Posts Tagged 'Зорґе'

Вибрані листи: Енґельс Зорґе (18 січня 1893)

Енґельс Зорґе

18 січня [1893 р.]

Тут у Лондоні фабіянці являють собою банду кар’єристів, у них, проте, досить здорового розуму, щоб зрозуміти неминучість соціяльного перевороту; але не довіряючи цієї велетенської роботи самому грубому пролетаріятові, вони зволили стати на чолі його. Страх перед революцією — їхній основний принцип. Вони „інтеліґенти” par excellence. Їхній соціялізм — муніципальний соціалізм: комуна, а не нація, принаймні спершу, мусить стати власницею засобів виробництва. Свій же соціялізм вони малюють крайнім, але неминучим наслідком буржуазного лібералізму. Звідси їхня тактика: не провадити рішучої боротьби з лібералами, як із супротивниками, а штовхнути їх на соціялістичні висновки, тобто обдурювати їх, насичувати лібералізм соціялізмом; не протиставляти соціялістичних кандидатів лібералам, а підсовувати їх лібералам, тобто обманно провадити їх… Та що при цьому їх або самих« обдурять, або обдурять соціялізм, — цього вони, звичайно, не розуміють. Продовжити читання ‘Вибрані листи: Енґельс Зорґе (18 січня 1893)’

Вибрані листи: Енґельс Зорґе (12 (17) вересня 1874)

Енґельс Зорґе

12 (17) вересня [1874 р.]

Коли ти вийшов, старий Інтернаціонал закінчив назавжди своє існування. І чудово. Він належав добі Другої імперії, коли /192/ скрізь по цілій Европі переслідували робітничий рух, що прокидався, і це диктувало солідарність пролетаріяту і його невтручання у внутрішню політику. Це був момент, коли загальні космополітичні інтереси пролетаріяту були висунуті на перший кін; коли Німеччина, Еспанія, Італія, Данія тількищо пристали до руху, абож ще тільки приставали. 1864 р. теоретичний характер руху залишався по всій Европі, тобто для мас, далеко ще не зрозумілий. Німецький комунізм ще не набрав форми робітничого руху, прудонізм вже не був такий сильний, щоб виїжджати на своєму спеціяльному конику; бакунінська нова нісенітниця ще не набрала виразної форми й у власній голові її автора; і навіть провідники англійських тред-юньйонів вважали за можливе пристати до руху на підставі програми, викладеній в поясняльній записці до статуту. Перший же великий успіх повинен був зруйнувати несумісне співробітництво різних фракцій. Таким успіхом і була Комуна — ця мимовільна духовна дитина Інтернаціоналу, хоча останній і пальцем не поворухнув для того, щоб надати/їй життя; отже Інтернаціонал, до певної міри, цілком справедливо вважають за винуватця Комуни, але як тільки він через неї придбав у Европі моральну силу, так відразу виникла сутичка між окремими політичними напрямками, що заперечували один одному виключне право на використування наслідків, досягнутих Комуною. Давно вистиглий момент розпаду Інтернаціоналу настав. Заздрість на чимраз більшу силу елементів, що залишилися вірні старій широкій програмі, — німецьких комуністів, — штовхнуло бельгійських прудоністів в обійми бакунінських шукачів пригод. Гаазький з’їзд був справді кінцем для обох партій. Америка була єдина країна, де ім’я Інтернаціоналу ще користалося з певної популярносте, тим то здоровий інстинкт і підказав, що доцільно перенести туди його управу. Але, нарешті, в Америці престиж Інтернаціоналу впав і всяка спроба вдмухнути в нього нове життя була б безглузда й легковажна витрата енерґії. 10 років Інтернаціонал керував однією стороною европейської історії, і саме тою, де закладено все майбутнє і він має повнісіньке право гордо озирнутися на перейдений ним шлях. Продовжити читання ‘Вибрані листи: Енґельс Зорґе (12 (17) вересня 1874)’

Вибрані листи: Енґельс Зорґе (24 жовтня 1891)

Енґельс Зорґе

24 жовтня [1891 р.]

Не зважаючи на голод у Росії, небезпека війни щораз збільшується. Російські дипломати хочуть швидко й ґрунтовно використати новий французький союз. Я певен, що самі то вони не хочуть війни, яка через голод була б божевіллям, але мілітаристські й панславистські течії, заради поширення ринку підтримувані від дуже сильної промислової буржуазії, можуть все таки взяти гору. Та до того ж у Відні, Берліні я Парижі можуть наробитирізних дурниць, що ризикують призвести до оголошення війни. З цього приводу ми листувалися з Бебелем і ми з ним тієї думки, що коли росіяни розпочнуть війну з нами, то німецькі соціялісти вдарять з усієї сили на росіян та їхніх спільників, хто б ці останні були. Якщо Німеччина буде задушена, то й ми разом із нею. На випадок же щасливого повороту, боротьба набуде дуже запеклого характеру й Німеччина зможе триматися лише революційними засобами, а ми, дуже можливо, муситимемо стати до керма й розиграти 1793 рік. Бебелева промова на цю тему в Берлині спричинилася до великої бурі у французькій пресі. Я спробую пояснити французам значення цього їхньою мовою, хоч це й буде нелегко. Правда, я вважаю, за дуже велике нещастя і цю можливу війну, і те, що вона може поставити нас завчасно до керма; все ж, я гадаю, треба, бути напоготові до такого випадку, і я радий, що в цьому питанні маю своїм спільником Бебеля, тобто найпутящого з-поміж наших товаришів.

Надрукований у кн.: К.Маркс і Ф.Енґельс. Вибрані листи. (Уклав В.В.Адоратський. Переклав О.Соболів.) — Державне видавництво «Пролетар», Харків-Київ, 1931. — Стор. 277.


Травень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Кві    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Останні коментарі

Введіть адресу своєї ел.пошти