Що означає «науковий»?

Антоніо Ґрамші

Зошит 6, §‹180›. Енциклопедичні поняття. «Науковий». Що означає «науковий»?  Двозначність, що оточує терміни «наука» та «науковий», пояснюється тим, що вони набули свого значення завдяки певному колу наук, а точніше природознавчих і фізичних наук. «Науковою» називали будь-яку методу, що була подібною до методи дослідження і вивчення природознавчих наук, що вони стали головними науками, науками-фетишами. Не буває головних наук і не буває головної методи, «методи-в-собі». Кожне наукове дослідження творить відповідну методу, власну лоґіку, що її загальність і універсальність полягають лише у здатності «відповідати меті». Найбільш загальна й універсальна методолоґія є нічим иншим, як формальною або математичною лоґікою, себто сукупністю абстрактних механізмів думання, що їх відкрили, прояснили та вдосконалили за всю історію філософії та культури. Цією абстрактною методолоґією, себто формальною лоґікою, нехтують філософи-ідеалісти, але це помилка: дослідження цієї методолоґії відповідають вивченню ґраматики, себто означає не тільки поглибленню досвіду, накопиченому в царині методолоґії мислення (техніки мислення) і засвоєнню знань минулого, але є передумову подальшого розвитку самої науки.

Вивчити причин перетворення формальної «лоґіки» на дисципліну, чимдалі тісніше пов’язану з математикою — Расселл в Анґлії, Пеано в Італії — аж до претензії, як у випадку Расселла, вважатися «єдиною правдивою філософією»[1]. За вихідний пункт можна було би взяти Енґельсове твердження, згідно з яким «науковий» протистоїть «утопічному»[2]; підзаголовок «Критика сочіяле» Тураті означає те саме, що й в Енґельса? Очевидно, ні. Для Тураті «науковий» наближається своїм значенням до «власне методи фізичних наук» (у якийсь момент підзаголовок зник; треба подивитися, коли саме, але певен, що 1917 року його уже не було), але у дуже загальному та тенденційному розумінні слова[3].

Примітки

[1] Бертран Расселл (1872-1970) — британський філософ, лоґік, математик і громадський діяч, зробив значний внесок у формування філософії лоґічної аналізи та лоґічного позитивізму, лавреат Нобелівської премії з літератури. Автор книг «Основні засади математики» (Principles of Mathematics, 1903), «Питання філософії» (The Problems of Philosophy, 1912), «Вступ до математичної філософії» (Introduction to Mathematical Philosophy, 1919) та инших.
Джузеппе Пеано (1858-1932) — італійський математик і лоґік. Професор математики в Туринському університеті. Відомий важливими результатами у математичній аналізі, теорії диференційних рівнянь, ґеометрії, а також творами у галузі лоґічних основ математики.

[2] Ґрамші має на увазі Енґельсів «Розвиток соціялізму від утопії до науки» (Die Entwicklung des Sozialismus von der Utopia zur Wissenschaft), що складається з кількох глав з книги «Переворот пана Євгена Дюрінґа в науці» (Herrn Eugen Dührings Umwälzung der Wissenschaft, 1878), виданих окремою брошурою спочатку у Франції 1880 року, а потім в инших країнах. Укр. пер. див.: Фрідріх Енґельс. Розвиток соціялїзму від утопії до науки. — Вінніпеґ: Накладом «Робочого народа», 1917.

[3] Філіппо Тураті (1857-1932) — один з перших інтелєктуалів-соціялістів, видавець журналу «Критика сочіяле» та один із засновників Італійської соціялістичної партії. Туарті був лідером реформістського крила партії. Переконаний антифашист, він помер на вигнанні у Франції.
«Критика сочіяле» («Critica sociale» — «Суспільна критика») — журнал, що виходив за редакції Тураті з 1891 по 1926. З 1893 по 1898 рік мав підзаголовок «щодвомісячний огляд наукового соціялізму», але пізніше слово «науковий» з підзаголовку зникло.

Переклад з італійської «Вперед» за виданням: Antonio Gramsci, Quaderni del carcere, Giulio Einaudi editore, Torino 1975. — Quaderno 6 (VIII), §‹180›. — Pp. 826-827.