Що означає конференція в Бандунґу?

Віктор Чорний

Читачам вже відомо з щоденної преси про конференцію 29-х азійських та африканських народів, що відбулась в квітні ц.р. в індонезійському місті Бандунґу. Ми тут хочемо тільки заторкнути деякі проблеми, що стоять в тісному зв’язку з бандунґською конференцією, відповісти на питання, що ця конференція собою уявляє, хто є ті сили, що були заступлені на конференції, яке відношення тих сил до існуючого світового конфлікту імперіялістичних потуг, та визвольної боротьби народів зпід економічної та політичної залежности цих потуг.

Бандунґська конференція тим знаменна, що вона була єдина того роду конференція в світі. В минулому людство пережило багато міжнародніх з’їздів, одноразових та постійних. Всі вони, незалежно від сил, що брали в них участь, та проблем, що були предметом обговорень, були під безпосереднім домінуючим впливом пануючих великодержав, що надавали тону переговорам та перерішували остаточні заключення. Ті конференції скликались для творення мілітарних бльоків, забезпечення економічних інтересів «спільнот», альянсів, переставки міжнародніх угруповань тощо. В Бандунґу вперше в історії міжнародніх конференцій існуючі імперіялістичні бльоки були відсунуті від безпосереднього впливу та доміннування.

Звичайно, і це треба підкреслити, бандунґська конференція в якійсь мірі була теж не вільна від позакулісових, посередніх впливів. Великодержавні впливи, залежність азійських та африканських народів від зовнішніх «опікунів» та «покровителів» виявились тут і там в промовах делеґатів конференції, в дискусії над різними проблемами, у формулюванні рішень тощо. Але в загальному перебіг розмов на конференції та резолюції відзеркалювали звільнення азійських та африканських народів від домінуючого впливу зовнішніх сил. Конференція в Багндунґу відзеркалювала процес усамостійнення народів обох континетів, відзеркалювала існуючий ступінь розвитку народів, з усіма нерівностя¬ми та протіріччями цього розвитку.

Хто же ті народи, що були заступлені на конференції? В минулому всі вони без винятку були поневолені, колоніяльні та залежні народи, що сьогодні намагаються визволитися, але в наслідок певних історичних обставин та певного співвідношення сил в Азії та й в цілому світі, змушені шамотатися в сітці протиріч та протилежних інтересів та впливів. Всі вони без винятку є тепер в процесі ставлення, що й означає, що ще сьогодні вони не змогли в силу обставин забезпечити за собою повного рішення в справах, що торкаються їхніх житєвих інтересів; тут і там не змогли сказати повної правди. Зрештою, в силу певних протиріч, самі делеґати 29-х азійських і африканських націй не були вповні дійсними представниками волі цих націй, саме існуванная деяких представлених на конференції держав це ще до деякої міри вислід гри позакулісових сил та спеціяльних інтересів.

Бандунґська конференція не мала якоїсь стисло окресленої цілі, якогось конкретного завдананя. Делеґати конференції не зійшлись для творення бльоків. альянсів, для прийняття рішень, що зобов’язували б усіх учасників. Бо хоча й запали певні загальні рішення, так вони не мають характеру договору. Бандунґська конференція – це радше маніфестація нових зростаючих сил світу, маніфестація прав народів бути підметом в історії, це перш за все заперечення колоніялізму та поневолення в усіх йсого виявах. Це відхід – який би він повільний не був – від законів великодержавних джунґлів. І в цьому відношенні конференція в Бандунґу – це великий крок вперед.

Кінцевий комунікат конференції займається такими проблемами: господарською співпрацею азійсько-африканських народів, культурною співпрацею, правом людини й правом самовизначення для народів, проблемою залежних народів, проблемою світового миру і міжнародної співпраці, та деклярацією що до самовизначення залежних народів та вдержананя миру в світі.

Делеґати азійсько-африканських народів висловились за якнайтіснішу господарську співпрацю між собою у формі посилення вимінної торгівлі, виміну технічних знарядь та знавців, організацій наукових закладів та лябораторій, обміну знаннями тощо. В культурній площині конференція закликала до тісної співпраці, як основи міжнародного зближення та зрозуміння. З особливим наголосом конференція висловила свою підтримку фундаментальним принципам прав людини та народів. Конференція висловилась за самовизначення народів та проти усіх форм колоніялізму.

