Posts Tagged 'тоталітаризм'

Антиутопія і тоталітарна держава в літературі й кіно

Роман Тиса

Художня література зрідка спонукає до розмови про політику чи державний устрій. Зазвичай, у центрі оповіді стоїть доля окремої людини або родини, набагато рідше — суспільної кляси або нації (як в історичному романі). Розгледіти в «середньостатистичному» літературному творі характеристики державного ладу — навіть в політичному детективі — нелегко. Але є два жанри, що вони самі по собі є аналізою держави, позаяк рідкісний твір, писаний в одному з цих жанрів, обходиться без більш-менш докладного опису суспільно-політичної системи. Йдеться про утопію і антиутопію.

Слово «утопія» (від грецької приставки οὐ- зі значенням «ні» й іменника τόπος — «місце» з типовим для топонімів суфіксом -ία) з’явилось у XVI ст. у назві книги (1516) анґлійського правознавця і державного діяча Томаса Мора (1478-1535) про ідеальний громадський лад на далекому острові Утопія. Назва книги стала загальною для всього жанру мрійництва про неістнуючу, але бажану державу — сильну, стабільну, справедливу. За минулі п’ять століть було написано багато утопій. Найвідомішими — крім вищезгаданої — стали «Місто сонця» (La città del sole, 1602) Томмазо Кампанелли (1568-1639), «Нова Атлантида» (New Atlantis, 1624) Френсіса Бекона (1561-1626), «Звістки нізвідки» (News from Nowhere, 1890) Вільяма Морріса (1834-1896). Місце дії цих творів мірою наближення до XX в. чимдалі частіше переносилося із заморських територій у майбутнє (яке бачилось світлим) і за межі Землі. Згодом майбуття письменникам-фантастам почало видаватися не таким безхмарним. Ба більше — проґнозована будучина перестала представлятися бажаною. Так виникла «антиутопія» — одночасно продовження утопії і її заперечення, утопія зі знаком «мінус», література-застереження. У минулому столітті було створено багато антиутопій — повістей, романів, кінофільмів. Одним з першопрохідців жанру вважається російський письменник Євґеній Замятін (1884-1937) і його книга «Ми» (Мы)[1]. Продовжити читання ‘Антиутопія і тоталітарна держава в літературі й кіно’

Соціалізм, якого ніколи не було

inter_flagОлександр Карпець

Жовтневу революцію, якій виповнилося 85 років, можна назвати революцією зруйнованих надій, що так і не стала соціалістичною. Сучасна міфологія оголошує соціалізм абсолютним злом і, схоже, не береться відповідати на деякі запитання.

Що таке соціалізм? Простої відповіді на це запитання, мабуть, немає. Невід’ємною властивістю людської природи є прагнення до свободи, справедливості та правди. Соціалізм і комунізм довгий час ототожнювали саме з ідеалами економічної, соціал-політичної, а пізніше і психологічної свободи.
Аналітична психологія показала, що ідеали сприймаються і реалізовуються лише в тому вигляді, в якому вони відповідають потребам людей певного соціального характеру, а прагнення до найвищих ідеалів можуть бути придушені і повністю перекручені (Фромм). Тому практика соціалізму в СРСР та інших країнах зробила соціалізм і комунізм синонімами тоталітаризму і часто фашизму. Виникає запитання: «Чи був радянський лад соціалізмом?» Продовжити читання ‘Соціалізм, якого ніколи не було’


Червень 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930  

Останні коментарі

Архіви

Введіть адресу своєї ел.пошти