Posts Tagged 'Польща'

Польська лівиця при розбитім кориті

Заступник преміера і знахор для «кресових справ», міністер Тугут, подався до демісії. Останні телеграми повідомляють, що його демісія була прийнята. Пращаючися зі своєю міністерською посадою заявив Тугут, що остаточно втратив він віру в можливість оздоровлення кресів при існуючій системі

Це є надзвичай характеристична заява і то тим більше, що впала вона з уст одного з провідників, польської дрібноміщанської лівиці. Ця сама лівиця, в склад якої владять головно ППС; Визволеня і Клюб Праці, вправді позволяла собі часом на нешкидливу критику реакційного уряду Грабського, але ніколи не важилася вона виступити проти буржуазно-шляхетської державної системи яко цілости.

Навпаки дрібноміщанська лівиця вважала і дальше вважає сучасну Польщу, ідеалом суспільно-державного ладу. Зокрема що-до відносин на сосідніх окраїнах польської держави, ППС і Визволеннє стояли і стоять на становищі, що можливе є «оздоровлння» — ї в рямцях капіталістичної системи. На їхню думку треба поробити тільки деякі зміни в особистім складі кресової адміністрації не порушуючи одночасно самих підстав буржуазно-шляхетської державної системи, і тим самим можливо буде заспокоїти креси, тоб-то задовольнити всі націанально-культурні й соціяльні стремління населення завойованих земель Західної України й Зах. Білорусі. Продовжити читання ‘Польська лівиця при розбитім кориті’

Здобутки польської революції 1956 р.

О.Васечко

В попередньому числі нашого часопису ми дали короткий огляд внутрішнього становища в Польщі. Картина була б проте далеко не повна, коли б ми на тому обмежилися. Від жовтня минулого року наступили в Польщі деякі переміни, які мають тривалу вартість для цілого соціялістичного бльоку, а зокрема для СССР. Ми не сміємо жити під враженням тільки того, що широкі маси польського населення поринають в морі щоденних турбот, що головною їх турботою є боротьба за хліб щоденний. Не сміємо також вважати становище Польщі безнадійним, бо вона мовляв неподільно знаходиться в сфері совєтських впливів і незважаючи на деяку матеріяльну піддержку з Заходу скорше чи пізніше знайдеться під совєтським командуванням у всіх областях внутрішнього життя. Такі проґнози є в ґрунті фальшиві. Польська революція породила щось тривале, що дає їй право говорити про польський шлях до соціялізму.

До жовтня 56 року панувала в Польщі поліційна система. Вона нагадувала під кожним оглядом те, що відбувалося в СССР в тридцятих роках. Правда, в СССР була основним законом сталінська конституція, яка на вид виглядала справді дуже демократично, тобто робила господарем держави весь совєтський нарад. Верховний Совєт мав бути представництвом всього народу і найвищим законодатнім органом. В дійсності однак керувала всім партія, властиво політбюро ЦК партії, а найчастіше сам Сталін. Були отже дві сторони совєтської медалі. Продовжити читання ‘Здобутки польської революції 1956 р.’

В річницю польського Жовтня

О.Васечко

Від польських подій 1956 р. проминув рік. Для кожного польського патріота Жовтень став початком нової ери в історії Польщі. Як це звичайно буває, в час великого хвилювання навіть світлі уми не здають собі повністю справи з того, що в той час с великого і тривалого, а що лиш явищем хвилевого піднесення.

Минув рік від подій 1956 р., але в Польщі не видно ані великих маніфестацій, ні одушевлення, ні високопарних промов. Бо й справді, становище в країні не зовсім світле. Господарська ситуація не дуже покращала. Лише невелика верства молодої інтеліґенції напружує зусилля в шуканні кращих шляхів до майбутнього, а широкі маси населення поринули у щоденних турботах за хліб насущний. Платні за працю в державних та суспільних організаціях настільки малі, що дуже невеликі можливості чесно здобувати засоби до життя. Хабарництво, крадіжки суспільного і державного майна, спекуляція й хуліганство розкладають суспільний організм. Із нотаток польської преси виходить, що того роду злочинність навіть дещо збільшилася від жовтня минулого року. Люди, що тужать за життям у більш-менш унормованих суспільних стосунках, твердять, що за «сталінського» режиму було тяжко, але принайменше не було безладдя. Продовжити читання ‘В річницю польського Жовтня’

Польська революція

О.Васечко

«Хто не розуміє, що те, що сталося в Польщі, не є лиш справою Польщі, але переломовим моментом, початком нової епохи в цілому міжнародному робітничому русі — той взагалі нічого не розуміє»… Так писала Едда Верфель в варшавському часописі «Пшеґльонд Культуральни» (ч. 44), органі Ради культури й мистецтва при міністерстві культури й мистецтва Польської Народної Республіки.

