Непальська революція та перспективи поширення маоїстських рухів у країнах Південної Азії

Денис Пілаш

Південна Азія, яка охоплює сім незалежних держав (Республіка Індія, Ісламська Республіка Пакистан, Народна Республіка Бангладеш, Федеративна Демократична Республіка Непал, Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка, Королівство Бутан та Республіка Мальдіви), на початку ХХІ ст. стала ареною розгортання антисистемних рухів ліворадикального спрямування – подібно до Латинської Америки, що також характеризується високим рівнем соціально-класового розшарування населення та разючими показниками коефіцієнту Джині. Підґрунтям для цього стала колоніальна спадщина й контрасти соціально-економічного розвитку регіону.

Ситуація в Південній та Південно-Східній Азії суперечлива: на тлі високих темпів економічного зростання, успіхів частини країн регіонів в індустріалізації та високотехнологічних секторах, проблеми відсталості селянських районів виглядають ще контрастніше. Рух до лідерства у сфері інформаційних технологій може суміщатися зі збереженням пережитків кастової, релігійної та етнічної сегрегації. Країни Індійського субконтиненту, попри усі спроби завершити «зелену революцію», залишають за собою сумнівне лідерство за чисельністю безземельного селянства.

Революція у Південній Азії

В рамках Соціального форуму, який проходив 2 липня, в Стамбулі, Група антиімперіалістів організувала семінар на тему революції у Південній Азії. Учасники заслухали виступи Індри Мохан Зігдель (тов. Басанта) члена політбюро ЦК Об’єднаної Комуністичної партії Непалу (маоїстської), та Паоло Бабіні, представника Європейського комітету солідарності з Новим Непалом, який курує міжнародну діяльність Партії комітетів підтримки спротиву заради комунізму (Італія), яка приєдналася до Європейського комітету солідарності з Новим Непалом.

З цієї нагоди товариш Басанта познайомив учасників з одним з найбільш важливих аспектів міжнародного комуністичного руху та його нового народження. Ми пропонуємо Вам ознайомитись з текстом виступу.

Індра Мохан Зігдель (Басанта)

Шановні товариши та учасники!

Революційні вітання!

Користуючись цією нагодою, я хотів би висловити революційні вітання від імені нашої партії, Об’єднаної комуністичної партії Непалу (маоїстській), організаторам Європейського соціального форуму, які запросили нас взяти участь у цьому заході в Стамбулі. Я хотів би також висловити революційні вітання усім учасникам цього семінару. Для мене є велика честь бути учасником цієї події, яка зібрала людей з усіх куточків світу. Але більш за все мені приємно використати цю нагоду, щоб поділитися з Вами досвідом, який робочий клас зі всього світу накопичив упродовж героїчної боротьби проти імперіалізму та його антилюдяних і неоколоніальних стратегій, як, наприклад, приватизація, лібералізація та глобалізація, а також підкорення цієї ідеології правлячого класу.

Маоїзм потрібен усюди в світі

Інтерв’ю із Саміром Аміном

Можете нам коротко розповісти про свій погляд на марксизм?

Я вважаю себе активістом, можливо, активістом-інтеліґентом. Все моє активне життя було тісно пов’язане з визвольними рухами в Африці 1940-х, 1950-х і 1960-х рр. і після — це, грубо кажучи, Бандунґський період[1], починаючи з 1955 р. Ця боротьба змінила, напевне, більше, ніж будь-яка инша боротьба за останні 50 років.

Я був і є економістом, а відтак також і марксистом. Я не визнаю терміну «неомарксист». Я вважаю марксизм таким, що розпочався з Маркса, але Марксом на закінчився. Це означає, що Марксове вчення заклало основи розуміння того, як аналізувати і як змінювати світ. І в цій довгій історії марксизму я вважаю, що Лєнін і особливо Мао написали важливі речі й зробили важливий внесок у розуміння шляхів зміни світу в умовах, коли імперіялізм поділив світ на центри та периферії. І створив прірву на ґлобальному рівні й весь час поглиблює її. І питання довгого переходу до соціялізму слід розглядати по-иншому, не з евроцентричної, робітничої точки зору (традиційної точки зору III Інтернаціоналу).

Це що стосується мене. Сьогодні я є головою Всесвітнього форумі альтернатив, котрий є мережею, що об’єднує мислителів зі всіх реґіонів світу, Півночі та Півдня, налаштованих антикапіталістично, звичайно, антиімперіялістично, але більше антикапіталістично, проте не сектантів, а таких, що визнають існування різноманітних думок щодо ефективних стратеґій руху вперед від капіталізму.