Революція всупереч «Капіталові»

Антоніо Ґрамші

Більшовицька революція конче має своїм корінням всезагальну революцію російського народу. Максималісти, що два місяці тому стали необхідною заправою, призвідцями, адже події заламали звичну рівновагу, а впередовий, пóступовий рух дедалі увиразнювався, створили засади певного ладу (що міг би бути буржуазним): взяли владу, встановили свою диктатуру та розвивають соціялістичні форми, що на них спиратиметься революція, щоби, мавши неабиякі здобутки, широко простувати й надалі, не потрібуючи сторонньої помочи.

Більшовицька революція втілює радше ідеолоґію, аніж факти (тим-то по суті нам не важить знати про неї більше, ніж вже знаємо). Вона є революцією всупереч «Капіталові» Карла Маркса. У Росії Марксів «Капітал» читаний радше буржуазією, ніж пролєтаріятом. Ця книга правила за критичне вираження пекучої потреби в тому, що заки пролєтаріят намислить повстати, заки в голові йому зайдуть думки заявити вимоги власної кляси, а то й думка про власну революцію, у Росії має сформуватися буржуазія, має зайти капіталізм, установитися цивілізація західного типу. Та факти перевершили ідеолоґію. Факти розірвали критичні схеми, що рокували російську історію розвиватися за канонами історичного матеріялізму. Більшовики заперечують Карла Маркса та стверджують — почерез цілком певний акт реального завоювання влади, — що канони історичного марксизму не такі жорсткі, як про них можна було подумати чи думано.

Проте є тут і певна невідворотність; і коли більшовики відкидають окремі положення «Капіталу», вони не відкидають живої думки книжкової. Вони не «марксисти», от у чому справа: спираючись на твори Майстра, вони побудували не якусь штучну доктрину, зібрану з доґматів і непогрішимостів. Вони живуть марксистською думкою — тією, що ніколи не вмирає, що є продовженням італійської та німецької ідеалістичної філософії, котра в Маркса взялася позитивістськими та натуралістичними наростами. І цією думкою за найважливіший чинник історії повсякчас уважано не самі тобі економічні факти, а людину, людське суспільство — суспільство, що його люди творять для себе, формують почерез ці зв’язки (через цивілізацію) суспільну, колєктивну волю, обмірковуючи та дедалі краще розуміючи економічні факти й керуючи ними за власною волею аж доти, доки ця воля не стане рушійною силою економіки, творцем об’єктивної дійсности, що живе, і рухається, і прибирає характеру киплячої земної матерії, що може спрямовуватися туди, куди хоче воля.

Маркс передбачив передбачуване. Він не міг передбачити европейської війни або, краще сказати, не міг передбачити, що ця війна триватиме так довго та матиме ті наслідки, що вона їх мала. Він не міг передбачити, що ця війна за три роки невимовних страждань викличе до життя ту народну колєктивну волю, що вона її викликала. Таку волю, що її формування зазвичай потребує тривалого періоду поступового проникнення у кров, значного клясового досвіду. Люди ледачі: їх треба орґанізувати спочатку ззовні, в корпорації, потім зсередини — у думку, у волю ‹…› неперервної тривалости та множини зовнішніх спонук. Ось чому зазвичай канони марксистської історичної критики можуть осягнути дійсність, засвоїти її та відкрити для вивчення. Зазвичай це відбувається саме почерез боротьбу кляс, що вона повсякчас загострюється, коли історію роблять дві головні кляси капіталістичного світу. Пролєтаріят розуміє свої справжні злидні, він завше є знедоленим і тисне на буржуазію, аби та покращила його становище. Він бореться, примушує буржуазію покращувати промислову техніку, підвищувати ефективність продукції, щоби мати змогу задовільнити бодай найелєментарніші його потреби. Це хотячка поліпшень, що вони прискорюють виробничий ритм, а тому товарів, доступних суспільству, дедалі більшає. У цих перегонах багато хто падає, тимчасом в тих, хто лишився, дедалі більшає охота перемогти; а маса починає нуртувати, і з народохаосу заходить лад у думках, чіткіше усвідомлення власних можливостей, власної спроможности перебрати на себе суспільну відповідальність і заправляти власною долею.

Так стоять справи за нормальних умов, коли події повторювані, додержуючи певного ритму. Історичний поступ можна простежити за певними моментами, чимдалі складнішими, вагомішими і ціннішими, але завжди дуже подібними. Але в Росії війна була тим, що струснуло множиною воль: вони через страждання, пережиті за три роки, швидко злилися д’одного. Матеріяльних речей бракувало страшенно, дошкуляв голод, а голодна смерть чигала на кожного; смерть через голод могла забити одним страшним ударом мільйони. Ріжні волі злилися в унісон — спершу механічно, а відтак, після першої [Лютневої. — Ред.] революції, активно, свідомо.

Почерез соціялістичну проповідь росіяни пізнали досвід инших пролєтарів. Вона в один мент викликає до життя всю історію пролєтаріяту — його боротьбу проти капіталізму, тривалі зусилля, що він їх докладає, щоби визволити свідомість від огидних рабських пут, щоби виховати себе наново — правдиве свідчення прийдешнього світу. Соціялістична проповідь збудила спільну волю російського народу. Чому він має чекати, поки Росія повторить історію Анґлії, поки в Росії сформується буржуазія, загостриться боротьба кляс, поки зайде клясова свідомість і нарешті — поки капіталістичний світ зазнає катастрофи? Російський народ пережив цей досвід у головах, хай навіть у головах меншости. Він перевершив цей досвід. Сьогодні він придається йому для самоствердження, як коли-небудь придасться досвід західного капіталізму для якнайскорішого спобігання рівня продукції західного світу. Північна Америка з капіталістичного погляду проґресивніша за Анґлію, тому що в Північній Америці анґлосакси розпочали з того, чого Анґлія досягла після тривалого розвитку. Російський пролєтаріят, що пройшов соціялістичну школу, розпочне свою історію від етапу найвищого рівня продукції, засягнутого тепер ув Анґлії, адже мавши почати з чогось, почне з найкращих досягнень инших країн і од цих досягнень рухатиметься до тієї економічної зрілости, що вона, за Марксом, є необхідною передумовою колєктивізму. Революціонери самі створять передумови, необхідні для беззастережного переведення своїх ідей у життя. Вони створять їх за час, менший від того, що його потребував би на це капіталізм. Критика, що її спрямовували соціялісти проти буржуазної системи, виявляючи з усією очевидністю її недоліки, гайнування нею багатства, придасться революціонерам на добре, не дасть упасти в марнотратство й припуститися помилок. Але ті самі злидні й страждання лишило б у спадок і буржуазне правління. Капіталізм у Росії не міг би зараз досягнути більшого, ніж зможе колєктивізм. Він досягнув би сьогодні значно менше, бо мав би проти себе незадоволений, бунтівливий пролєтаріят, не готовий задля чужого блага переживати гіркоту злиднів, що їх несуть економічні труднощі. Встановлення соціялізму в Росії просто зараз виправдане і з абсолютного, людського погляду. Страждання, що принесе із собою мир, можна пережити тільки якщо пролєтарі почуватимуть, що саме від їхньої воли, їхнього завзяття в роботі залежатиме, чи покласти цьому мирові край якомога швидше чи ні.

Заходить враження, що тоді максималісти були стихійним виявом, що їх потребували біолоґічно, — щоби російська людність не пережила найжахливішого розпаду, щоби російська людність, котрій тепер ходить о власне відродження і котра порається коло цього самотужки, менше боялася голодних вовків, а Росія не стала величезною ареною боротьби між тваринами, що рватимуть одне одного.

Перекладено з італійської.

Ориґінал друковано в: Avanti il 24 novembre 1917; Il Grido del Popolo il 5 gennaio 1918.

8 Responses to “Революція всупереч «Капіталові»”


  1. 1 Vjacheslav Tsyba 02/01/2017 о 10:18

    Доброго дня!
    Мене цікавить книга Антоніо Ґрамші В’язничні зошити. Розумію, що вийшла з друку давно. Та все ж, чи можливо десь дістати пепаровий варіант тексту?
    Дякую.
    Щиро,
    В’ячеслав

  2. 2 Vpered 05/01/2017 о 13:42

    В’ячеславе! Так, книга з 2014 року. Ліворуч є лінк на онлайн-бібліотеку: там знайдете.

  3. 3 Vjacheslav Tsyba 16/01/2017 о 15:08

    Дякую, скористаюся. Шкода, що немає в паперовому варіанті.

  4. 4 Анонімний 18/03/2020 о 17:48

    Цікаво, а хто автор перекладу? Мене щиро беруть сумніви, що це переклад саме з італійської.

    І хто такий «мітичний» Р. Тиса? Радше за все ця людина (якщо це не псевдонім) перекладає з англійської (або, гірше, з російської). Р. Тиса італійської не знає. Українська кепська, з купою росіянізмів.

    Анархічний правопис взагалі приголомшує. Таке враження, що автор цих перекладів з російської свідомо намагається спровокувати нехіть в укаїномовної людини читати ці дописи.

    Р. Тиса має довести спільноті, що перекладає саме з італійської. Для цього він має публічно презентувати свої переклади, дати на експертизу іншим фахівцям, чіткіше обґрунтувати свої термінологічні рішення з покликаннями на італійський ориґінал, а так казна-що.

