Стрибок із середньовіччя

Йєменом здавна зберігається назва «Арабія фелікс», що означає «Щаслива Аравія». Напевне, у кожного з тих небагатьох іноземців, які досі мали можливість відвідати Йємен, ця назва викликала велике здивування. Дуже важко було знайти в житті звичайних йєменців щось схоже на щастя.

Можливо, ця земля була щасливою кілька тисяч років тому, коли на території теперішнього Йємену існувала висока цивілізація, коли тут буяло життя, про яке тепер можна довідатися лише з археологічних розкопок. Середньовічні вчені вважали територію теперішнього Йємену саме тим місцем, де колись знаходилися райські сади Едему.

Римляни також знали про існування Йємену і навіть мріяли захопити цю країну великих багатств.

Захоплені розповіді про Йємен можна знайти і в описах мандрівок Васко де Гами. Він засвідчив величезні багатства і високу культуру цієї країни.

Але сьогоднішній Иємен, принаймні, той, яким він був до революції 26 вересня 1962 р., це — картина нечуваної навіть для Арабського Сходу середньовічної відсталості.

Скільки людей живе в Йємені? Цього поки що ніхто точно не знає. Може, три мільйони, а може й цілих п’ять. Справа в тому, що надзвичайно суворі релігійні закони, які досі існували в цій країні, рішуче забороняли будь-які переписи населення, або щось подібне до перепису.

Кожний черговий імам-правитель Йємену з особливою ретельністю стежив за тим, щоб повністю ізолювати країну від зовнішнього світу. Тут навіть довго існував закон, за яким іноземці могли приїхати у Йємен лише за особистим запрошенням або дозволом самого імама. І плин часу в Йємені зупинився, приблизно, на XII сторіччі.

Міста Йємену, в тому числі й столиця — Сана, справляють враження ілюстрацій з «Тисячі й однієї ночі». Високі мури оточують міста немов фортеці. Обкуті залізом брами. Сторожа на баштах. Похмурі будинки стародавньої арабської архітектури. І майже ніяких ознак сучасності.

Автомобілі в Йємені були неабиякою дивиною. Весь рух, усі перевозки вантажів — виключно на верблюдах. А їм не потрібні сучасні дороги. І тому шлях довжиною у 200 кілометрів, який з’єднував Сану з портом Ходейда, був єдиною шосейною дорогою.

Владу імама воістину ніщо не обмежувало. Він був не лише главою держави, а й духовним правителем і вважався прямим нащадком самого Магомета. Майже три чверті прибутків кожного жителя Йємену потрапляло до казни імама у вигляді так званого «зокату» — релігійного податку, який існує тут з давніх давен.

Подібно до того, як ніхто не знає точної кількості населення Йємену, так ніхто не може точно сказати, якими природними багатствами володіє ця дивна країна. Імам забороняв будь-які публікації відомостей подібного характеру. Але все ж відомо, що в надрах Йєменської землі є мідь, золото, срібло. В окремих районах країни, зокрема в долині Ті-хама, можна було б збирати великі врожаї бавовни. І великим багатством країни, безперечно, є кофе. Колись саме кофе приносило Йємену всесвітню славу. Назва найкращого у світі сорту кофе «мокка» походить від назви Йєменського порту Мох, через який воно вивозилося.

Є певні відомості відносно того, що надра Йємену ховають в собі великі запаси нафти. Але по-справжньому розвідки тут ніколи ще не велися.

У сусідній з Йєменом Саудівській Аравії давно вже видобувають величезну кількість нафти. Тут панує американська нафтова компанія «Арамко», яка має концесію аж до 1999 року!

Ця компанія давно вже зазіхала на можливі запаси Йєменської нафти. Кілька років тому «Арамко» й ті, хто стоять за нею, почали підступну таємничу гру навколо Йємену. Американські нафтові монополії намагалися випередити своїх англійських конкурентів, які також рвалися до Йєменської нафти.

Вереснева революція зірвала плани тих і інших. Вона зірвала також плани й тих, хто плекав надії зберегти Йємен, як плацдарм для боротьби проти визвольного руху арабських народів. Дехто здивовано запитує, як могла статися революція у цій найвідсталішій країні Арабського Сходу. Та події 26 вересня 1962 року не були цілковитою несподіванкою для тих, хто уважно стежив за історією Йємену останніх десятиріч.

Чим більше імами намагалися ізолювати Йємен від зовнішнього світу, тим більше тягнувся Йєменський народ до того нового, що відбувалося за межами його країни. Розповіді про нове приносили прості Йєменські робітники, які виїжджали працювати на /126/ заводах або нафтопромислах Адену, Іраку та інших арабських країн. Свіжі вітри залітали у Йємен і з молодими офіцерами, які поверталися додому після навчання у військових школах Іраку або Єгипту.

Колись у Йємені говорили, що ця країна не має за своїми межами ні друзів, ні ворогів. Але після революції відразу ж чітко виявилися і друзі, і вороги Йєменського народу.

Прибічники скинутого імама знаходять підтримку не лише з боку короля Саудівської Аравії. Революцію в Йємені намагаються придушити й за допомогою зброї з тавром США та Англії.

Але у революційного Йємену є й хороші щирі друзі. Йєменці мали змогу познайомитися з радянськими людьми, які збудували перший в Йємені сучасний порт Ходейда. Раніше це була неглибока лагуна, куди могли заходити лише арабські парусники. Тепер порт Ходейда може приймати великі океанські кораблі. Він став справжніми морськими ворітьми Йємену.

Йєменці знають, що радянські люди з симпатією і повагою ставляться до його боротьби за свободу і незалежність. Інтерес до всього радянського тут дуже великий.

Революція в Йємені зробила лише свої перші кроки. Тут ще точиться жорстока боротьба. Йєменці відбивають спроби прибічників імамського режиму силою зброї повернути країну на старий шлях. Перед новим революційним урядом стоять ще дуже складні завдання, розв’язання яких вимагатиме великих зусиль і довгого часу. Але народ Йємену гаряче підтримує революцію, яка повинна перетворити цю країну не на уявну, а справжню «Арабію фелікс», щасливу країну вільних людей на вільній землі. /127/

Джерело: Всесвіт (Київ). — 1963. — №2. — Стор. 126-127.