Правда, сьогодні ще важко з усією певністю твердити, що польське робітництво відкрило нову епоху робітничого руху, і що по тому шляху воно вже піде переможно вперед. Одне певне, що воно зайняло позиції, перед якими дрижать і німецька ДРеспубліка, і Чехословаччина, і СССР. Ще донедавна світ розподілявся на два ідеологічні табори: капіталізму й комунізму, з яких останній репрезентував ідейну наступаючу силу, що перед нею західний капіталізм з конечности обмежувався до оборонної тактики. Згадана польська авторка пише в тій самій статті, що «сталінський робітничий рух кінчається і мусить кінчитися… Ми є тієї думки, що, крім сталінізму й капіталізму, існує ще й третій шлях, а саме шлях соціялізму». Продовжити читання ‘Польська революція’

Гомулка — революційний вождь нового типу

Ів.М-ко (Іван Майстренко)

Те, що перший секретар польських комуністів перед Гомулкою — Охаб не тільки не противився приходові Гомулки до влади в партії, а навіть всіляко сприяв, — говорить про нього як про людину розумну й чесну. Але це говорить також про те, що Гомулка є людиною надзвичайною, яка зуміла полонити душі всіх провідників польської держави. В цій надзвичайній силі духа Гомулки ми переконуємось, коли читаємо його промову на всепольському активі у Варшаві наприкінці листопада. Промова та надрукована в московській «Правді» від 2 грудня 1956 р. Не знаємо, чи дуже та промова покалічена вправною в цьому рукою редакторів «Правди» (як покалічена ними наприклад остання промова Тіта), але навіть якщо й покалічена, то й тоді з неї все одно досить ясно проглядає образ Гомулки — робітничого вождя нового типу.

Найбільше, що вражає в промові Гомулки — це зовсім новий, зовсім відмінний її стиль, порівняно з промовами інших вождів комунізму, як в КПСС, так і в залежних від неї компартіях світу. Поперше Гомулка говорить перед суспільством з почуттям своєї відповідальности перед ним і залежности від нього. Він не замилює очей, не «залівает», не рисується своєю незалежною від народу владою, спертою на МВД, або на багнети бонапартистського генералітету, він ніби обвинувачений виправдується перед народом, що мовляв багато у нас хиб і що так погано буде ще довго. І в цьому якась особлива принада його — робітничого вождя, і зрозумілою стає ота грандіозна демонстрація, яку влаштували йому пролетарі Варшави по повороті його з Московських переговорів. Продовжити читання ‘Гомулка — революційний вождь нового типу’

Розвиток подій в Польщі (квітень-жовтень 1956 р.)

В.Ф. (Всеволод Голубничий)

В Польщі сталися події може ще більшого історичного значення, ніж у Югославії в 1948 році. Щоб зрозуміти їх суть, тенденцію і вплив на хід історичних подій, мусимо спершу встановити картину їх точного перебігу, а ще перед цим мусимо коротко схарактеризувати сучасну Польщу. З 1949 року в Польщі існує безроздільна сталіністська диктатура. За шість років з часу її встановлення диктатура ця не встигла ще виродитися в тотально здеґенерований бюрократичний режим, як в СССР. Від часу закінчення другої світової війни поміщицько-буржуазна кляса старої панської Польщі революційними реформами згори, за допомогою державної влади, стала вивлащена й позбавлена матеріяльної й леґальної опори в суспільстві. Вся велика й середня промисловість, банки, торгівля в Польщі є націоналізована. Польське суспільство з цього часу складається з кляс робітництва, дрібновласницького селянства, невеликого прошарку дрібної буржуазії, крамарів, куркулів, довкола якої групується частина залишків старих вивлащених кляс, старої інтеліґенції й духовенства, та з прошарку нової інтеліґенції й державної та партійної бюрократії. Сталіністський режим з 1949 року взяв був курс на приспішену індустріялізацію Польщі і важким пресом натиснув на село, намагаючись його колективізувати. Продовжити читання ‘Розвиток подій в Польщі (квітень-жовтень 1956 р.)’

Валенса і Лула: кінець порівнянь

Мацек Вишневський

Нещодавно нам випала нагода озирнутися на минуле, всі його перипетії, і підбити деякі підсумки: 29 вересня 2011 року Лех Валенса вручив Луїсу Інасіу «Лулі» да Сілві премію Фонду Валенси з формулюванням: «За діяльність із зниження соціяльної нерівності та зміцнення впливу країн, що розвиваються».

Зустріч колишнього президента Польщі (1990-1995) — лауреата Нобелівської премії миру 1983 року — і його бразильського колєґи (2003-2010) відбулась у Гданську — саме там, де на початку 1980-х років Валенса очолив страйки, що призвели до появи першої незалежної профспілки у країнах радянського блоку.

Хоча обидва національні лідери мають однакове походження — є вихідцями з небагатих сімей, робітниками за фахом, керівниками профспілок, що боролись проти диктатур — відмінності в ситуації їх країн не так-то просто визначити з першого погляду.

Як підкреслив провідний бразильський економіст і політолоґ, один з теоретиків «залежного розвитку» Теотоніу Дус Сантус, визначальні вектори політичного розвитку [Східної] Европи та Латинської Америки, виявилися прямо протилежними: якщо в Польщі синонімами свободи стали капіталізм і «вільний ринок», то до Бразилії «вільний ринок» прийшов з диктатурою, а свободу можні знайдена лише разом з соціялізмом. Продовжити читання ‘Валенса і Лула: кінець порівнянь’


Серпень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Тра    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Останні коментарі

Введіть адресу своєї ел.пошти