Рец. на кн.: Из истории Октябрьской революции в Киеве. Харьков: Госиздат Украины, 1927 год

Г. О. Карпенко

Київський Істпарт перше десятиріччя Жовтневої революції відзначив виданням декількох окремих збірок статтей та споминів з історії Жовтневої революції й громадянської війни на /307/ Київщині. Таким ювілейним виданням Київського Істпарту є й цей збірник, що ми оце рецензуємо.

В збірнику є статті на такі теми: 1) загальний нарис Жовтня в Києві (стаття т. Затонського, 2) воєнно-революційний комітет (стаття т. Пуке), 3) більшовицька Київська організація в Києві 18 року (статті т. Іткінд) і жовтнева боротьба в Київському арсеналі (спомини т. Лещинського).

Добір матеріялів, як бачимо, трохи випадковий і цілковитої картини підготування й розвитку Жовтневої революції в тодішній столиці України, в Києві, і усіх складних політичних обставин, в яких вона (революція) відбулася, не дає.

Це можна з’ясувати, правда, труднощами дістати матеріяли та спомини, особливо по Києву, бо багатьох активних учасників жовтневих подій у Києві нема уже в живих, а багато перебувають геть за межами України.

Що до змісту окремих статтей та матеріялів, то треба відзначити, що Київський Істпарт зібрав цінні й цікаві матеріяли. Такі статті, як стаття т. Затонського, т. Пуке «Военно-революционный комитет и октябрьское восстание» та стаття т. Іткинд «Из воспоминаний о работе Киевской большевистской организации», відкривають дійсно перед читачем цілі нові сторінки з історії героїчної пролетарської боротьби на Україні, заповнюючи тілом і кров’ю сухі хронологічні схеми з історії цієї боротьби, які оставила вона нам в більшості на сьогоднішній день життя.

Великим плюсом, що до змісту цих збірничків є також і те, що Київський Істпарт майже до всіх статтей додає свої примітки як формального, так і ідеологічного змісту. В деяких примітках наведено й документи, що торкаються тих чи инших подій, які описується в статтях. Це надає збірникові, складеному з різнородного матеріялу, ідеологічно більш витриманого характеру і більшу повноту та цікавість.

Але при цілком правильних зауваженнях до хиб деяких статтей, деколи зустрічаються не зовсім точні оцінки тих поглядів, які виправляються. Так, в оцінці позиції т. Пуке, який в своїй статті виразно проводить погляд колишніх київських «лівих», виправдуючи їх позиції, так відзначається, що «основна вада, яка призводить т. Пуке до цілої низки помилкових поглядів, є те, що він розглядає всі події здебільшого з погляду чисто військового, абстрагуючись від загальнополітичних обставин» (стор. 27 — примітка редакції). А проте «основна вада, що призводить його до низки помилкових поглядів», є саме належність поглядів т. Пуке до поглядів «лівих» (в минулому), при чому про цю належність відзначено в тій же примітці.

Наприкінці, декілька слів лише про одну із статтей, це саме про спомини т. Лещинського — «Эпизоды вооруженной борьбы Киевского арсенала», що вміщені в збірничкові. /308/

Про ролю Київського арсенала в боротьбі за владу рад на Київщині написано вже чимало статтей та спогадів і, здавалось би, вже мало що сказати нового, але спогади т. Лещинського вирізняються так змістом, як і своєю формою від усього, яке до цього часу було написано, що зовсім правильно зробив Істпарт, коли він, не дивлячись на раніш опублікований матеріял, вирішив опублікувати їх в свойому ювілейному виданні.

Це дійсно живий образ одної з сторінок історії героїчної боротьби київського пролетаріяту, що його мусять знати як можливо ширші кола робітничої класи. Але якраз у цих споминах, які так вирізняються серед инших споминів так своїм змістом, як і формою, є низка моментів, що не зовсім точно передають епізоди цієї боротьби, на які слід звернути увагу. Так, за товаришем Лещинським виходить, що організація виступу в Київському арсеналі починається лише в неділю 29-го Жовтня (старого стилю), тоб-то з того моменту, коли в ньому приймає участь і сам т. Лещинський. Коли б це було так, то 29 квітня в Київському арсеналі не було б кому виступати, бо в неділю й свята в арсеналі вже з початку революції не працювали. Коли ж все-таки в неділю в арсеналі були робітники, то це лише тому, що підготовка до повстання в арсеналі почалась не в неділю, а в суботу з першими звістками про арешт Ревкому, коли в арсеналі працювала нічна зміна робітників. Оця зміна й була першими повстанцями в арсеналі, до яких на ранок приєднались як окремі робітники, що мешкали недалеко біля арсеналу, так і частина хворих з військового шпиталю. Військова охорона, про яку зазначає т. Лещинський, приєдналася до повстання лише вночі на понеділок 30/Х. До того ж часу вона додержувалася якогось невиразного нейтралітету.

