Posts Tagged 'листи'

Вибрані листи: Енґельс Марксові (26 квітня 1853)

Енґельс Марксові

26 квітня [1853 р.]

У Франції торгівля, либонь, падає. Надто зменшився безпосередній довіз бавовни з Америки, так що Франція тепер єдина країна, яка одержала цього року, не зважаючи на величезний американський врожай, менше, ніж минулого року, і ледве-ледве більше, ніж за рік політичних заколотів (1851 р.), коли „соціялістичний вир загрожував поглинути порядок і суспільство”. Довіз 1822 р. свідчить за тимчасовий магічний ефект державного перевороту. 1853 р., виявляється занепад. Дещо завжди йшло з Ліверпуля до Гавру, але далеко не такою кількістю, як раніш. Взагалі, як видно, у Франції промисловість не процвітає. Цього разу здається становище серйозне й спирається на витиснення французьких товарів із чужоземних ринків власними продуктами даної країни. Масове вигнання робітників 1851—1852 р.р. починає давати свої наслідки. Я переконаний, що це вигнання особливо спричинилося до поширення й поліпшення англійських і американських фабрик, що вироблюють паризькі речі, бронзові вироби і т.ін. і тепер ще сучасний режим безкарно гонить пролетаріят за кордон, хоча й менше, ніж раніш. Французька промисловість навіть за мирних умов повинна піти під три чорти, бо там завжди користуються змовою як „засобом керувати”, а також завдяки тому, що пролетаріят весь час висилається. Англійці і янкі зуміють використати справді придатну частину французьких робітників.

Надрукований у кн.: К.Маркс і Ф.Енґельс. Вибрані листи. (Уклав В.В.Адоратський. Переклав О.Соболів.) — Державне видавництво «Пролетар», Харків-Київ, 1931. — Стор. 52.

Листування Івана Лисяка-Рудницького й Романа Роздольського

rosdolskyЯрослав Грицак, Іван-Павло Химка

Якщо сприймати події 1989-1991 pp. y Центрально-Східній Європі як кінець XX ст. (в історичному, а не календарному сенсі), то сучасні дослідники післявоєнних десятиліть української історії мають справу із завершеною добою, що вимагає свого узагальнення. Це стосується рівною мірою й української історіографії. Розпад СРСР, зникнення Української PCP та постання на її місці незалежної України різко змінили політичну кон’юнктуру, в якій розвивалася українська історична наука. Старий поділ між радянською й еміграційною історіографією поступово зникає, і в розвитку досліджень історії України у пострадянські роки як на Сході, так і на Заході, спостерігається щораз більше паралелей і подібностей. Зокрема, це засвідчує майже повне зникнення марксистського напрямку та вихід української немарксистської історіографії за вузькі рамки колишнього двоподілу на народницьку та державну школи.

0eeb9568-mУ міру того, як стара доба відходить у минуле, історіографи одержують вигідну часову перспективу для неупередженої оцінки розвитку української історичної думки у XX ст. Під цим оглядом особливо цікавим і важливим джерелом є листування Івана Лисяка-Рудницького та Романа Роздольського – чільних представників й одних з останніх епігонів державницького і марксистського напрямів. Незважаючи на засадниче розходження світоглядних позицій обидвох істориків, що неодноразово проглядає у самому листуванні, та різницю поколінь (звідси надзвичайно шанобливе звертання І. Лисяка-Рудницького до свого старшого колеги), вони у своїх листах спокійно й неупереджено обговорили цілий ряд першочергових питань новітньої історії України.

Публікація цих листів повинна послужити активізації досліджень творчості названих істориків і передовсім – Р. Роздольського. Бо якщо твори І. Лисяка-Рудницького широко спопуляризовані і знайшли заслужене визнання в сучасній Україні[1], то ім’я Р. Роздольського досі залишається маловідомим. У радянські часи його праці, зі зрозумілих причин, замовчувалися. Прізвище його не згадувалось навіть там, де потрібно було би згадати. Наприклад, 1974 p. y Києві вийшов друком збірник документів «Класова боротьба селянства Східної Галичини (1772-1849)», де доволі часто цитуються матеріали з двотомника Р. Роздольського «Stosunki poddańcze w dawnej Galicji», але жодного разу не згадується прізвище автора, ніби книжка сама себе написала. Звісно, про Р. Роздольського не було статей ні в «Українській Радянській Енциклопедії», ні в «Радянській Енциклопедії Історії України». Коли ж його ім’я все таки згадували, то з обов’язковими у такому разі риторичними фігурами[2]. Як не парадоксально, але цей видатний український марксистський мислитель був набагато відоміший на «капіталістичному» Заході, ніж у СРСР. Продовжити читання ‘Листування Івана Лисяка-Рудницького й Романа Роздольського’


Грудень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  

Введіть адресу своєї ел.пошти