Революція в Китаю

Хіни, або Китай – величезна держава на полудневому сході Азії. Мешканців там поверх 400 міліонів душ, або ж у 15 разів більше населення, як у цілій сучасній Польщі.

Китай дуже багатий край. Більшість населення живе там із сільського господарства. На полудні росте найбільше риж, цукрова тростина, індиго, на півночі добре родить пшениця, ачмінь, кукуруза, просо, Манджурія на цілий світ славна своєю квасолею. На полудні й на заході – величезні плянтації чаю. Крім того скрізь в сільському господарстві плекається шовкву гусень та виробляється бавовну. Що до виробу бавовни, хіни займають друге місце в світі.

Вугілля Китай має стільки, що його вистарчило б на 1000 років для всього світу. Менше але також подостатком залізної руди.

Найбільша промисловість в Хінах – це текстильна й бавовняна.

Не диво, що світові хижаки – імперіялісти давно вже постаралися загарбати цей край у свої руки.

Найгірше роспаношилися тут капіталісти Англії.

Хижаки – імперіялісти з цілого світу сунуть в Китай, щоб полюбовно поділити на «сфери впливів». Англія Франція, Японія, Німеччина, Америка, колись і царська Росія – роспаношилися в Китаю.

Всякий «культурний» чужинець – міг плюнути китайцеві в обличчя, міг його забити. Кари за це ані жадніської, бо чужинці не підлягають судові Китайської Держави. Чужинці мають так звані права екстериторіяльности: в европейських кварталах по всіх великих та промислових містах Китаю мають чужинці свою поліцію, своє військо, свій суд-росправу над поневоленими китайцями. Поруч із отим політичним безправям іде й соціяльне поноволення: на фабриках і завонах чужинців-імперіалістів поводження з робітником китайцем гірше, ніж з худобою.

Китай так само як і инші колоніяльні країни – Індія, Єгипет, Полуднева Африка то що мають величезне значіння для світових імперіялистів. І то не тільки тому, що вони немилосердно грабуючи їх, набивають собі кишені їхнім богатством. Витискаючи останні соки з китайського (і в загалі колоніяльного) робітника і селянина, капіталісти «Японії, Америки, Франції, а передовсім Англії». Мають змогу, майже не порушуючи, своїх зисків, кидати, солодкі окрушини зі свого пишного столу й деякій частині робітник своєї країни. Так затуманюють вони своїх робітників.

Ці робітники не розуміють того, що та надвишка, що їм мов собаці кістку, кидають капіталісти, далеко менша від того, що здирають з них капіталісти, визискуючи їхню працю. Ці робітники не розуміють того, що, коли б вони знищили своїх капіталістів, вони могли б жити дійсно по людськи, а не як годовані пси великих панів. Смачні відпадки зі столу капіталістів забивають ім памороки їм байдуже про боротьбу з капіталістами їх менш «щасливих» братів, чи то в своїй власній країні чи то по инших країнах. Отож, поки капіталісти мають колонії поки вони поневолюють инші народи вони можуть спокійно спати: їхній сон будуть стерегти, мов вірні пси краще оплачувані робітники. Визискуючи колоніяльних рабів капіталісти на якийсь час відвертають від себе гнів частини своїх власних рабів – робітників своєї країни, а росколюючи отак робітників на дві частини, вони ослаблюють силу наступу цілої робітничої кляси на твердині капіталізму.

Вірветься панування імперіялістів в колоніях, вірвуться і їхні величезні бариші. Вірвуться ці їхні бариші – вірветься й їхня влада над робітничою клясою. Всі робітники побачать, що одинокий рятунок – скинути ярмо капіталу.

Сплять колонії – «спить» і воля робітничої кляси. Вже 1900 року струснув був «сплячий» Китай тими хижаками, що обсіли його величезне тіло. Вибухло боссерське повстання проти чужинців – капіталістів. Але спільними зусиллями імперіалістів це повстання було стлумлено.

Тепер знову повстали народні маси в Китаю.

Почався теперішній рух ось з чого.

На грунті економічному роспочинають в початку червня робітники – китайці страйк на фабриці що знаходиться в руках японських капіталістів. Цей страйк стлумлено було врешті решт арештами та рострілом робітників. Тоді з солідарности роспочинають страйк усі робітники на фабриках і заводах в другомі місті – Шанхгай. (Це велике промислове місто в Китаю). Японці з Англійцями вживають репресій, включно до рострілів робітників китайців і на підприємствах Шанхаю. Тоді студентська молодь шанхайського університету влаштовує протестаційне віче, де висловлює солідарність робітникам і осуд хижакам імперіялістам. Англійська поліція та військо чужоземне розгоняє демонстрантів. Кільканадцять студентів забито: стріляли в спину, значить по утікаючим.