Під сумнів також доводиться брати і сам момент початку боротьби в Києві. За відомостями преси, яких додержується т. Лещинський, це мов би то трапилося в неділю о 5-ій годині ввечері, сигналізуючи з аероплану. Це дійсно так було. Але це відноситься до початку загального виступу сил в Києві, але боротьба в Києві починається не з цього виступу, а із спроби юнкерів захопити горну батарею, а це було не ввечері в неділю, а вночі проти неділі, годин біля 3-х. Ця нічна атака примусила поспішати з підготовкою повстання, а хворих військового шпиталю прийти на ранок по зброю до арсеналу. Арсенал в цей час був уже озброєний, але не виступав, бо мав всього по 3 — 5 набоїв на рушницю, в звязку з чим було дано категоричного наказа стріляти лише в тому разі, коли юнкери розпочнуть наступ на арсенал. Оскільки такого наступу юнкери не зробили, арсенал провів всю ніч спокійно. (Дані відомості подаються за власними спогадами, а через те потребують ще перевірки — Г. К.). /309/

Мальовничо також, але не зовсім точно передав т. Лещинський епізод із набоями та гарматною стріляниною із арсеналу (збірник 1-й, стор. 112). Ніхто тих набоїв, відомо, не робив, як розповідає т. Лещинський, а вони були готові в арсеналі (їх було 4 штуки). В арсеналі ж вони були тому, що кожна гармата, яку випускав арсенал із ремонту, перш, ніж відправлялася на фронт, вивозилась на полігон для спроби. З цією метою в арсеналі дуже часто бувало по декілька учебних гарматних набоїв, основна властивість яких полягала в тім, що вони стріляли як слід, але сами набої не розривалися, тому що замість вибухових речей був начинений різними осколками лише для ваги підчас польоту. Оці 4 набої, які випадково були в арсенальному льоху, і були тією артилерією, про яку так барвисто розповідає т. Лещинський. Знайшов їх і приладив до гармати не унтер-офіцер Лебедев, як каже т. Лещинський, а один із робітників зборочного цеху, який завжди виїздив на спробу гармат (прізвище не пам’ятаю, але знаю, що це він робив через те, що разом збирав розібрану гармату, з якої потім разом і стріляли.— Г. К.).

Невідомо також, про який ліхтар каже Лещинський (збірник перший, стор. 113). До гармат ніякого ліхтаря не було потрібно. В арсенальських гармат як чого й не було, то це не ліхтаря, а прицільних приладів, які залишалися, коли здавалася гармата до ремонту в артсклад, тому наводити гармату доводилося прямою наводкою, ловлячи точку прицілу через жерло гармати.

Зазначені факти сами по собі не мають того рішучого значіння, щоб вони могли міняти загальну картину повстання, що її дав у своїх споминах т. Лещинський, але, оскільки вони відходять хоч би де в чому від дійсности, нам здається, що треба на це звернути увагу. Це потрібно зробити через те, що деякі з них як в момент початку повстання й виявлення детальніше груп робітництва, які приймали участь в боротьбі Київського арсеналу, мають на сьогоднішній день не лише формальне значіння. Від того, чи будемо мати дані про масово-організований рух в Жовтні, чи стихійний вибух передових загонів пролетаріяту, будуть залежати в деякій частині і наші оцінки як самого ходу повстання, так і його перших поразок.

Це диктує нам з особливою увагою відзначати найнезначні хиби у автора, бо лише тоді ми будемо мати правильний образ пролетарської революції.

Нема чого казати, що зазначені хиби, що їх ми вважали за потрібне відзначити, ні в якому разі не зменшують ні вартостей появлених робіт Київського Істпарту, ні корисности тієї праці, яку він уклав для їх видання.

Невідомо лише, чому збірник цей видано не українською мовою. А також підкреслюємо випадковість і до певної міри хаотичність цю до підбору матеріялів збірника. /310/

Джерело: Літопис революції (Харків). — 1928. — №1. — С. 307–310.

Advertisements

0 Responses to “Рец. на кн.: Из истории Октябрьской революции в Киеве. Харьков: Госиздат Украины, 1927 год”



  1. Напиши коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.




Лютий 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Гру   Бер »
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728  

Введіть адресу своєї ел.пошти

Advertisements

%d блогерам подобається це: