Розгра нерівних сил (Кубанська революція і роля старшого брата)

В.В.

На основі фактів можна сміло ствердити, що побідна революція в Кубі поширилась та набрала нового змісту. Але рівночасно нависли над нею чорні хмари, не лише домашні, але й північні, похмурі та грозливі. Чому йде мова про дві фази революції та про внутрішні і зовнішні труднощі, що наче меч Дамокля нависли над її дальшою долею?

За січень 1959 у «Впереді» була стаття про антидиктаторські рухи латинської Америки, а особливо про події на Кубі. В тій статті автор ствердив, теж на основі існуючих тоді фактів, що революція в Кубі це в першу міру політичний переворот, повалення диктаторського режиму Батіста в ім’я політичної демократії. Як тоді писали самі прихильники Фідель Кастро, що найпекучішою потребою дня є відновлення громадянських свобід потоптаних диктатурою.

Виявилось, що попри пекучу потребу політичної демократизації країни (вимога в першу міру дрібної буржуазії та студентства) існувала ще більш пекуча потреба серйозних реформ народнього господарства (вимога села і робітництва). Бо ж демократію не з’їси, а в свободу не вдягнешся, – правда, відома до речі усім голодним і вбогим масам недорозвинених країн світу. Тому теж прийшло в Кубі до переставлення /7/ цілей і завдань революції, а вслід за цим є поглиблення внутрішніх конфліктів, та зовнішнього тиску потужного північного сусіда.

Політичний переворот пройшов без особливих труднощів, принаймні в останній стадії. Режим Батіста був так продажний і здеморалізований, що в критичні хвилини не знайшов піддержки навіть серед своїх сторонників. Великі земельні власники, в переважаючій більшості американці, сплачували свою незалежність для Батіста податками, зрештою політичні перевороти не приносили змін в їхньому становищі, особливо під опікою урядовою США Міщанство зайняло до упадку уряду Батіста здебільш невтральне становище, а армія в найбільш критичний момент завела. Гавану та інші більші міста партизани Кастро зайняли майже без боїв.

Міщанство Гавани, як зрештою й інших міст, заворушилось щойно після упадку старого режиму, та почало демонструвати свої симпатії до нового уряду, а особливо до героя революції, Фідель Кастро. Представники цього міщанства й стали членами нового уряду, очоленого суддею Ю.Урутія, що був відомий як поміркований буржуазний політик зі симпатіями до північного сусіда. Такими ж самими правими політиками з політичною орієнтацією на північ були й інші члени уряду, як напр., Лопез Фресквет – міністер державного скарбу, Реґіно Боті Лєон, міністер національного господарства, Філіпе Пазос, голова державного банку та інші.

Звичайно, що для цих представників міщанства революція кінчалася в реставрації політичної демократії. Для заведення політичних свобід та для стабілізації відносин вони й рішили дати Кастро повну допомогу, але ця стабілізація означала рівночасно затвердження існуючих досі суспільно-економічних відносин та відновлення приязних відносин з США. Але не за це боролися і проливали кров безземельні «селяни», що творили головну базу партизан. Попри студентів, бородаті повстанці це переважно безземельні селяни, що з покоління в покоління працювали на великих землевласників та до цього ще чужих! Серйозні та радикальні реформи аґрарної системи – ось це й була ціль активної участи оцього аґрарного пролетаріяту. Тому теж прийшло до домагань селянських мас за основну зміну існуючих відносин. Робітництво, місто, під проводом нових профспілкових провідників, у такій же самій мірі експлуатоване своїми і чужими капіталістами, теж потягнуло за більший пайок національного доходу і висунуло ряд домагань економічної природи.

Під тиском пролетаріяту села, Кастро рішився на аґрарні реформи, що зводяться в основному до розподілу великих лятифундій між селянами. І тому теж революція набрала характеру суспільної революції – тому, що великі земельні власники у великій кількості американці – антиамериканської закраски. Тим більше, що після перших кроків в аґрарній реформі, почалася досить гостра акція американської преси проти Кастро, а Флоріда стала осередком усіх елементів для боротьби проти «прокомуністичного диктатора Кастро».

