Зріст фронту третьої сили

Могутня хвиля національно-визвольної боротьби народів Азії вже перекинулася з країн Південно-Східньої Азії до країн Близького Сходу й Північної Африки. Сьогоднішня боротьба Ірану, Іраку й Єгипту проти англійських імперіялістів, боротьба в Тунісі й Марокко проти французів відома всім. Є всі підстави чекати, що ця національно-визвольна боротьба перекинеться в найближчому часі й на решту країн Африки та на країни Південної й Центральної Америки. Капіталістичний імперіялізм явно знаходиться в стані занепаду, доба реакційних колоніяльних систем підходить до свого кінця.

На фоні цього могутнього міжконтинентального руху характерним є напрямок і тенденція визвольної боротьби колоніяльних і поневолених народів. Це напрямок боротьби «третьої сили», незалежної від Москви й Вашингтону.

ЯК повідомляє орган Соціялістичної Партії Індії газета «Джаната», при кінці минулого року відбулися міжпартійні конференції азійських соціялістичних партій. Значення цих конференцій величезне, бо крім організації взаємної співпраці й спрямування до створення Азійського Інтернаціоналу, ці партії витворили спільну політичну програму, в якій відверто стали на позицію «третьої сили» й гостро задекларували своє критичне ставлення до західньо-европейських зопортунізованих «соціялістів». Теоретично ця програма обргунтована в тезах, що їх виробили на конференції Соціялістична Партія Індії й Соціялістична Проґресивна Партія Лебанону. Ось уривки з тих тез:

«Обидві партії мають спільний підхід до сьогоднішніх політичних і соціяльно-економічних проблем народів Азії й Африки, зокрема. й інших народів світу в загальному. Обидві партії розуміють, що доки не будуть зроблені певні позитивні кроки, місце зникаючого колоніялізму в країнах Азії й Африки може бути зайняте або внутрішніми силами феодалізму, й реакції, або одним із імперіялістичних таборів.

«Азійські народи мусять… згуртуватися для негайного створення з себе Третьої Світової Сили. Позитивна концепція третьої сили викладається в таких точках: а) посилити й закінчити визволення колоніяльних народів Африки й Азії та інших народів, що сьогодні є поневолені імперіялістами з обох блоків; б) поборювати оборонні пакти й мирні приготування Атлянтійського й Совєтського таборів, які в дійсності є воєнними пактами й приготуваннями до війни; в) заперечувати політику збройного замирення, що її пропагують обидва бльоки; г) стреміти до перетворення ОН в інструмент миру й проґресу й перешкоджати використовуванню цієї організації двома бльоками для взаємної гризні; д) пропагувати об’єднання між народами, щоб перешкодити посиленню обох воєнних бльоків.

«Третя сила репрезентує сьогодні дві третіх населення світу…

«Підкреслюючи нашу віру в соціялізм, ми вважаємо потрібним заявити,… що європейський соціялізм не спромігся зреалізувати соціялістичний ідеал повного визволення людини й суспільства, бо не зумів показати своє обличчя й виявити своє ставлення до капіталістичної демократії й російського комунізму…

«Азійські соціялістичні партії мусять співпрацювати, щоб повністю здійснити соціялістичну ідею, та мусять домагатися й співпрацювати з подібними політичними рухами (розуміється «третя сила»), що існують в Европі, Америці й Африці. Співпраця азійських соціялістичних партій є можлива лише при умові, що вони вироблять програму спільної дії й політики. В цьому дусі ми вітаємо ініціятиву соціялістичних партій Арабського світу й віримо, що арабські партії будуть співпрацювати з Соціялістичною Партією Індії в питанні скликання Все-Азійської Соціялістичної Конференції.»

Згадана в деклярації ініціятива соціялістичних партій Арабського світу, як повідомляє та сама «Джаната», полягає в тому, що в березні 1951 року в Бейруті відбулася конференція різних груп «третьої сили» арабських країн. Між іншими організаціями в Бейрутській конференції взяли участь Соціялістична Партія Египту, Соціялістична Проґресивна Партія Лебанону, Арабська Соціялістична Партія Сирії та Націоналістична Демократична Партія Іраку. Ці партії вже тоді виробили спільну політичну програму з десяти пунктів: 1) Незалежність Арабських держав і співпраця в питаннях політики; 2) Націоналізація основних галузей промисловости й чужинецької власности; 3) Програма земельної реформи, основаної на тому, щоб кожен орендар став власником; 4) Відділення церкви від держави, широкі реформи виборчої системи й адміністративного апарату держави; 5) Обов’язкова нижча й середня освіта під державним плянуванням; 6) Підтримка профспілок та забезпечення свободи слова, віри й преси; 7) Створення сільських кооперацій; 8) Програма державного забезпечення здоров’я; 9) Виховання масових кадрів політично свідомих громадян: 10) Політика невтралітету супроти обох бльоків в закордонній політиці та тісна співпраця з іншими Азійськими націями для створення міжнародньої Третьої Сили, яка буде спроможною розрядити напруження в світі.»

В середині минулого року, як довідуємося з «Джаната», відбулася спільна нарада Соціялістичної Партії Індії й Соціялістичної Партії Японії, на якій теж створено подібну спільну плятфому для співпраці. Існують також зв’язки з гупами «третьої сили» в Індонезії, Бурмі, Індо-Китаю, на Маляях та Філіпінах. Проґресивні націоналістичні й соціялістичні партії Марокко й Тунісу стали на позиції «третьої сили» ще в 1950 році (Див. «Вперед» ч. 1-2. 1951 р.).

Перехід соціялістів Азії й Африки на позиції «третьої сили» є одна з найзнаменніших подій в сучасній історії. Ця подія напевне матиме /8/ кардинальний вплив на дальший розвиток національно-визвольного руху колоній. Азійський Ренесанс вже почався з Китайської Революції і хвилі його вже захоплюють два континенти – Азію й Африку. Встає нова могутня сила, молода, завзята й з великими історичними перспективами.

Позиція «третьої сили» Індії, Арабських країн та Океанії напевно матиме великий вплив і на майбутні позиції Китаю. Для переведення програми «третьої сили» в життя, потрібне здобуття влади. На останніх виборах в Індії сила Соціялістичної Партії дуже виросла, а ліве крило Конгресової Партії прем’єра Неру вже віддавна підтримує соціялістів. Велику силу являють соціялісти й в Індонезії та Бурмі. В Мляях та Індо-Китаї положення невизначане з огляду на існування февдально-фашистських режимів, запроваджених англійцями та французами; всі прогресивні елементи є там сьогодні в партизанах. Перед арабськими соціялістами ще стоять два етапи боротьби спільно з іншими силами своїх націй (з буржуазією, з султанами й пашами) скинути ярмо европейського й американського імперіялізмів, а потім вже, в незалежних державах, боротися за перетворення в життя програми «третьої сили». Все це говорить за те, що боротьби попереду ще багато, але й історичні перспективи, перспективи перемоги, теж очеаидні.

Принагідно нагадаємо, що в резолюціях конференції УРДП від 21-23 липня 1950 р. про «Третю Силу» сказано таке: «§ 10. Третя сила є в суті найчисленніша й потенціяльно наймогутніша, яка поки що немає своїх, відповідних її значенню, організацій, але елементи тих організацій ростуть усюди: в визвольних рухах колоніяльних народів, в незалежних від Москви революційних робітничих організаціях, в ростущій самодіяльності трудящих Югославії. Одначе могутньої оранізації третьої сили ще немає, вона народиться з третьої світової війни, до якої нестримано наближається світ і в якій згинуть сили, що кували знаряддя масового народовбивства». З приємністю відзначаємо, що події випереджають ці передбачення. /11/

Джерело: Вперед (Мюнхен). – 1952. – Ч. 3-4 (23-24). – Стор. 8, 11.