В Адені неспокійно

Тадеш Квятковський

Ми стоїмо на рейді, чекаючи лоцмана. З палуби нашого пароплава добре видно Аден, розташований у невеличкій затоці; темно-коричневі вулканічні гори оточують місто з двох боків. Але перш за все впадає в око сталева громада англійського авіаносця «Бульверк». Через кожні кілька хвилин з його величезної палуби знімається, схожий на велетенську висячу гирю, вертоліт і ширяє над скелями. З трюмів авіаносця солдати вивантажують автомобілі, гармати.

Дуже низько над нами проноситься військовий літак з білими зірками на крилах. Американський! За ним з’являється ще з півдесятка таких самих машин. Вони з пронизливим виттям проносяться над затокою…

Таким ми вперше побачили Аден, який ще недавно вважався одним з найтихіших портів на Аравійському півострові. Тепер він перетворився на велику військову базу Англії, на опірний пункт її підступних планів на Близькому Сході.

Пізніше, коли ми зійшли на берег, на кожному кроці можна було побачити сліди і відчути відгомін знаменних подій минулого року. Ось на головній вулиці міста поліцейський у високій чорній фесці раптом затримує рух. З-за рогу з’являється довга військова колона. Проїжджають вантажні автомобілі з солдатами морської піхоти, за ними тягнуться скорострільні гармати, броньовички і невеликі танки. І знову — автомашини з солдатами морської піхоти. Що роблять тут англійські війська, чому на рейді стоїть один з найбільших англійських авіаносців?

Заглибимося трохи в історію. Понад сто років тому, діючи зброєю, підступністю і обманом, /102/ англійські колонізатори захопили Аден. В їх руках опинилася найкраща гавань Аравійського півострова — «вигідна крамничка на жвавому місці». Справді, місто було бастіоном, який охороняв морські шляхи з Англії до Індії. Англійці одержували величезні прибутки, торгуючи в Адені нафтою, що надходила з Іорданії, Саудівської Аравії, Кувейту.

Боячись впливу визвольного руху на Арабському Сході, англійці минулого року оголосили, що нібито бажають надати Адену автономії. Вони проголосили наступне утворення так званої «Федерації Південної Аравії», яка має об’єднати разом з Аденом одинадцять дрібних арабських князівств.

Незважаючи на всі хитрощі англійських властей, населення Адена швидко розгадало, що криється за цією «федерацією». Йшлося про створення маріонеткової арабської держави, на чолі з кількома слухняними князьками.

Населення Адена піднялося проти цього підступного наміру. У вересні минулого року тут спалахнули такі масові демонстрації протесту, що англійські власті не на жарт перелякалися. На вулицях «білої» частини міста з’явилися великі натовпи арабів. Багато з них чи не вперше наважилися ступити на ці вулиці…

Як і скрізь у колоніальних містах, Аден ділиться на дві частини — «білу» і арабську. Здається, ми бачимо два різних міста, настільки вони несхожі між собою.

На вулицях «білої» частини нас вразила велика кількість європейських туристів. Що приваблює їх у це неспокійне місце?

Справа в тому, що Аденський порт здавна вільний від мита. У крамницях міста продаються різні товари буквально за безцінь. Туристи вантажать на пароплави радіоприймачі, фотоапарати, магнітофони, пакунки з парфюмерією.

Але відчувається, що число покупців зменшується. Ми переконалися в цьому, зайшовши до одного з магазинів. Крамар-араб метушився навколо нас, охоче викладав на прилавок різні товари, намагався неодмінно щось продати. Він не випускав нас з крамниці, навіть збавляв ціни.

Заглибившись у вузенькі вулички арабського кварталу — Крейтера, ми побачили зовсім інший Аден. Бруд, злидні, напівголі дітлахи біжать за нами і щось просять, біжать довго, не відстаючи ні на крок.

Тут, у Крейтері готувалися події минулої осені. Ми побачили маленькі кав’ярні, де збиралися члени Народної соціалістичної партії, де друкувалися листівки з закликами до загального страйку, до протестів проти намірів Англії увічнити своє панування в Адені.

Нас дуже вражало, що скрізь, де ми з’являлися, люди замовкали і дивилися на нас з неприхованою неприязню. Але все змінювалося, коли вони дізнавалися, хто ми такі.

До речі, як нам розповіли, англійські туристи останнім часом не дуже наважуються відвідувати арабську частину міста.

Повертаючись у порт, ми проїжджали повз величезні нафтові резервуари з емблемами англійських нафтових компаній. Вони були оточені огорожею з колючого дроту. Англійські солдати з карабінами ходили навкруги.

На авіаносці ми знову побачили ту ж картину. Вивантажувалися автомашини і гармати, з палуби знімалися у повітря вертольоти…

Пригадалося старе арабське прислів’я: «Людина може знести голод, холод, навіть пекло, але тільки не приниження своєї гідності». Це прислів’я стало тепер правилом життя пригноблених колоніальних народів. Що здатні зробити проти цього вертольоти і скорострільні гармати? /103/

Джерело: Всесвіт (Київ). — 1963. — №4. — Стор. 102-103.

Advertisements

0 Responses to “В Адені неспокійно”



  1. Напишіть коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s




Грудень 2015
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис   Січ »
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Останні коментарі

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: