Неминуче майбутнє Індії

С. Г-ко

Уряд Індії опублікував у квітні новий цікавий документ про перспективи розвитку цієї країни — студію 14 американських спеціялістів фінансованих Фундацією Форда, але виконану на прохання індійського уряду. Головний висновок цієї економічної студії той, що коли протягом наступних семи років Індія не зможе потроїти її сучасний 2,3% темп приросту продукції харчів, країні загрожує голодова катастрофа. Фордовська студія не мала на меті робити ніяких політичних висновків, але вона не змогла уникнути ствердження простого факту: «Якщо мінімальні потреби в харчах і одязі не будуть задоволені, Індія втратить свою свободу». Мається, ясно, на увазі можливість комуністичної революції.

Сьогодні Індія має 400 мільйонів населення, але продукує лише 70 мільйонів тонн харчів. В 1965 р. вона мусітиме прохарчувати додаткових 80 мільйонів ротів; і ніяким імпортом цих потреб задовольнити вже не вдасться. Студія знаходить, що причиною недорозвинення індійського сільського господарства є не його природні й кліматичні умови, а соціяльно-економічна система. Студія пропонує, щоб Індійський уряд негайно перевів земельну реформу і розділив землю непродуктивних поміщиків між безземельними. Великою перешкодою для розвитку Індії є також її реліґія та суспільні традйції. Як відомо, реліґія Гінду вважає корів святими. Селяни не можуть різати худобу і мусять її годувати, хоч самі лишаються голодними. Худоба швидко плодиться і її в Індії багато, але більшість її непродуктивна. З неї є тільки молоко, але, як відомо, корови дояться тільки в певний вік. До того часу, телята, а також бички, споживають величезну кількість зерна (за рахунок якого могли б харчуватися люди), але користі ніякої не дають. М’яса індійці не споживають. Розуміючи, що проти реліґії боротись тяжко, Фордовська студія пропонує індійському урядові накласти високі податки на всю непродуктивну ходобу, щоб селянам було невигідно її тримати. Важливою іншою причиною недорозвинутости індійської сільської економіки є система лихварського кредиту. Лихварі дають селянам позички по страшенно високих процентах і вимагають їх звороту підчас жнив. Таким чином, щоб сплатити борги, селяни змушені продавати свою продукцію негайно після її збору, себто по найнижчих цінах. Фордовська студія не рекомендує урядові Індії заборонити лихварство, чи якоюсь мірою різко його обмежити, але пропонує тільки, щоб уряд робив конкуренцію лихварям, пропонуючи селянам державний кредит по низьких процентах. Студія пропонує також, щоб уряд стимулював розвиток споживчої кооперації на селі, але не йде так далеко, щоб пропонувати і виробничу кооперацію.

В цілому складається вражіння — і так власне й коментує індійська преса, — що Фордовська студія вірно вказує на проблеми індійської економіки і на можливість комуністичної революції в Індії, але практичного виходу з ситуації не дає. Всі реформи., запропоновані нею, виглядають недостатньо радикальними, щоб запобігти кризі. Тому й сам індійський уряд вже пробує йти значно далі, постановивши протягом наступних трьох років розпочати в Індії колективізацію сільського господарства (див. про це «Вперед» за березень 1959 р.). Інакше піднести продуктивність немає змоги. Інакше до влади прийдуть комуністи і піднесуть продуктивність в насильний спосіб, як це вони роблять зараз у Китаї. Вони не порахуються з поміщиками та з лихварями чи із святими коровами!

Джерело: Вперед (Мюнхен). — Ч. 5 (101). — Травень 1959. — Стор. 7.