Африка переможе!

Патріс Лумумба

Ти гинув,
чорний брате мій,
закований в ланці-кайдани.
Чорніший ночі попіл твій
по світу сіяв урагани.
Ти, що до неба будував
катам своїм
величні храми
й не раз за волю повставав,
і падав ниць під канчуками, —
у битвах тих
закони днів століття нашого
засвоїв:
свобода, або — смерть в борні,
з нескореною головою.
Ти той,
хто в джунглях повсякчас
дивився смерті в. очі злії,
що появлялась
раз у раз
з обличчям жовтим малярії,
або, як лев,
із чагарів
вишкірювала гострі зуби,
чи ржавим ротом мочарів,
як змій,
тягла тебе на згубу…
Многостраждальний брате мій!
У білий день,
мов зла левиця,
прийшов до тебе лиходій —
колонізатор білолиций.
Він більш підступний,
ніж удав,
ніж смерть,
ніж жахи землетруса!..
Твоє він золото забрав
за віскі,
дзеркальця,
за буси.
Твоїх сестер,
твоїх братів,
дітей,
улюблену дружину
він в рабство вивіз на чужину.
«Там-там», —
гриміли у лісах
прощальні звуки
у нестямі…
Де каравел проходив шлях —
там кров стікала ручаями.
А зграя псів
пливла, пливла,
під вітру стогони попутні,
у край,
де бог і цар — імла,
батіг
і долар всемогутній.
Коли ж потоки дум гірких,
вривались в груди, як сирени, —
ти біль душі
край ватр нічних
переливав в гучні рефрени,
прості, без слів…
Бо й смерть без слів.
А іноді збирав ти мрії
і виливав
у гнівний спів
під звуки бубнів голоснії.
Із ритмів музики, пісень,
як буря — грянуло повстання.
Мій чорний брате!
Волі день
засяє слідом за світанням!
І погляд свій
не одвернуть
від довгожданої свободи!
Хай в Будуччину
світлий путь
Тобі належить, мій народе!
Хай ця земля,
її плоди
не бачать білої облуди,
хай сонце Правди назавжди
осушить сльози негра всюди!
Моє ти Конго —
чорний цвіт,
стеблинка ніжної лілеї,
ти скинеш геть
одвічний гніт
з пліч дужих Африки моєї.

З французької переклали Казімір Гурницький та О.Рот

Джерело: Всесвіт (Київ). — 1961. — №7. — Стор. 36.