Держава і впорядковане суспільство

Антоніо Ґрамші

Зошит 6, §‹12›. Держава і впорядковане суспільство. В нових «юридичних» течіях, представлених особливо журналом «Нуові студі» Вольпічеллі[1] та Спіріто, варто зауважити, що вихідним пунктом критики має бути мішання поняття кляси-держави та поняття впорядкованого суспільства. Надто цю плутанину знати в доповідній записці «Економічна свобода», підготовленій Спіріто для XIX зборів Товариства розвитку науки, що відбулися в Больцано у вересні 1930, і надрукованій у «Нуові студі» за вересень-жовтень 1930[2]. Доки істнує кляса-держава, доти не може істнувати впорядковане суспільство — воно може бути лише метафорою, себто бути лише в тому сенсі, в якому кляса-держава теж є впорядкованим суспільством. Утопісти, коли критикували сучасні їм суспільства, пречудово розуміли, що кляса-держава не може бути впорядкованим суспільством, тому в типах суспільств, що їх змальовано в ріжних утопіях, бачимо економічну рівність як необхідну основу пропонованої реформи; уже в цьому утопісти були не утопістами, але конкретними науковцями у галузі політики та відповідальними критиками. Утопічність декого з них полягає в тім, що вони вважали, що можна запровадити економічну рівність за допомогою свавільного закону, почерез вольовий акт тощо. Таке саме розуміння того, що повна та доконана політична рівність неможлива без рівности економічної, знаходимо також в инших публіцистів (навіть у правих, себто у критиків демократії, коли йдеться за Данію та Швецію як взірець ладу, доброго для всіх країн) — в авторів XVII ст. розуміння цього відкриваємо, наприклад, у Людовіко Дзукколо в його книзі «Беллуцці»[3], а також, думаю, у Макіявеллі[4]. На думку Морраса[5], ця форма демократії можлива в Швайцарії саме тому, що там є певний середній рівень економічного благополуччя тощо.

Плутанина між клясою-державою і впорядкованим суспільством властива саме середній клясі та дрібним інтелєктуалам, що вони радо вітали б котресь впорядкування, здатне зупинити гостру боротьбу та катастрофу, а це — типово реакційна та назадницька концепція.

Примітки

[1] Арнальдо Вольпічеллі (1892-1968) — італійський юрист, автор творів щодо філософських і соціолоґічних питань держави та права.

[2] Див.: Ugo Spirito, La libertà economica, in «Nuovi studi di diritto, economia e politica», settembre-ottobre 1930 (anno III, n. 5), pp. 292-301.

[3] Людовіко Дзукколо (1568-1630) — італійський політичний діяч і письменник-мораліст, що вважав політику автономною сферою людської діяльности, вільною від морали. Кроче вважав його вірним послідовником Макіявеллі. «Беллуцці, або Щасливе місто» (Il Belluzzi o La città felice) — маловідомий твір Дзукколо, передрукований наприкінці 1920-х у Болоньї: Ludovico Zuccolo, Il Belluzzi o La città felice, Zanichelli, Bologna 1929.

[4] Нікколо ді Бернардо деї Макіявеллі (1469-1527) — флорентійський політичний діяч, мислитель, історик. Автор книг «Державець» (Il Principe, 1513), «Про військове мистецтво» (Dell’arte della guerra, 1520), «Історія Флоренції» (Istorie fiorentine, 1526) та инших. Трактати флорентійця, передусім найвідоміший з них — «Державець», схожі на яскраві оповідання, де перед читачем пишаються героїчні постаті всесильних і мудрих правителів, жорстоких кондотьєрів тощо. Але їх не можна сприймати буквально; як алєґорії вони потребують «перекладу» мовою практичної політики. Це ріднить його з Ґрамші, що його в’язнична цензура змушувала викладати свої думки езоповою мовою і чиї тексти також треба «розшифровувати».

[5] Шарль Моррас (1868-1952) — французький політичний діяч і публіцист, монархіст й ультранаціоналіст («інтеґральний націоналіст»). Разом з Леоном Доде (1867-1942) видавав ґазету «Аксіон франсез», що мала й свою орґанізацію — протофашистських «Королівських молодців» (фр. Camelots du roi). Впродовж багатьох років Моррас і «Аксіон франсез» — прихильники «стабільности» та «порядку» і противники лібералізму та соціялізму — мали підтримку римської католицької церкви; проте 1926 року, після проголошення доктрини незалежної французької католицької церкви, римський папа офіційно дистанціювався від орґанізації, а «Аксіон франсез» потрапила до Індексу заборонених книг (лат. Index librorum prohibitorum). Моррасові ідеї та твори були впливовими у гурті італійських інтелєктуалів-фашистів. Підчас другої світової війни Моррас співпрацював з режимом Віші, за що після війни був засуджений до ув’язнення.

Переклад з італійської «Вперед» за виданням: Antonio Gramsci, Quaderni del carcere, Giulio Einaudi editore, Torino 1975. — Quaderno 6 (VIII), §‹12›. — Pp. 693.

Advertisements

0 Responses to “Держава і впорядковане суспільство”



  1. Напиши коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s




Квітень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер   Тра »
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Останні коментарі

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: