Три відозви 1905 року Р.С.Д.Р.П. на Україні (до методів дослідження відозовного матеріялу)

Пилип Клименко

Перша відозва правобережної громади української соціял-демократичної Спілки (філії соціял-демократичної партії Росії) має назву «Лист до Семинарістів-Українців». В цьому листі «Спілка» закликає семинаристів боротися за політичну волю й економічне визволення головним чином селянства в лавах Р.С.Д.Р.П., представниці робітництва, найбільше поневоленого суспільства в Росії. З’ясовується тут же програм-minimum Р.С.Д.Р.П. та програм спеціяльно роботи серед селянства «Спілки». Відозва складена доброю українською мовою, видрукувана петитом на тонкому папері розміром 26×13 см. Дата друку «Март 1905 р.» Підпис «Редакція органу Української Соціял-Демократичної Спілки «Правда». Печатка має напис навколо «Правобережна Громада Української Соціяль-Демократичної Спілки», а в середині великі літери «Р.С.Д.Р.П.Р.» Над заголовком відозви напис «Соціяль-Демократична Робітнича Партія Росії». Відозва випущена з приводу повстання 9 січня й семинаристам вказується на приклад Гапона, як політичного борця.

Друга відозва київського комітету Р.С.Д.Р.П. має заголовок «Ко всѣмъ рабочимъ города Кіева». В цій відозві робітництву з’ясовується значіння дня 1-го травня, як міжнароднього робітничого свята спеціяльно, і як свята російського робітництва в політичних умовах 1905 р.: імперіялістичної війни, економічної крізи, звязаної з війною, поневоленням політичним і економічним робітництва. Далі закликається робітників до боротьби за економічні вимоги (8-годинний день, «свобода забастовокъ», «свобода союзовъ, собраній, сходокъ, печати», припинення війни). Не просити повинні робітники, як було 9-го січня, й не покладати надії на добру волю уряду, а домагатися силою своїх прав. Для забезпечення досягнених прав вкінці закликається робітництво боротися за «учредительное собраніе» разом з иншими політично-економічними вимогами. Відозва кінчається закликом «Къ борьбѣ же, товарищи! Къ борьбѣ за наши права, за нашу жизнь и за нашу свободу! Да здравствуетъ Россійская Соціалъ-Демократическая Рабочая Партія!

Да здравствуетъ Учредительное Собраніе Народныхъ выборныхъ!

Да здравствуетъ 8-часовой рабочій день!

Долой самодержавіе!

Долой войну!»

Підпис: «Кіевскій Комитетъ Россійской Соціалъ-Демократкческой Рабочей Партіи».

«Тип. Кіевскаго Комитета». Визначення числа примірників — стерте. Дата «Апрѣль 1905 годъ».

Відозва складена літературною російською мовою, друкована корпусом в два стовбці на аркуші розміром 34х21½ см., має напис «Россійская Соціалъ-Демократическая Рабочая Партія», «Пролетаріи всѣхъ странъ, соединяйтесь» і печатку з написом навколо: «Россійской Соціалъ-Демократич. Рабоч. Парт.» і всередині «Кіевскій Комитетъ». /64/

Третя відозва заводської районної організації при київському комитеті Рос. Соц.-Дем. Роб. Партії. Теж першотравнева. У відозві з’ясовується економічне й політичне становище робітника та всієї класи робітничої, домагання соціял-демократичної партії, соціялістичний лад, політичний гніт російського самодержавства, репресії, 9 січня, скількість політичних домагань у робітництва, інтелігенції, навіть «любезныхъ сердцу самодержавія фабрикантовъ, заводчиковъ, дворянъ». Вкінці закликаються робітники до боротьби за політичні права (Народное представительство) і святкування 1-го травня. Підпис: «Заводская Районная Организація при Кіевскомъ Комитетѣ Рос. Соц.-Дем. Раб. Партіи». Дата «Г. Кіевъ 21 апрѣля 1905 года». Напис: «Россійская Соціалъ-Демократическая Рабочая Партія», «Пролетаріи всѣхъ странъ, соединяйтесь».

Відозва складена трохи вульгаризованою «під народню» російською мовою й відтиснена на гектографі досить нечітко на аркуші розміром 35х22 см.

Всі ці три відозви дають матеріял для приблизного уявлення про агітаційні напрями й сили Р.С.Д.Р.П. у 1905 р. Перша має відношення до агітації серед селян і селянської інтелігенції, важні кадри якої складало духовенство і його синки-семинаристи. Пробити цю нерушиму стіну й має завдання лист «до Семинарістів-Українців». Що ця стіна дійсно була зрушена після 1905 року мається досить вказівок. З усього видко, що й відозва вищенаведена складена особою, що добре знала семинарське життя, вийшла з семинарських кол, скоріше всього студентом, бувшим семинаристом. Особа ця стояла в курсі тодішнього політично-газетярського життя, як це засвідчує згадка про органи «рептільної преси».

Отже оскільки Р.С.Д.Р.П. на Україні в 1905 р. була повернута фронтом на село, вона знаходила відповідні агітаційно-організаційні сили серед революціонізованих синів зросійщеного попівства, оскільки вона була повернута на партійно-організоване робітництво, знаходила сили серед загально російсько-шаблонового типу керівника, міського інтелігента-партійця, оскільки ж вона була повернута до міського пролетаріяту, відповідних тубільних сил недоставало й використовувався розрахований на великоросійське робітництво агітаційний елемент.

З боку технічно-друкарського перша відозва найкраща і чи не вказує це, що й матеріяльно агітаційно-організаційна робота Р.С.Д.Р.П., розрахована на селянство українське, була забезпечена найбільше?

Друга відозва менше оригінальна й відзначається декларативністю, резолютивністю. Складав її якийсь партійний керівник, що ввесь загруз у добиранні резолюцій, декларацій, логічно сконструйованих, розмірених, умовних, сухих, формулових. Розрахована ця відозва на робітництво, але не на низи його, а більш організовані, начитані верхи; лише декларативністю, а не змістом, цієї відозви, можна виправдати зворот «ко всѣмъ рабочимъ» заголовку її.

Третя відозва написана для робітничої маси. Автор її проте не робітник, а інтелігент, хоч і вмілий та «практикований» агітатор, мітинговий промовець, який добре знає робітниче життя, його буденні, звичайні болячки. В мові відозви багато «великорусизмів», і в протилежність першій і другій відозвам третю можна вважати не українським чи російським мовою твором, а великоросійським. Але здається складав її не Великорос, а на великоруських брошурах «напрактикований южанин». У всякому разі «великорусизм» цієї відозви, призначеної для робітництва м. Київа, все-ж хоч і зросійщеного, але українського в основі, незрозумілий і свідчить про малу практичність київських низових Р.С.Д. агітаторів у 1905 р. /65/

Джерело: Україна. Науковий двохмісячник українознавства. Орган історичної секції Академії (б. Українського Наукового Товариства в Київі) під загальною редакцією голови секції академіка Михайла Грушевського. — Київ: Державне видавництво України, 1925. — №4 (14). — С. 64–65.