Окупанти

Сергій Мазлах, Василь Шахрай

Над сими трьома головними урядами, яко дух Божий на початку світу над хаосом, є ще «надзвичайний», «зверхзаконний» уряд — окупаційне військо бувшої імперії Гогєнцоллернів і Габсбурґів. Окупаційне військо грало з березня 1918 року, коли воно було закликане на Україну Ц. Радою, грає зараз, коли Директорія підняла повстання проти гетьмана Скоропадського, і буде грати далі, як не німецьке, то військо нового переможця і «благодетеля рода человеческого», Антанти, — величезну ролю на Україні, мало і буде мати величезний вплив на майбутній стан України.

А тому нехтувати цим не доводиться. Навпаки, треба якнайпильніше придивлятися до сього фактора життя України.

Німецьке військо прийшло на Україну яко оборонець волі українського народу проти «анархії більшовизму», що суне з півночі. Ц. Рада не витримала власними силами нападу з боку Сов. Наркому і ЦВК України, і аби повернутися і втриматися яко влада на Україні, мусіла звернутися за допомогою до німців. Ся «допомога» була дана, і німецьке військо, вкупі з гайдамаками і січовиками, стало встановлювати «лад та спокій».

Вибрані листи: Маркс Куґельманові (29 листопада 1869)

Маркс Куґельманові

29 листопада [1869 р.]

Ти бачив мабуть у „Volkstaat” запропоновані від мене резолюції проти Ґладстона в питанні про ірляндську амнестію. Я напав тепер на Гладсона — і це тут зчинило галас—так само, як раніш на Пальмерстоиа. Тутешні еміґранти-демагоги люблять поглузувати з континентальних деспотів із безпечного далека. Для мене це має лише тоді свою принаду, коли робиться vultu instantis Tyranni (перед лицем самого тирана).

Однак мій виступ у цьому ірландському питанні про амнестію, а також і моя подальша пропозиція на Генеральній раді про те, щоб обговорити становище англійської робітничої кляси в Ірляндії і ухвалити з приводу цього певну постанову, мали звичайно ще й інші цілі, крім тої, щоб голосно й рішуче висловитися за пригноблювану Ірляндію проти її гнобителів.

Вибрані листи: Енґельс Марксові (23 травня 1856)

Енґельс Марксові

Менчестер, 23 травня [1856 р.]

Подорож наша по Ірляндії була така: ми поїхали з Дубліна в Ґалвей на західньому узбережжі, потім двадцять миль всередину країни, потім у Лімеріж, потім вниз Шанноном в Тарберт, Тралі, Кілларней і назад у Дублін. Всього близько 460—500 англійських миль. Ми бачили близько 2/3 усієї країни. За винятком Дубліну,—що стосується до Лондону,—як Дюссельдорф до Берліну, цілком має характер колишньої маленької столиці і збудованої на англійський зразок,—вся країна, а надто міста, справляють таке вражіння, ніби перебуваєш у Франції або в горішній Італії. Від жандарів, попів, бюрократів, адвокатів, дворян аж в очах рябить, і цілковитий брак будь-якої промисловосте, так що просто могло б здатися незрозумілим, з чого живуть всі ці паразити, якби селянські злидні не пояснювали цього.

Помітно по всіх кутках, що „вжито заходів”. Уряд втручається скрізь, про так зване самоврядування немає й мови. /168/

Ірляндію можна вважати за першу англійську колонію, саме за таку, що нею завдяки її близькости до метрополії, керують все ще по-старому. І тут чудово видно, що так звана свобода англійських громадян заснована на поневоленні колоній. Ніде я не бачив стільки жандарів, і пруський жандарсько-спіртуозний вираз обличчя цих констеблів, озброєних карабіном, багнетом і ручними кайданами, доведений тут до високого ступеня досконалости. Своєрідні для країни руїни. Стародавніші з V й VI століття, новітні—XIX століття з всіма переходовими ступенями між ними. Найдавніші—це лише церкви. З 1100 року — церкви й замки. З 1800 року — селянські будинки. По всьому заходу, особливо в околицях Ґалвей, скрізь порозкидувані такі руїни селянських будинків, залишених житцями здебільшого з 1846 р. Я ніколи не думав, щоб голод мав таку, мовляв, наочну реальність. Спустіли цілі села й посередині їх розташувалися чудові парки дрібних землевласників, що майже самі там і живуть. Це здебільшого адвокати. Така картина створилася в наслідок спільного діяння голода, еміґрації й „чистки”. При цьому навіть худоби немає на полях. Рівнина—це буквально пустеля, яка нікому непотрібна. В графстві Клер, на південь від Ґалвей, трохи краще, там є худоба, а ближче до Лімеріка—пагорбки, чудово оброблені фармерами, здебільшого шотландцями. Там країна має буржуазний вигляд. На південному заході місцевість гориста, багато болот і надзвичайно пишні ліси, потім знову тягнуться чудові пасовища, особливо в Тепперері; ближче до Дубліна йдуть місця, де помітно, що земля поступовім попадає в руки великих фармерів.

Партизанські війни і тероризм

Автор невідомий

Під час колоніальних, неоколоніальних і загарбницьких воєн учасники руху опору окупантами неодмынно кваліфікуються як «бандити», «бандформування», «терористи» тощо. Так було під час визвольного руху в Алжирі, В’єтнамі, Афганістані, низці країн Африки тощо. Так було й раніше, коли, приміром, такі ярлики навішувалися німцями на учасників  партизанського руху на окупованих територіях, зокрема, у нашій країні. Усе це повторилося і під час воєнних дій у Чечні.

І не тільки це. Дивовижно подібні методи, що з них користають для придушення руху опору. Ставка на силу, колабораціонізм, маріонеткові уряди, силові й інші структури, фальшиві «вибори» тощо, незважаючи на неефективність, що виявлялася всякий раз, незмінно повторюється.

Вибрані листи: Енґельс Марксові (24 жовтня 1869)

Енґельс Марксові

Менчестер, 24 жовтня [1869 р.]

Від Ірляндії до Росії всього лише один крок. На історії Ірляндії можна простежити, як нещастя для народу, коли він поневолив інший нарід. Всі англійські свинства мають свій початок у поневоленні Ірляндії. Мені треба ще посидіти над кромвелівською добою, але я майже вже певен, що перебіг справ Англії був би інший, якби не треба було воєнним способом панувати над Ірляндією й утворювати нову аристократію.

Надрукований у кн.: К.Маркс і Ф.Енґельс. Вибрані листи. (Уклав В.В.Адоратський. Переклав О. Соболів.) — Державне видавництво «Пролетар», Харків-Київ, 1931. — Стор. 172.