Був диктатор Перон

[невідомий автор]

Був та й нема диктатора Перона. Десять літ диктував Аргентині, такий великий і могутній. Слухав його весь двадцять-мільйоновий народ і не то, казали, що мусів слухати, а саме його слово було в народі святе. Казали, що об’єднав всі суспільні кляси і доїхав кінця клясовій боротьбі. Погодив всі суперечні інтереси, переміг політичні партії, створив єдину націю і нація була понад все. Вибори були на те, щоб вибирати його приятелів, і вороги були на те, щоб їх саджати в холодну. Виступав оточений блискучими генералами, раз-у-раз благословляла його церква, шість мільйонів робітників завжди були готові повстати за Перона. Коли лиш яка опозиція піднесла несмілу голову, сотні тисяч їх збиралися перед президентським палацом, щоб на пострах всім ворогам кричати, що хай живе Перон. Його ім’ям називали школи, лікарні, парки, вулиці і цілі міста, і ставили йому за життя пам’ятники.

Аж раптом нема Перона. Втік і нема. Відреклися його найліпші приятелі і помічники. Валять по всій Аргентині його пам’ятники, переназивають вулиці, замазують ім’я на будинках, затирають по Пероні всі сліди окрім слідів в банках, де він, кажуть, сховав собі великі скарби. Що сталося? Не було ні війни, ні революції, а могутнього диктатора нема.