А після такого заворушилось все в Китаю. Китайці неприймають англійських та японських грошей, нічого з ними не хочуть мати до діла. Торговля завмерла. Фабрики й заводи стали. В Пекіні (столиця Китаю) була стотисячна демонстрація з вимогою, щоби військо чужих держав було виведено з Китаю, щоби привелеї для чужинців, завдяки чому вони визискують китайське населення, були покасовані.

Перед у цьому революційному, визвольному русі веде організоване, робітництво разом з національно-революційною партією Гоміндан.

Антиімперіялістичні демонстрації в Хінах – щось надзвичайно величне. Бувають випадки, що жалобні прапори (а колір жалоби в хінчіків не черний, як у нас, але білий) оздоблюються надписами кровю.

Якийсь учасник демонстрації втинає собі палець і пише на прапорі слова вимоги, щоб уряд Китайської Республіки оголосив чужинцям – капіталістам війну та вигнав їх геть. Цей вислів справжнього патріотизму йде в парі зі збиранням фондів для допомоги страйкарям. Навіть генерали, що угодово настроєні до окупантів, навіть вони силкуються примазатися до визвольного руху. Генерал У-Пей-Фу, що діставав зброю від гнобительки Англії, та инший генерал-гебернатор Чжан-Цзо-Лін, що має підтримку від Японії, вони й собі офірують десятки тисяч долярів на страйуючих у тих англійських та японських підприємствах. На віщо згадані У-Пей-Фу та Чжан-Цзо-Лін це роблять? А їхні вчинки пояснюються бажанням визвольний рух у Хінах підпорядкувати своїм впливам

Мета тих генерал-губернаторів укоськати маси та порозумітися з тими державами-грабіжниками. Бо ж коли настане край англійському верховодінню в Китаю, то і для У Пей-Фу кінець роскошування.

Таксамо й патентовані наші «оборонці»: Панейко та Охримович з «Діла», отаман петлюровець Оскілько, хрунь [1] Ільків, Васильчуки з Чучмаями – від повного визволення з польсько-шляхетського ярма.

Точнісенько таке й у Китаю.

Для капіталістів Парижу, Льондону, Вашингтону нинішня революція в Хінах завдає багато клопоту.

На селах Зах України здавна існує таке повіря: «коли роспічне Китай воювати, то буде кінець світа»… /1/

І дійсно, кінець буде. Але кінець пануванню імперіялістичних держав над так званними колоніяльними народами. За волею Китайців іде слідком і визволення Індії з під англійського ярма, за Індією – Египет, за Єгиптом – Мароко і так далі і так далі.

Капіталісти цілого світу тішаться тепер так званою «стабільністю» капіталізму, тобто тим, що їм знову вдалося здушити працюючі маси, що їм знову вдалося забезпечити собі «нормальний» приплив зисків у свої кишені.

Та революційні рухи в колоніях – в цей час передовсім в Китаю і Мароко – показують, що рано вони тішаться. Основа їхнього багатства й могутности – колонії – вислизають їм зпід ніг. А разом з тим робітники навіть найбільшої колоніальної держави – Англії – починають розуміти, що своє щастя вони можуть побудувати не на несчастю поневолених народів, а лише на скиненню капіталістичного ярма. «Спокійні» робітники Англії починають єднатися з революціонерами Радянського Союзу.

Пробудження Китаю – цеї одної з найбільших кольоній світового імперіалізму –, це зарорука успіху соціялістичної з революції в найбільших капіталістичних державах.

Тим то доля далекого Китаю така близька працюючим усього світу. Вона близька й нам, працюючим Західної України. І не тільки тому ми співчуваємо китайцям, що вони подібно до того, як і ми, боряться з наїздниками-хижаками. Ми співчуваємо їм ще й тому, що підриваючи силу Англії, Франції, Америки, вони підривають і силу Польщі – адже ж з ласки польські капіталісти живуть з ласки отих великих капіталістичних країн.

Баротьба китайців – це та сама боротьба, що й ми її ведемо, тільки на иншому відтинку бойового фронту.

У нас і  Китаї – один ворог – об’єднаний капітал усього світу.

Биймо ж його! – Вони в Китаю, – ми – в Польщі! /2/

Примітки

[1] Хрунь (гал.) – людина, котра продає свій голос на виборах. – Вперед.

Джерело: Земля і Воля (Львів). Комуністична Партія Західної України. – ч.4, 20 червня 1925. – С. 1–2.

Advertisements

0 Responses to “Революція в Китаю”



  1. Напишіть коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s




Березень 2015
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лют   Кві »
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  

Останні коментарі

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: