Маніфест комуністичної партії

Карл Маркс, Фрідріх Енґельс

Передмова до німецького видання 1872 р.

«Союз комуністів»[1] — міжнародна робітнича орґанізація, яка при тодішніх, умовах само собою зрозуміло, могла бути тільки таємною, — на конґресі, що відбувся в Лондоні в листопаді 1847 р., доручив нижчепідписаним скласти призначену для оголошення, докладну теоретичну і практичну проґраму партії. Так виник поданий далі «Маніфест», рукопис якого був відправлений до Лондона для надрукування за кілька тижнів до Лютневої революції[2]. Опублікований спочатку німецькою мовою, він був надрукований цією мовою в Німеччині, Анґлії і Америці принаймні в дванадцяти різних виданнях. Анґлійською мовою він з’явився вперше в 1850 р. у Лондоні в «Red Republican» [«Червоному Республіканці»] у перекладі міс Гелен Макферлен, а в 1871 році — щонайменше в трьох різних перекладах в Америці. Французькою мовою він вийшов уперше в Парижі незадовго перед Червневим повстанням 1848 р.[3] і недавно — в нью-йоркському «Le Socialiste» [«Соціалісті»]. Готується новий переклад. Польською мовою він вийшов у Лондоні незабаром після першого німецького видання. Російською мовою — в Женеві в 1860-х роках. На датську мову він так само був перекладений незабаром після його появи.

Буржуазна демократія

Ернст Нікіш

Блискучий імідж феодальної аристократії збиває з толку, вселяє острах, заставляє замовкнути, одночасно викликаючи захоплення.

Влада здається прийнятною, оскільки ті, хто нею володіє, викликають симпатію завдяки величі їх декоруму. Буржуазна демократія ж не має нічого, щоб викликало симпатію до неї.

Вона народжує паразитів, а не рицарів.

Для неї маскуватися важливіше, ніж здійснювати владу.