Які головні проблеми, що стояли перед новим революційним урядом та що в свою чергу загрожують серйозними комплікаціями, а то й його упадком? Чому внутрішня аґрарна революція переходить в різкий зовнішній конфлікт нерівних сил?

Перша і найголовніша проблема для нового уряду, що хоче перевести аґрарні реформи, це февдальний аґрарний устрій. До речі, подібний дещо до дореволюційного китайського. Різниця лише та, що в Китаї існував брак землі, через це й відносини були більш скомпліковані, а в Кубі, величезні облоги землі лежать не оброблені, що їхнім власником є якась чужинецька цукрова кампанія. – Більшість працюючого населення по цукрових та інших фармах не є власниками землі, а пахтарями, як їх звуть в Кубі «колонами». Власниками фарм є або великі земельні власники або цукрові підприємства. Ці останні контролюють понад половину заораної площі країни, це є приблизно 9-10 мільйонів акрів. В тому ж власниками великих цукрових фарм, фарм тютюну, кави, плекання рогатої худоби тощо, є теж в переважаючій більшості чужинці. Яких 60% капіталу інвестованого в різних плянтаціях та цукрових заводах, належить американцям, попри еспанців, канадійців, французів, англійців та голляндців.

Оці фарми февдального господарювання були непродуктивні, та найголовніше грабункові. Грабунок праці пахтярів, колонів, та робітників проходив на користь великих землевласників чи цукрових підприємств, в більшості чужинецьких. Мізерія сільськогосподарських працівників була збільшена ще й фактом, що вони мали працю напр., на цукрових плянтажах лише 3 місяці, а решту року животіли без заробітків.

Передумовою розв’язки тієї першої проблеми є розподіл великих фарм, плянтажів, лятіфундій поміж колишніх безвласних селян, пахтярів, колонів та усіх, хто хоче обробляти землю. А тому, логічно, посягнути по землю своїх і чужих «кулаків» означало початок внутрішнього домашнього конфлікту та зовнішньо-політичних комплікацій невідомого закінчення. Другою проблемою, що стояла до вирішення нового уряду – це господарська монокультура. Виробництво цукру – було домінуючою господарською діяльністю сільського населення та головним джерелом народнього прибутку. Приблизно 90% експорту країни становив цукор, а головним покупцем цукру була Америка. Консеквентно, це означало б цілковиту залежність сільського пролетаріяту від потужних власників, що диктували норми праці та висоту зарплат. А теж – залежність країни від США. А тому теж, на випадок експропріяції великих посілостей американських громадян – серйозний конфлікт з Америкою, що через обмеження т. зв. покупної «квоти» може ефективно зруйнувати головне джерело доходу країни. Передумовою переходу від господарської монокультури до зрізничкованого сільського господарства є розторощення великих американських цукрових посілостей.

Третьою проблемою був і остався цілковитий брак капіталу не лише для перебудови сільського господарства (для закупу сільськогосподарського знаряддя, машин, будинків тощо), але для розвитку власної індустрії. Як відомо, імпортовані з Америки індустріяльні товари були так дорогі, що пересічний кубанець не міг собі на них дозволити. Творення капіталу власними силами – це не лише довга-довжезна справа, що вимагає десятків років, але і як ми переконуємось на прикладі радянської і китайської революції, це початок довгої домашньої війни, політичної диктатури та проче. Одержати капітал з Америки, в умовах революційних перемін, політикою експропріяції, націоналізації тощо, це теж справа згори засуджена.

Без розв’язання оцих головних проблем, що їх поставив собі новий революційний уряд, Фідель Кастро, революція засуджена, а разом з нею, доля мільйонів кубанських нуждарів, що їм проблиснула крихітка надії.

