Ще про Альжір

І.Винник

Картина альжірської визвольної боротьби була б неповна, коли б ми не познайомили читачів з тими силами, які ведуть її. Можливо, що коли б увесь альжірський народ знайшов на важливому етапі своєї історії одну тактику визвольної боротьби, до якої приєдналися б усі шари альжірського народу, тоді вся національна енергія була б скерована в одно річище. Тоді й французький противник був би позбавлений можливостей пристосовувати хитролукаву тактичну гру.

Перед альжірській визвольній боротьбі веде альжірський націоналістичний рух, що принципово видвигнув і вперто відстоює постулят альжірської незалежности. За ним весь арабський світ. Нажаль, незалежницький альжірський рух переживає у своїх рядах важкі дні, викликані внутрішніми непорозуміннями. Він не єдиний. Під сучасну пору репрезентують його два угруповання: Фронт Національного Визволення (ФНВ) і Альжірський Національний Рух (АНР). До 1954 р. була лише одна націоналістична партія – МТЛД (Мувеман пур ле тріомф де ліберте демократік), членами якої була більшість сьогоднішніх провідників ФНВ, як також сьогоднішній провідник АНР – Мессалі Гадж. Весною 1954 року наступив в альжірському націоналістичному русі розлам. Постали дві націоналістичні організації, а це влегшує французькому урядові маневрувати в альжірській політиці. Французький уряд не хоче визнати ФНВ за політичного репрезентанта альжірського населення. Цей арґумент висунув був Піно, відкидаючи пропозиції «доброї послуги» Тунісу і Марока. На форумі ООН обидві організації виступають окремо. Обидві організації вислали до ООН меморандуми з пропозиціями розв’язати альжірське питання. Обидві також мають своїх постійних представників в ООН.

Сьогодні тяжко докладніше сказати, якими впливами втішається кожна із них, бо обидві діють властиво в умовах конспірації. ФНВ має впливи серед частини пролетаріяту, інтеліґенції, молоді, селянства і частини дрібноміщанства. АНР має впливи серед старшого покоління .робітництва, на заможніші сфери альжірського населення і на альжірську еміґрацію у Франції. Фактом однак є, що ФНВ має рішучу перевагу над АНР. На це зложилися такі причини: ФНВ є організацією, яка розпочала повстання, має, отже, авторитет і славу безкомпромісових бойовиків за визволення Альжіру. ФНВ має піддержку арабських держав, як також Марока і Тунісу. Зброя, що перепачковується до Альжіру, переходить в руки ФНВ, і тому всі повстанські відділи є практично залежні від керівництва ФНВ. Згідно з французькими обчисленнями, ФНВ контролює біля 80 відс. повстанських відділів на територі Альжіру. ФНВ має свої впливи в централі профспілок УГТА, що належить до Міжнародньої Конфедерації Вільних Профспілок.

Знову ж впливи АНР як організації є порівнюючи невеликі. Зате провідник АНР, Мессалі Гадж, втішається великим авторитетом серед населення Альжіру. Це й причина, чому АНР має надію в сподіваних виборах отримати велику кількість голосів. «Мессалісти» були здібні тому кілька літ зорганізувати великі робітничі демонстрації і штрайки, але сьогодні в порівнянні до ФНВ проявляють мало ініціятиви. АНР має впливи в централі профспілок УСТА, що також є членом МКВП-Спілок. Останніми часами УСТА почала співпрацювати з централею французьких профспілок ФО.

АНР скомпромітував себе в деяких областях співпрацею з французькою владою. ФНВ обвинувачує АНР і УСТА. в співпраці з французькою поліцією і контррозвідкою та в доносах на діячів ФНВ. Тим пояснює він вживання індивідуального терору і ліквідування підозрілих у співпраці. Кількість жертв у братовбивчій акції є досить велика. Останніми часами жертвою впав секретар УСТА Ахмет Бекгат. Згідно з даними французької преси, в часі від 1. 1. до 30. 10. 1957. р. вбито на території Франції 550 альжірців, а понад 2200 ранено! ФНВ не признається до всіх вбивств і вважає, що в багатьох випадках мається до діла з провокаціями. Зі свого боку й АНР стосує терор до провідників ФНВ.

Керівництво секції ФНВ, що діє на терені Франції, оголосило комунікат, в якому протестує проти обвинувачувань, киданих на адресу ФНВ що до вбивства діячів інших політичних угруповань і в свою чергу обвинувачує «контрреволюціонерів з АНР, які вступили на злочинний шлях» і вбивають діячів ФНВ.

Політичні розбіжности між абидвома організаціями стосуються головним чином тактики. Не без значення у внутрішній боротьбі між ФНВ і АНР є амбіції поодиноких провідників. Для майбутнього ні одна ні друга організація не має якоїсь конкретно уложеної політичної програми. Обидві організації вважають, що першою метою сьогоднішнього дня є незалежність Альжіру. Обидві організації відстоюють сьогодні концепцію «демократичної і спертої на засадах соціяльної справедливости» республіки, виборність усіх органів влади і переведення земельної реформи. Обидві організації різняться в тактиці, яку слід стосувати в боротьбі за незалежність. ФНВ домагається, щоб Франція визнала незалежність Альжіру ще заки почнуться переговори і припиняться воєнні дії. Але здається, що становище Марока і Тунісу, які висловлюються за нав’язання в найкоротшому часі французько-альжірсьхих переговорів, зробило великий вплив на невгнуте дотеперішнє становище ФНВ.

Становище АНР було спрецизоване в меморандумі, що його передав генеральний секретар АНР ген. секретареві ООН. В цьому меморандумі висуваються наступні пропозиції:

1. Скликати французько-альжірську конференцію під проводом ген. секретаря ООН для усталення передумов припинення воюючими сторонами воєнних дій. Як доказ того, що французький уряд схилюється до тієї пропозиції можна б вважати звільнення лідера АНР Мессалі Гадж з тюрми і стримання виконання присудів над альжірськими патріотами.

2. Після припинення воєнних дій слід перевести вибори до альжірської конституанти. Вибори повинні проводитися під міжнародньою контролею.

3. Після виборів слід було б розпочати переговори між представниками альжірського народу і французьким урядом, в часі яких усталено б відношення між обома країнами. В дальшому етепі ці переговори заторкнули б Марока і Тунісу і унормували б становище північно-африканських держав до Франції.

В теперішньому стані боротьби за незалежність Альжіру можна ствердити без сумніву те, що альжирцям на перешкоді стоїть їх власний темперамент, який унеможливлює знаходити розумні рішення. Тому жертви в боротьбі непропорційно великі до дійсних осягів.

Джерело: Вперед (Мюнхен). – Ч. 1 (86). – Січень 1958. – Стор. 8.