Канадська Україна

Мирослав Ірчан

Це сьогодні, може, й не цікаво вже, може, й ніколи нам зупиняти думку-блискавку на цьому, коли довкола кипить-бурлить нове життя, що росте з новими велетнями-заводами, колгоспами і гарячими днями великого соціалістичного будівництва. Може, й не цікаво… Але це факт!

Перед чотириста роками великанську сон-країну розбудила європейська культура і цивілізація. Першими проснулися великі трудові племена червоношкірих іроквоїв і альгонквінів, що про білу людину знали з темних легенд, як ми знаємо про сумнівних марсіан.

Ми не будемо розводити тут теорій про існування марсіан. Може, вони є, може, й ні. Це ще не факт. А біла культурна людина у великанській сон-країні перед чотириста роками — це вже історичний факт.

Шумськизм у Західній Україні

Сергій Анич

ДІЯЧІ ШУМСЬКИЗМУ В ХАРКОВІ

Про шумськизм бушує сьогодні в українських головах, головно тих, що опинились на еміґрації, багато «чудацьких думок», мовляв небіжчик Михайло Драгоманів, що написав був блискучу брошуру на зовсім іншу тему, бо тоді шумськизму ще не було. Ці думки, так як той «Spiritus flat ubi vult» можуть собі й дальше свобідно бушувати, бо немає під рукою писаних документів, на основі яких сумлінний дослідник і критик міг би його спокійно проаналізувати і зробити його солідну синтезу. Крім цього майже всі визначні діячі шумськівського руху, або вимордовані московськими опричниками, або караються на Соловках, Колимах чи інших Воркутах. А був це колись поважний політичний рух. Сьогодні з перспективи більш як 25 літ можна сказати, що це був перший бунт націоналів-комуністів проти Москви не лише в системі РКП (згодом ВКПб), якої складовою частиною була КПбУ, але й в системі Комінтерну як передвісник сьогоднішнього тітоізму.

Шумскізм у Західній Україні (зі спогадів людини, яка була в центрі подій)

Сергій Анич

І.

В українській пресі, головно націоналістичного та гетьманського напрямку, час-до-часу появляються неправдиві твердження, нібито підложжям для комунізму були і є соціялістичні партії. З тої демагогічної неправди вони виводять другу, ще більшу, що український народ не вдержав своєї самостійної держави, бо соціялісти були при владі і самостійности не хотіли. При тому ця, захоплена своїм твердженням неправди преса, дуже часто цю неправду переносить і на пізніші часи, коли вже український народ був поневолений комуністичною Росією і Польщею. Один щоденник навіть загнався так далеко, що 1945-ий рік поставив як границю, до якої сягали комуністичні настрої на соціялістично-радикальнім ґрунті в Західній Україні.

Подібно як в українській справі, та сама преса ширить цей своєрідний погляд також про соціялістів інших країн. Соціялісти, — пише вона, — створюють підложжя для росту комунізму, вони отвирають державні кордони для приходу комуністів. У своїй демагогії ця преса доходить до смішного, коли каже, що причиною завоювання Польщі, Румунії, Мадярщини і балтійських держав — були соціялісти, бо вони для цього підготовили ґрунт. Одним словом — соціялісти найбільші вороги, навіть грізніші, ніж комуністи. Не було б їх, підсуває така писанина думку, то не було б і комуністів.