Після прочищення уряду від консервативних, проамериканських елементів, Кастро став на чолі уряду, і проголосив новий аґрарний закон, що його має здійснити «Інститут аґрарної реформи». Головною ціллю аґрарного закону є розподіл великих земельних посілостей між безземельними селянами. На ділі Інститут аґрарної реформи вже зайняв деякі великі лятіфундії, що їх власниками є американські приватні громадяни та такі американські підприємства, як «Юнайтед фрут ко.», «Філіпс петролеум ко», «Бетлегем стіл ко», та інші канадійські та англійські компанії. Уряд підготовляє рівночасно новий мінеральний закон, та новий закон про нафту. Експропріяції підлягають цукрові фарми, фарми тютюну, годівлі худоби тощо.

Нова політика уряду щодо робітничих профспілок, їхнє скріплення, підвищення зарплати робітникам, пониження рент для мешканців міст та інші революційні заходи Кастро, викликали внутрішню реакцію кубанської дрібної буржуазії. Фідель Кастро відповів чисткою реакційних елементів в уряді, та армії, створенням озброєної міліції рекрутованої здебільша з селян, опертих на робітників та головне похмурим маршом безземельного пролетаріяту села, що на його поклик напливає сотнями тисяч до Гавани і недвозначно виявляє свої наміри щодо контреволюційних намірів дрібного міщанства і його проамериканських плазунів. В союзі з профспілками міст, що обіймають мільйони робітників, селянські маси, готові на кроваву боротьбу в ім’я кращого майбутнього, що їм ґарантує новий аґрарний закон; є солідною і ефективною базою революції. Але революції не грозить небезпека внутрішнього перевороту. Головна небезпека виходить зі зовні.

З проголошенням нового аґрарного закону та після перших експропріяцій американських громадян та американських монополій, почалася послідовна акція американців проти революційного уряду Фідель Кастро. Американське радіо та преса почали вести сильну протиреволюційну кампанію з метою скомпромітувати Кастро, представити його прокомуністичним диктатором, небезпечним для інтересів Америки, подібно як це робилось проти уряду Ґватемалі Арбенза в 1954 р. перед його остаточним поваленням. Покищо немає достатньої основи думати, що підготовляється збройна підготовка для повалення уряду Кастро. Але досьогочасна кампанія має за мету спонукати конґрес у 1960 р. обмежити цукрову «квоту» для Куби, відмовити амер. капіталістів у дальших капіталовкладах в Кубі, вплинути на зменшення туристів, що були теж джерелом доходу кубанців та так господарчо руйнувати країну. «Юнайтед ньюз енд вирлд ріпорт», що веде перед в протикубанській пропаґанді, каже, що в наслідок економічних комплікацій уряд Кастро не вдержиться довше року. Пропаґанда ведеться звичайно, теж з метою підготовити ґрунт для евентуальної інтервенції США. Вже сьогодні Флоріда стала осідком усіх протиреволюційних елементів. Як відомо, наприкінці цього року літаки з Флоріди брали участь в саботажійних акціях і що й довело до загострення відносин між США та Кубою та до протестаційних нот уряду США. Що слідуватиме дальше – невідомо. Якщо економічні санкції не вдадуться, так можна з певністю сказати, що слідуватиме посередня чи безпосередня інтервенція. Як висловився один американський сенатор, ми не можемо собі ніяк дозволити, щоб 90 кілометрів від США знайшов осідок ворожий нам уряд. Тому теж і брехлива пропаґанда про комуністичні впливи в уряді Ф.Кастро. Нещастям для кубанців є не лише комплікації внутрішнього порядку, але й некорисне географічне положення. Вже сьогодні ми є свідками нерівного змагу великодержавної потуги з залежним, недорозвиненим народом, очоленим горсткою відданих своєму народові ідеалістів. А на базі оцього, мова про «вільний світ», про демократію, про міжнародню справедливість та інше, виглядає як іронія.

Джерело: Вперед (Мюнхен). – Ч. 11-12 (107-108). – 1959. – Стор. 7–8.

Advertisements

0 Responses to “Розгра нерівних сил (Кубанська революція і роля старшого брата)”



  1. Напиши коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s




Квітень 2015
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер   Тра »
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930  

Останні коментарі

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: