Школи за лінією вогню

В Атлаських горах серед гарячих пісків Сахари і в густих непрохідних джунглях веде запеклі бої з колонізаторами Народно-визвольна армій Алжіру. Крок за кроком вона звільняє рідну землю від загарбників, наближаючи час цілковитої перемоги, час здійснення  віковічних прагнень алжірського народу до свободи й незалежності,

Попереду ще багато випробувань, але на визволеній території вже можна побачити перші паростки нового життя. І серед інших яскравих ознак нового впадає в око піклування тимчасового уряду Алжірської республіки про дітей,

Французькі колоніальні власті змушені були недавно визнати, що в Алжірі, який перебуває ще під владою Франції, пише 10 процентів дітей місцевого населення відвідують школу. Отже, колоніальна «цивілізація» прирікає на неписьменність і темноту дев’ять десятих молодого покоління алжірського народу.

На визволеній території Алжіру рішуче ліквідується ця ганебна спадщина колоніалізму. У важких умовах, часто /14/ безпосередньо за лінією фронту, Тут відкриваються десятки шкіл для алжірських дітей.

Ці школи ще не мають своїх приміщень. Прості столи і лави, розставлені на лісовій галявині, саморобна класна дошка, прикріплена до стовбура дерева — ось і все шкільне обладнання. Іноді, якщо це відбувається в горах, за лави правдять земляні сходи, викопані у формі амфітеатру.

Але на саморобних лавах і на земляних сходах сидять уважні учні — діти Алжіру, що бореться. Вони прислухаються до кожного слова вчителя, невідривно стежать за класною дошкою, на якій з’являються слова, що розкривають перед ними новий світ знань. Як і всі інші організатори нового життя на визволеній території, вчителі в цих школах — це вчорашні бійці Народно-визвольної армії. Навчаючи дітей, вони, власне, залишаються бійцями. Їм уже не раз доводилося переривати уроки, щоб із зброєю в руках відбивати атаки ворожих військ.

Мине якийсь час, і у вільному Алжірі з’являться нові, справжні шкільні будинки. Але і тепер ці школи в горах і джунглях являють собою чудову прикмету майбутнього, незалежного і вільного Алжіру! /15/

Джерело: Всесвіт (Київ). — 1960. — №9. — Стор. 14–15.