п’ятим. Оточення, в якому пройшли його дитинство і юність, – складність і своєрідність того періоду на зламі двох епох, помітно вилинули на формування життєвої поліції Івана Васильовича Майстренка.

На смерть Левка Майстренка

Крістофер Форд

Сумна звістка прийшла до нас, що в неділю 20 червня у Нью-Джерсі (США) після тривалої хвороби помер Левко Майстренко.

Левко був сином відомого українського марксиста й історика Івана Майстренка. Мешканець до німецького вторгнення 1941 року Харкова, Левко, ледве не потрапили до рук Ґестапо разом з батьком перебралися до Києва. Певний час він провів на західній Україні, де недовго був членом Української Повстанської Армії. З підставними документами він під кінець війни дістався Німеччини, де знайшов притулок у західній окупаційній зоні. Їх розлучили з батьком, якому через його комуністичну діяльність в Радянській Україні відмовили у в’їзді до США.

У США Левко разом із Всеволодом Голубничим, Борисом Левицьким та Іваном Майстренком став одним з провідних членів еміґрантської Української Революційно-демократичної Партії, що вона у 1948-1958 рр. у Мюнхені видавала часопис «Вперед». Особливо близькі стосунки у нього склались із Голубничим. Протягом багатьох років він підтримував тісний контакт з американською лівицею, будучи знайомим з такими її діячами як Макс Шахтман, Джуліус Джейкобсон, Ерл Браудер.