За декларацією конференції базою для справжньої міжнародньої співпраці повинно бути 10 точок: 1. Пошана фундаментальних прав людини та принципів об’єднаних націй, 2. Пошана до суверенности територіяльної недоторканости всіх народів, 3. Визнання рівности усіх рас та всіх народів, 4. Стримування від інтервенції та втручання у внутрішні справи іншої країни. 5. Пошана прав кожного народу оборонятись самому чи колективно, згідно з хартією об’єднаних націй, 6. Утримування від участи в організації колективної оборони, що служить інтересам якоїсь великої держави та утримування від політики натиску на інші країни. 7. Не вживананя аґресії й не загрожування нею та активне сприяння територіяльній непорушності будьякої країни і оборона її політичної незалежности, 8. Полагодження усіх міжнародніх суперечок шляхом мирним, переговорами тощо. 9 Підтримка спільних інтересів та співпраці та 10. Пошана до справедливости та міжнародніх зобов’язань.

Як бачимо, делеґати конференції в Бандунґу /1/ дискутували над проблемами, що є спільними для всіх народів світу, заявились за принципами, що є конечними для мирного співжиття народів. Постанови конференції не зможуть на жаль внести радикальних змін в міжнародні відносини, ці відносини формуються поки що й далі на основі голої фізичної сили, але зате рішення конференції творять оформлений напрямок, яким повинні йти усамостійнювані народи. А цей головний напрямок, оці головні ідеї матимуть шанси здійснюватись коли меншатиме натиск зовнішніх сил, а він в свою чергу меншатиме коли далі унезалежнюватимуться народи, коли далі розвиватиметься їхнє господарство. Від господарської співпраці азійсько-афрікансьхих народів залежатиме їхня дальша доля. Господарська залежність від якоїсь велиходержави-«добродія» позбавлятиме шансів на самостійну акцію та на здійснення найшляхетніших принципів.

Бандунґська конференція, як і минулі події зв’язані з азійськими революціями, виявила дійсне унезалежнювання народів від західніх імперіялістичних держав. Яке ж відношення процесу усамостійнювання народів Азії та Африки до світу підсовєтського? Яке відношення конференції в Бандунґу до проблеми визволення народів від залежности Москви? Чи нам – українцям, залежному від Москви народу, прихильно ставитись до таких подій, чи заперечувати їх? Позитивно оцінювати азійські та африканські революції, відродження народів сходу, чи заперечувати, бо мовляв вони, ці азійські революції, є сьогодні скріпленням позицій Москви?

Повністю оцінити азіятський ренесанс можна буде тільки з перспективу часу. Але сьогодні, на основі даних, що вже існують зараз, незалежно від тих шляхів, якими азійські революції розвиваються, можна і треба сказати, що їх позитивне значення не тільки в тому, що вони розхитують устабілізовані міжнародні відносини в світі, що вони означають переміну політичних сил світу та зріст визвольного табору народів, але й особливо у відношенні до народів Сходу Европи, вони мають і матимуть великий вплив на внутрішні відносини в СССР. Маємо тут на думці відкриті двері до Азії й з Азії в СССР, контакт народів підсовєтських з народами Азії, зі всіма неминучими консеквенціями. Особливо тому, що азійські революції – це попри соціяльний зміст – велике національне відродження азійських народів. В цьому відношенні вони впливатимуть на існуючі зараз в СССР тенденції національного самовизначення підсовєтських народів. Вони впливатимуть на поглиблення суперечностей між московськими декляраціями в національному питанні та дійсністю, загострюватимуть національну проблему та далі оформлюватимуть сили та тенденції децентралістичні, республіканські.

В міжнародному ж маштабі ставання азійських і африканських народів, їхнє оформлення в дійсну ефективну міжнародню силу робитиме теперішній двоподіл світу недійсним. На міжнародній арені набуватиме сили й значення оця згадувана часто третя сила визвольних рухів поневолених народів, що звертатиметься проти всякого поневолення, проти сил імперіялізму та експансії усіх відтінків.

Бандунґська конференція – це перший організований вияв цієї третьої сили, сили нових взаємовідносин в світі, що має своїх потенціяльних союзників серед трудящих мас по цей і по той бік. З розвитком усамостійнюваних народів, з ростом їхньої господарки та культури, а також свідомости великої своєї визвольної ролі, змогтимуть ці народи ще ефективніше вигравати суперечності великодержавних бльоків та тим самим поглиблювати основні переміни сучасної доби.

Справа не в декляраціях, не в декляративному ставленні Неру та інших діячів до сучасних міжнародніх явищ (мовляв добре було б, якби вони задеклярувалися й за самостійну Україну), ні, справа в реальних перемінах міжнародніх порядків, що заходить на наших очах, під ударами і впливами саме азійських революцій на базі суперечностей імперіялістичної доби. Тож бажаємо, щоб слідуючі Бандунґи ставали ефективним знаряддям в дальших змінах міжнародніх обставин. /2/

Джерело: Вперед (Мюнхен). – 1955. – Ч. 5 (54). – Стор. 1–2.