ОАС рветься до влади

Уже багато років триває справедлива визвольна боротьба алжірського народу. Сотні тисяч безстрашних бійців проти французького імперіалізму наклали головами в запеклих боях. Та прапор незалежності несуть повстанці в горах Атласу, він майорить на вулицях алжірських міст. «Перемога близької» — це гасло надихає волелюбний алжірський народ на нові й нові подвиги в боротьбі проти колоніалістів. Марними залишаються всі зусилля французьких імперіалістів домогтися підкорення алжірського народу. «Алжірська хвороба» — як називають вони становище в країні Атлаських гір — не піддається «лікуванню» методами насильства й масових убивств. Останнім часом президент Франції де Голль виступав з кількома промовами, в яких лицемірно присягався найближчим часом розв’язати «проблему Алжіру». Проте, дійсність показує, що єдиний спосіб припинити кровопролиття й ліквідувати «алжірську хворобу» полягає в наданні алжірському народові самостійності. Ще в 1945 році французький уряд урочисто заявив, що після повної перемоги над гітлеризмом Алжіру буде надано незалежність. Сорок п’ять тисяч алжірських солдатів віддали за це своє життя в боротьбі проти фашизму. Однак французькі імперіалісти скористалися з тодішньої неорганізованості національно-визвольного руху і не виконали своєї обіцянки. В 1954 році перші три тисячі солдатів алжірської визвольної армії почали в горах Атласу збройну боротьбу проти колоніалістів. Уже через п’ять років алжірські війська зв’язували своїми діями 500 тисяч французьких солдатів і контролювали значну частину своєї території. «Брудна війна» французьких парашутистів та іншого наброду проти волелюбного алжірського народу триває й далі, всупереч вимогам усіх чесних людей світу. Де Голль про людське око висуває облудні проекти «умиротворення» в країні, і водночас його війська ллють кров невинних людей, прагнучи зберегти французькому імперіалізмові контроль над нафтою Сахари й рудою Атлаських гір. Іще реакційнішої політики дотримується одверто-фашистська ОАС — «секретна озброєна організація», яка нині діє а запіллі, але виконує волю найбільш агресивних колонізаторів. «Сотнею сеньйорів» називають французьких колоніальних можновладців, які диктують свою волю алжірському народові. Ця олігархія, подібно до горезвісних «двохсот родин» Франції, визначає політику Франції в Алжірі,

От що являють собою деякі із цих «ста сеньйорів». Голова алжірського навігаційного товариства Скьяфіно заробляє щороку коло двох мільярдів старих франків. Річний прибуток власника численних іригаційних підприємств у колонії Жоржа Блашетта, — півтора мільярда франків. Фантастичні суми грошей заробляють власники загарбаних земель країни — поміщики Дюссе, Галан, Омеран та інші. Ясна річ, що вони докладають /86/ усіх зусиль, аби зберегти колоніальний лад з Алжірі, потопити з морі крові національно-визвольний рух. Вони люто опираються всім спробам провадити будь-які переговори з тимчасовим алжирським урядом, фінансують розбійницьку діяльність запільної фашистської ОАС. Нещодавно, під тиском громадськості, деголлівські власті змушені були заарештувати генерального скарбника цієї організації, багатого підприємця Женжамбра. Тепер немає сумніву, що численні терористичні акти, вбивства прогресивних діячів, вибухи сотень бомб — провадилися на кошти, фінансовані ОАС. Звідки оасівці беруть гроші? Одним із способів поповнення казни організації є безсоромний шантаж. Час від часу багаті алжірці одержують листа такого змісту: «Нам добре відомі ваші прибутки. Настав час звернутися до вашої свідомості й лояльності. Просимо вас протягом. 48 годин приготувати для наших представників, які до вас прийдуть, таку-то суму грошей». /87/

Такі листи пишуть на бланках з гаслом: «ОАС вдарить кого захоче, де захоче й коли захоче». Часто листи закінчуються припискою: «Просимо зберегти зміст вищенаписаного в суворій таємниці, інакше вашому життю загрожує небезпека».

Хто ж здійснює вбивства й вибухи, заплановані ОАС? Ось історія одного з агентів «Боббі», заарештованого поліцією.

У недавньому минулому цей «Боббі» (його повне ім’я Робер Довекар) дезертував з парашутних загонів Іноземного легіону і в останній час був учасником Спеціальної Секції ОАС, яка мала багатозначну скорочену назву «СС». Не його рахунку 29 вбитих і кількадесят поранених ні в чому не повинних людей. Лише в двох випадках «Боббі» виконував терористичні акти проти людей, засуджених ОАС до смерті, в решті випадків він стріляв у випадкових осіб. Першою жертвою «Боббі» був французький комісар поліції в Алжірі Гуварі, який намагався боротися проти оасівців. Другою «індивідуальною жертвою» бандита був англійський морський аташе в Алжірі Фокс. Чому оасівці вибрали саме його — і досі невідомо. Наступні операції «Боббі» мали вже масовий характер. Якось автомобіль, керований Довекаром, зупинився біля арабського кафе, бандит вийшов із нього з автоматом, випустив кілька черг, спокійно сів у машину і поїхав далі. Загинуло сім чоловік. За два дні «Боббі» повторив такий самий терористичний акт. Було вбито десять відвідувачів іншого арабського кафе, а також чотири велосипедисти, які проїжджали поблизу й бачили терориста: «Боббі» вважав за потрібне позбавитися свідків. Наступного разу було вбито ще 5 арабів. Двадцять дев’ятою жертвою бандите є араб — шофер таксі, якого «Боббі» запідозрив у «симпатіях до повстанців».