  5. 5 «Мітичний» Р. Тиса 18/03/2020 о 18:41

    Дякую за увагу до моєї скромної персони.

    Сумніве, це — добре. Які конкретні питання щодо перекладу? («Перекладає з англійської (або, гірше, з російської)», «італійської не знає», «українська кепська, з купою росіянізмів», «анархічний правопис» — все зрозуміло.) І скажіть, будь ласка, хто Ви і яку спільноту представляєте?

  6. 6 Анонімний 18/03/2020 о 20:24

    Ясновельможний пане Р. Тисо, я представляю спільноту підозріливих українських інтелектуалів, які не вірять, що Ви, Р. Тисо, перекладали з італійської мови. Які не вірять, що італійською Ви, Р. Тисо, володієте. Які вимагають, Р. Тисо, щоби Ви довели свою компетентність та свій позавіртуальний статус (свого обличчя під час відомого інтерв’ю громадському радію з нагоди Вашого перекладу з російської уривків “В’язничних зошитів” Ґрамші Ви не показали, що є досить показовим фактом). Я все-таки схиляюся до думки, що Р. Тиса є псевдонімом котрогось з представників галицької (у мові Ваших перекладів купа галицизмів, що викриває Вас як стій!) радикальної правиці (так-так, саме правиці!), який неприхованим знущанням з української мови, а також невість з якої мови зробленими перекладами, намагається взяти під сумнів здобутки, набутки й досягнення представників притомної україномовної лівиці, які відчайдушно й самозабутньо протистоять світовому капіталові на наших теренах, що його уособлює український олігархат.

    Ось тут Ви пишете: Ориґінал друковано в: Avanti il 24 novembre 1917; Il Grido del Popolo il 5 gennaio 1918.

    Але ж Ви не маєте того ориґіналу! Звідки Ви насправді перекладали?

    P.S. Credo che tu sia un truffatore spregevole e ripugnante. Nella tua traduzione ci sono tantissimi errori perché in realtà non conosci la filosofia italiana (tanto meno quella tedesca che bisogna conoscere per tradurre i testi che appartengono alla filosofia marxista). In altre parole, mi fai veramente schifo!

    P.P.S. Il mio mistero è chiuso in me! Il nome mio nessun saprà!!

  7. 7 «Мітичний» Р. Тиса 18/03/2020 о 22:21

    Caro Anonimo il Sospettoso,

    Grazie per il Suo commento ch’è sia interessante sia divertente. Non posso discutere i problemi della Sua credenza; credere o non credere in Dio è una cosa personale, almeno nel dato fase di sviluppo sociale; credere o non credere a me… Beh… Non me ne frega niente.

    È vero che non sono ein Philosoph von Beruf. Cosa importa? Marx non studiò economia politica e secondo Lei non è un economista esemplare? Gramsci non mai fini i suoi studi di letteratura e lingue all’università, non si mai laureò, non mai ricevé nessun diploma/certificato/grado. Se fu un ciarlatano?

    Mi scusi per cortesia se il mio stilo non è perfetto; la lingua italiana non è la mia lingua materna, non ho un’ampia esperienza di scrivere saggi, lettere ecc. italiani e ho tradotto solo parecchi testi solo dall’italiano all’ucraino e mai viceversa.

    Mi piacciono misteri. Stia una enigma. Sono contento che ci sono ucraini che leggono, scrivono in italiano e, speriamo, traducono dall’italiano. Anche mi piacciono scherzi. Ma non mi piacciono davvero insulti. Se nei testi ci sono errori od omissioni La prego mi dica dove e li possiamo esaminare. Non ho il tempo per vacuo bla-bla.

    La Rivoluzione contro il Capitale

    Per questo mi lasci finire il nostro dialogo a questo punto.

  8. 8 Анонімний 18/03/2020 о 22:52

    Caspita! Porca bestia! Mannaggia!

    Sai davvero scrivere in italiano! Anche il tuo vocabolario è abbastanza ricco che mi stupisce.

    Va bene, forse, dovrei ammettere che hai tradotto dall’italiano. Sei veramente un traduttore e non un traditore. È una roba affascinante (dato che gli intellettuali ucraini di solito non conoscono le lingue, a meno che inglese).

    Dunque, ovviamente stavo scherzando. In realtà la tua traduzione è abbastanza buona anche se non sempre capisci le pieghe oscure della tradizione italiana (particolarmente il contesto vichiano della filosofia marxista in Italia).

    Forse, ti scriverò ancora una volta!

    Nel frattempo, però, ti dico ciao!


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.




Листопад 2014
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Останні коментарі

Архіви

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: