Конґрес народів проти імперіялізму і український рух (від нашого власного кореспондента)

Д. Александер

Британський центр Конґресу Народів Проти Імперіялізму влаштував у вересні дуже важливий мітинг під гаслом «Африка мусить стати вільною». Мені, як учасникові цього мітингу, хочеться поінформувати моїх українських друзів про те, що собою являє цей Конґрес, та висловити пару дискусійних думок про те, яке велике завдання стоїть перед українським визвольним рухом у відношенню рухів в колоніях.

Конґрес Народів проти імперіялізму був заснований в Парижі в 1948 році. На чолі його стоїть т. Жан Ру, знавець колоніяльних справ і співробітник газети «Франк Тірьор». Конґрес є дорадчою організацією для кожної визвольної організації африканських народів, як також для багатьох організацій Азії. Його завданням є координувати боротьбу в колоніях в міжнародній площині. Це завдання він має змогу виконувати особливо добре тому, що його відділи існують в самих імперіялістичних метрополіях – в Британії, Франції, Бельгії. Тут він може впливати на публічну опінію, на пресу і навіть на парляменти.

Конґрес здобувся вже на великі успіхи. Згадати хочби координацію визвольних сил Африки. Донедавна національно-визвольні рухи в Африці були цілком роз’єднаними. Два роки ж тому Конґресові вдалося створити координаційні центри для національно-визвольних рухів в Західній, Центральній і Північній Африці. Само в собі це було величезне досягнення з огляду на великі проблеми. що роз’єднують національні групіровки африканських народів. Зараз Конґрес працює над створенням всеафриканського координаційного центру, в якому були б представлені всі національно-визвольні руху.

Крім загальної спільности інтересів тих народів, що боряться проти західніх імперіялістів, і тих, що боряться проти російського імперіялізму, яке ще значення міг би мати для Конґресу український визвольних рух, і навпаки? Коротко, на мою думку, це значення є таке. Скрізь, в цілій Африці й Азії, сила націоналістичних рухів зростає з кожним днем. Ці рухи стоять в смертельній боротьбі з західним імперіялізмом. Але в такій же боротьбі проти заходу стоїть і російський імперіялізм на чолі з Малєнковим. Не диво, що перед антиімперіялістичними націоналістами колоній стоїть велика спокуса у виді арабської приказки: «Ворог мого ворога є мій друг».

При всякій нагоді сталінська Росія шахувала захід своєю спілкою з цими націонал-колоніяльними рухами. (Виняток, правда, був у часі минулої війни, коли Росія підтримувала морально західніх імперіалістів в придушенні повстань в Індії, Африці і т. д.). В Об’єднаних Націях росіяни захлинаються від своїх лицемірних слів в обороні Алжиру, Марокко, Кенії, Південної Африки і ін. Це здобуло їм цілком незаслужений престиж серед колоніяльних народів.

З цієї причини не мусіло б бути дуже дивним, що Росія має поважний вплив на колонії. Проте успіхи росіян в колоніях не треба й переоцінювети. Досі вони не мають ще жодного причілку в цілій Африці, і їх аґенти спромоглися очолити масові рухи тільки в Ірані, на Малаях та у В’єт-Намі. Це, звичайно, не випадково, що ці три країни межують з територіями, контрольованими сталіністами, бо їхнє втручання в національно-визвольну боротьбу може бути і прямим, і практичним.

Велика кількість колоніяльних студентів приїзджає на студії до Франції, Бельгії, Голяндії, Швайцарії і Англії. Ці люди стають і ставатимуть провідниками й адміністраторами при повороті додому в колонії. Сталінці є дуже свідомі цього важливого факту. Вони витрачають великі суми грошей і енерґії, щоб впливати на цих людей з колоній. Ці їхні намагання мають чималий успіх зокрема з огляду на сильні упередження й заборони по відношенню кольорових людей і чужинців в Англії. Дурненькі університетські дівчатка-міщанки і хижі домашні господарки своїми пересудами й забобонами допомагають збирати добрі жнива сталінізмові, який формально бореться проти дискримінації.

Більшість колоніяльних студентів вже є під впливом сталінських ідей. Підраховано, що 80% з 2500 африканців і 50% з 2000 індусів на університетах в Англії говорить вже дещо сталінською мовою.

Для нас є великою трагедією, що ці люди, потрапляючи під вплив сталінізму, включаються в боротьбу проти одного імперіялізму в інтересах іншого. Вони допомагають скріплювати такий же самий імперіялізм, проти якого вони боряться. Очевидно їхній вузький націоналістичний спосіб мислення перешкоджає й переважає над мисленням ширшими категоріями.

Ось саме проти оцих тенденцій і бореться Конґрес Народів Проти Імперіялізму. Об’єднуючи й координуючи окремі національно-визвольні рухи, він виводить їх за рямці /5/ вузько-національних проблем. Будучи відкрито анти-сталінським, Конґрес веде відповідну пропаґанду в колоніях і серед колоніяльних студентів. Конґрес працює в напрямку надання зрозуміння колоніяльним народам, що їхня боротьба не мусить зв’язуватись з боротьбою між двома імперіялістичними бльоками.

Факт існування прогресивного антиімперіялістичного визвольного руху в Україні під кутом зору проґресивного розвитку національно-колоніяльних рухів в світі є фактом історичного значення. Український визвольний рух мусить стати одним із вирішальних чинників в поборенні впливів російського імперіялізму в колоніях. Цей чинник напевне буде відповідно використаний в дальшій роботі Конґресу Народів Проти Імперіялізму. Цей чинник всебічно посилить антиколоніяльні революції в світі. Я думаю, що саме в цьому полягає велике значення українського визвольного руху для Конґресу Народів Проти Імперіялізму. /6/

Джерело: Вперед (Мюнхен). – Ч. 9 (37). – Грудень 1953. – Стор. 5–6.