Самійло Щупак
В 90-х роках минулого століття українська молодь починає поривати з культурництвом українофілів і стає на шлях політичної боротьби. Зріст економічного руху пролетаріяту в Росії, початок диференціяції селянства, банкрутство російського народництва, а натомість популярність ідей організованої масової політичної боротьби з царатом, не могли не відбитися на психіці української інтелігенції. Серед молоди народжується реакція проти старих українофілів, які ведуть напівпримиренчу політику з царатом, загострюючи лише свою увагу на плеканні етнографічного культурницького українства. І ідейним отцем молоди в новому політичному рухові був М.Драгоманов, який, пройнявшись ще значно раніше соціялістичними ідеями, був основоположником галицької радикальної партії.
Але-ж драгомановський соціялізм був бакунинсько-прудонівським, а марксизм, який уже встиг опанувати в 90-х роках уми найпоступовіших людей не лише в Европі, але і в Росії, знайшов своє виправдання і в українській дійсності. Незвичайний зріст промисловости по лівобережних містах України, зріст капіталістичних елементів в сільському господарстві — це ставало яскравим показником марксівського шляху, по якому неминуче мусить прямувати й революційний рух на Україні. Народження, як нащадків групи «Освобождение Труда», сили соціял-демократичних гуртків в Росії, диференціяція галицького радикального руху й утворення української соціял-демократичної партії, розвиток польського с.-д. руху — все це мало свій відбиток на українській поступовій інтелігенції, у наслідок чого почалася й диференціяція політично настроєної української інтелігенції. Продовжити читання ‘«РУП» в період 1905 року на Київщині’
Останні коментарі