Лікарі-психіатри, які досліджували Довекара в тюрмі, прийшли до висновку, що він мас «напрочуд низький розумовий розвиток. Його не цікавить ніщо, крім убивства».

Такими с злочинці, яких ОАС рекрутує до своїх лав…

Що ж являє собою ця запільна фашистська організація в сучасній Франції?

На чолі ОАС стоїть т.зв. «генеральний комісар». Сьогодні це генерал Салан, який ховається в самому Алжірі після провалу квітневого бунту «ультра». Під його керівництвом діють чотири «віце-консули», які видають накази 80 провінціальним керівникам. Найнижчим осередком ОАС є т.зв. «групи», яких в Алжірі й /88/ Франції зараз нараховується копо двохсот. Більшість керівників ОАС — військові, всі учасники квітневого бунту; крім них у керівництві організацією беруть участь цивільні «ультра» — Лагайяр, Сусіні, Ортіз. Усі еони перебувають в самому Алжірі, але в метрополії діють інші керівники, частина яких є навіть членами парламенту. Це — колишні міністри Бідо, Сустель та інші. Відділи ОАС існують на території ФРН, Іспанії, Італії, Швейцарії. До ОАС увійшли також члени колишніх фашистських і монархістських організацій, такі як «кагуляри», «камло дю руа», прихильники французького фашиста Пужада. «Низівка» ОАС вербується, як ми вже бачили, із колишніх парашутистів-дезертирів з Іноземного легіону, або з числа звичайних карних злочинців

Під час фашистських заколотів в Алжірі члени ОАС брали участь у розграбуванні арсеналів та військових складів і завдяки цьому добре озброєні. Крім ручної зброї вони мають в своєму розпорядженні навіть артилерію і вертольоти. Все це переховуйтеся десь в горах Атласу.

ОАС докладно повідомила про свої наміри. Передусім, це цілковите придушення Національного фронту визволення Алжіру і збереження колоніального статуту. Так звана П’ята республіка має бути ліквідована, а її керівники усунуті від влади. Негайно потому мають бути засновані «народні трибунали». Перед ними стануть як обвинувачені чиновники V республіки, поліцаї, які тепер борються проти ОАС, військові, що не приєдналися до неї, судді, які брали участь у процесах проти «ультра», газетярі, що писали статті проти ОАС, навіть… учителі, які не пропагували «ідей» цієї фашистської організації. Має бути розпущений парламент, бо він «не репрезентує нікого, крім нікчемностей», на його місце має стати. «Народна Рада», організована за принципом «представництва професій» (подібно до «корпоративного представництва» а Португалії Салазара та франкістській Іспанії). Усі партії буде заборонено. а комуністів визнано «ворогами народу». Будуть закриті газети, які зараз виходять у Франції. Усіх заарештованих оасівських злочинців амністують. Вся молодь увійде до однієї спілки, завданням якої буде «виконання історичної націоналістичної місії в Європі». Така оасівська програма терору. фашизму, насильства.

Нині «секретна озброєна організація» заборонена. Деголпівська влада ставиться до неї навдивовижу поблажливо, незважаючи на /89/ влаштовувані ОАС сотні терористичних актів. «Пластикові бомби», які вибухають у Франції, зроблені із спеціальної хімічної суміші, схожої на пластилін. Така бомба м’яка, легко приліплюється до будь-чого й вибухає з допомогою звичайного годинникового механізму. Її легко приліпити під рамою автомобіля, до стінки будинку, заховати в звичайному футбольному м’ячі. Ці бомби вибухають нині в комісаріатах поліції в Алжірі і Франції, в численних меріях, на поштах, шосе, мостах, кафе, на вокзалах, в алжірських крамницях, а також у будинках комерсантів, які відмовляються сплатити ОАС згадані вище «податки». Так було знищено приміщення редакції прогресивно: газети «Патріот» у Ніцці. Ми вже розповідали у «Всесвіті» про вибух у домі мера міста Евіана, де мали провадитися переговори між урядом де Голля і представниками вільного Алжіру. Бомба убила кількох чоловік, в тому числі й самого мера…

Внаслідок 1500 вибухів бомб загинуло сотні людей, а тисячі було поранено. Та крім цього оасівські терористи, на зразок отого «Боббі», убивають і небажаних їм політичних і військових діячів. Так було убито славнозвісного французького пілота — аса Рене Поста, керівника одного із загонів, який боровся проти цієї таємної організації, та кількох прогресивних адвокатів. Майже щодня від рук терористів гинуть політичні супротивники. У вересні стався замах і на самого де Голля, який закінчився невдачею, а мав служити за новий сигнал до фашистського заколоту. І тільки після замаху деголлівці, які куди більше бояться «власного» народу, ніж фашистських бандитів, змушені були провести арешти деяких членів ОАС. Однак, незважаючи на ці «неприємності», французькі фашисти продовжують свої терористичні акти і готуються до нових заколотів. За всяку ціну намагаються оасівці зіпхнути Францію на дорогу фашизму.

Переважна більшість французів одностайно бореться проти підступів фашистської реакції. Гасло «Фашизм не пройде!» і сьогодні, як у квітні минулого року, згуртовує навколо себе усіх прогресивних французів, які розуміють, що небезпека фашизму в сьогоднішній Франції є досить серйозною. Організовано Комітети єдності, програмою яких є збереження республіканського ладу, кінець війни в Алжірі, визнання за ним права на непідлеглість. До Комітетів єдності входять комуністи, соціалісти, діячі демократичних організацій, профспілок та інших політичних партій. /90/

Джерело: Всесвіт (Київ). — 1962. — №2. — Стор. 86–90.