Правда про Ґватемалю

В. Ч.

Інспірований з зовні путч в Ґватемалі проходив під гаслом боротьби з «інтернаціональним комунізмом». Мовляв комуністичний уряд Арбенза став серйозною загрозою для вільного світу в західній гемісфері.

Про що йшлося в дійсності? На це питання дають відповідь два закони, видані сьогоднішнім урядом Армаса.

Перший закон стосується прав участи у виборах до парляменту. За новим законом усі неписьменні надалі виключені від голосування. На практиці це означає, що приблизно 75 відсотків населення буде позбавлене фундаментального права демократії — вибирати своїх представників.

Як відомо попередній уряд Арбенза мав своє головне попертя серед селян, що є в більшості неписьменні. Під час путчу селяни компактною масою стали по боці уряду проти інвазистів, і навіть деякий час після путчу ставили інвазистам збройний спротив. Ясно, що коли б дійшло до вільних виборів, оці селяни заявилися б проти Армаса. Щоб цьому запобігти, уряд нашвидку після «перемоги» видав вищезгаданий закон.

27 липня уряд Армаса видав тимчасовий аґрарний закон. Інформацію про нього з цитатами подаємо за «Нью Йорк Таймс» від 28 липня стор. 6. Головна ціль закону — уневажнити аґрарну реформу бувшого уряду з червня 1952 року. На основі тої реформи безземельні селяни одержували у власність землю, почасти державну, а почасти вивласнену від великих приватних власників.

Від часу реформи і аж до путчу приблизно 60.000 родин одержали землю. Як відшкодування, уряд заплатив бувшим власникам приблизно 7 мільйонів квезалів (1 квезал дорівнює одному доляру). Вивласнена земля була у великій мірі власністю американської фірми «Юнайтед Фрут Компані».

Аґрарна реформа Арбенза мала головною ціллю змінити февдальні відносини в Ґватемалі та піднести життєвий рівень селян, що досі жили в нужді та голоді. А тому що вістря реформи звернулося в першій мірі проти монополістичної спілки «Юнайтед Фрут Ко» та її атрибутів, на уряд Арбенза посилилися атаки зі сторони старшого брата з півночі.

Головною метою нового аґрарного закону Армаса є деекспропріяція землі та зворот бувшим власникам. Як подає «Нью Йорк Таймс», «між тими, що одержать назад мабуть усю землю, буде безсумніву «Юнайтед Фрут Ко», від котрої на початку минулого року уряд Арбенза вивласнив понад 200.000 акрів землі. «НЙТ» додає, що новий закон напевне створить неспокій серед селян, які одержали були землю на основі старого закону, одначе сподівається, що не дійде до насилля.

Обидва згадані закони явно вказують, про що йшлося в дійсності в Ґватемалі. Не про інтернаціональний комунізм, а тільки про землю та право нею володіти. Якою ж загрозою для західньої гемісфери могла бути країна з 3 мільйонами населення, що розпоряджалась приблизно 4-тисячною армією, озброєною і примітивно, і погано? Однотисячна армійська група, модерно озброєна та добре вишколена, могла легко опанувати країну протягом кількох днів.

В Ґватемалі не був загрожений так званий вільний світ, в Ґватемалі не існувало комуністичної небезпеки. Там одиноко були загрожені профіти «Юнайтед Фрут Ко» та двох інших спілок.

Ціла госпадарка країни базується на плянтації кави, що становить 82 відсотки експорту країни. Головні підприємства країни є власністю американців, а найбільше «Юнайтед Фрут Ко», «Інтернешинел Рейлрод оф Сентрель Амеріка», котрої акції є у більшості власністю першої та «Емпреса Електрика».

Якщо йде про земельні відносини, то до реформи Арбенза 2 відсотки населення було власниками 70 відсотків цілої орної площі. Населення, переважно індійського походження, є в більшості неписьменне та провадить найбільш нужденне життя. Заробітна платня на плянтаціях кави  в и н о с и т ь  4 0  ц е н т і в  д е н н о!

Перші аґрарні реформи було переведено під час другої світової війни. Сконфісковані німецькі лятифундії були віддані на вжиток селянам, що й довело до радикального поліпшення рівня життя селян. З революцією 1944 року поліпшилась також доля робітників. Не тільки були введені закони про соціяльне забезпечення, але й вперше в історії Ґватемалі були дозволені професійні робітничі спілки (Трейд Юніони), що вибороли у чужих підприємців деякі полекші для робітників.

Комуністи в Ґватемалі були маленькою групкою та начислювали приблизно 2.000 членів. Президент Арбенз ніколи не був комуністом. Також в його кабінеті не було ані одного комуніста.

Законодавчий парлямент налічував 56 мандатів. Розподіл їх був такий: «Партія Революційної Акції» мала 20 місць, «Партія Ґватемальської Революції» мала 9 місць, «Партія Національної Віднови» — 7 місць, незалежні партії 11 місць, Комуністична партія 4 місця та опозиція до уряду 5 місць. Внутрішня опозиція складалась з найбільш реакційних елементів і боролась проти кожної реформи уряду, але ніколи не давала власної Позитивної програми, як подає один американський кореспондент («НЙТ» з 21. VI. 1954).

Які будуть дальші закони нового уряду — покаже час. Одначе вже сьогодні можна сказати, що його влада буде задовольняти в першу чергу ті закулісові сили, які контролюють на 95 відсотків цілу господарку Ґватемалі, були досі та й надалі залишились головною основою суспільної несправедливости, економічного визиску та неволі. Сили, які на глум назвали себе репрезентантами «Вільного світу».

Джерело: Вперед (Мюнхен). — Ч. 8 (45). — Серпень 1954. — Стор. 7.

Advertisements

0 Responses to “Правда про Ґватемалю”



  1. Напиши коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s




Квітень 2015
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер   Тра »
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930  

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: