Мав-Мав – символ протесту і боротьби проти поневолення

Бритійці пробували вже не раз в новій історії «залізним пястуком» вдаряти по визвольному рухові народів Південної Африки. Зараз після першої світової війни постав у Південній Африці комітет тубільців т.зв. «Східньо-Африканське Об’єднання», яке поставило собі завданням вести організовано боротьбу народів Африки за рівноправність. Але в 1922 році бритійці арештували провідників організації, а об’єднання розігнали. Залізний п’ястук вже тоді показався ненадійним, бо в 1927 році на конференції Африканської Унії в Кенії проклямували тубільці гасло «Африка африканцям» і висунули програму боротьби за цілковиту рівноправність місцевого населення. Тоді бритійці знову зареаґували терором. Тисячі муринів були арештовані та публічно биті. Але останні події в Африці у зв’язку з діяльністю організації «Мав-Мав» показують, що і тоді нічого в цей спосіб бритійці не розв’язали.

В бритійській Африці живе разом около 18 мільйонів африканців проти пів мільйона европейців. В Кенії, що є тепер осередком революції, живе на головних вулицях около 29000 білих кольоністів, які мають до своєї диспозиції около 13000 квадр. кілометрів землі. Водночасно 5 мільйонів африканців зіпхнуті в т. зв. резервуати з 43000 квадр. землі. Земля в резервуатах погана. В резервуаті племени Кікую, яке зараз веде перед в революції, густота населення около 1000 осіб на квадр. кілом. Якщо в районі якогось резервуату відкриті земні поклади, мусять африканці переїздити в інші райони і цей терен призначується білим. Зараз після другої світової війни обіцяли відповідні бритійські кола перевести ряд реформ для місцевого населення в Кенії. В першій мірі думали почати з шкільництва. Комісія Колоніяльного Бюра в Лондоні запропонувала бюджет на шкільництво, в якому 670000 стерлінґів було призначено на шкільництво европейського населення, 636000 індійського (56000 осіб) і 806000 для африканців (5000000 осіб). З пропорцій бачимо, що цей крок дуже скромний, все ж таки бун це крок вперед. Африканські націоналісти, які стояли на становищі легальної боротьби за рівноправність, взялися пильно до праці і скрізь почали організувати школи. Але в інших ділянках майже нічого не зроблено. Шалений визиск робочої сили, славні «пашпорти» та все інше залишалося по старому.

На тлі таких відносин загострилася діяльність терористичної організації «Мав-мав», яка виступила проти білих також з індивідуальним терором. Але діяльність тієї організації стала лише претекстом для бритійців, щоб вдарити знову «залізним пястуком» по африканцях. Останні вістки з Кенії говорять про арешти не лише членів «Мав-мав», але також поміркованих націоналістів з президентом Африканської Кенія-Унії Йомо Кениятта. Всі газети в мовах африканців заборонено, школи і організації закрито. Але про успіхи таких метод найкраще говорить така вістка. Бритійці, розв’язавши місцеві школи, уповажнили місіонерів до провадження навчання африканських дітей. Місіонери дуже були здивовані вдячною поставою маленьких африканців. Тільки пізніше ствердили, що діти в піснях слово Ісус Христос замінили Йомо Кениятта…

На місце зоборонених газет розповсюднюється таємний орган «Мав-мав» – «Ю-ю». Головний характер цієї пропаганди, як пише спеціяльний короспондент «New Statesman and Nation» Кінґслєй Мартін, є ліберальний і націоналістичний і в загальному є це африканський протест проти расового і господарського пониження. Цей самий кореспондент мав змогу слухати боєвий гімн «Мав-мав». Рефрен цієї пісні звучав «Чого Ти ждеш!». Якщо це має бути африканська Марсельєза – так пише згаданий короспондент – то жоден европеєць не повинен триматись по бурбонські і вмовляти собі, що раз африканці відсталі, то мусять в XX століттю признати февдальний статус.

Джерело: Вперед (Мюнхен). – Ч. 7-8 (27-28). – 1952. – Стор. 6.