Здобутки польської революції 1956 р.

О.Васечко

В попередньому числі нашого часопису ми дали короткий огляд внутрішнього становища в Польщі. Картина була б проте далеко не повна, коли б ми на тому обмежилися. Від жовтня минулого року наступили в Польщі деякі переміни, які мають тривалу вартість для цілого соціялістичного бльоку, а зокрема для СССР. Ми не сміємо жити під враженням тільки того, що широкі маси польського населення поринають в морі щоденних турбот, що головною їх турботою є боротьба за хліб щоденний. Не сміємо також вважати становище Польщі безнадійним, бо вона мовляв неподільно знаходиться в сфері совєтських впливів і незважаючи на деяку матеріяльну піддержку з Заходу скорше чи пізніше знайдеться під совєтським командуванням у всіх областях внутрішнього життя. Такі проґнози є в ґрунті фальшиві. Польська революція породила щось тривале, що дає їй право говорити про польський шлях до соціялізму.

До жовтня 56 року панувала в Польщі поліційна система. Вона нагадувала під кожним оглядом те, що відбувалося в СССР в тридцятих роках. Правда, в СССР була основним законом сталінська конституція, яка на вид виглядала справді дуже демократично, тобто робила господарем держави весь совєтський нарад. Верховний Совєт мав бути представництвом всього народу і найвищим законодатнім органом. В дійсності однак керувала всім партія, властиво політбюро ЦК партії, а найчастіше сам Сталін. Були отже дві сторони совєтської медалі.

Дослівно так само було в Польщі. Державою командував Центральний Комітет партії при помочі поліційного апарату. Всякі демократичні писані закони були паперовими законами. Вони не давали жодної ґарантії прав і свобід громадянам держави. Незаконні арешти, суди і т.п. викликали ненависть супроти системи, ненависть, що горіла в усіх шарах польської суспільности, без огляду на її ідейну чи політичну політуру. Це причина, що в критичний момент весь народ станув по боці Ґомулки. Вирішальною була тут не лише постать Ґомулки, але, головне, його програма, що ставила першою вимогою уздоровлення становища, привернення повної законности в державі. Справа була в тому, щоб в життю зреалізувати те, що теоретично було на папері. Якраз це останнє є нейціннішим здобутком польської революції. Нам тут на еміґрації імпонувала може дуже сміла і дотепна критика совєтської ідеології, тобто комуністичної ідеології в совєтському виданні. Сьогодні треба одверто сказати, що імпонувати мусять сьогодні деякі досягнення польського жовтня, які вже зреалізовано в польській державі.

Зліквідовано старий Комітет безпеки і тим покінчено з поліційною системою правління. На це місце відновлено авторитет сейму, як найвищого органу народнього представництва. Одним із перших актів пожовтневої Польщі було прийняття нової виборчої ординації до сейму. Не місце тут говорити, в чому суть змін в цій ординації. Скажемо тільки, що вона щойно робила вибори справжніми вибороли. Виборці отримали можливість виставляти списки кандидатів, які перевищують кількість передбачених мандатів. Значить, для виборця є тепер з чого вибирати! /2/

Другою справою було питання привернення сеймові ролі найвищого захонодатнього органу. Згідно зі стат. 15 польської конституції мав бути сейм «найвищім інструментом авторитету» і «експонентом волі народу в ділі виконування суверенних прав нації». До жовтня 1956 р. це все була одна фікція. В часі від 1953-56 р. радив сейм всього два рази, а одне засідання тривало не більше 1-3 днів. Дійсна законодатна функція знаходилася в руках Державної Ради. В часі між сесіями сейму вона видавала всякі закони, які опісля давала до формального затвердження сеймові. Отже, це було дослівно те саме, що й сьогодні бачимо в СССР. За період 1953-56 рр. видала Державна Рада 150 законів. Сейм не мав навіть можливості цих законів на засіданнях обміркувати. Знову ж Державна Рада, що складалася з предсідника, чотирьох його заступників і дев’ятьох членів (всі вони були вибрані на засіданні сейму), була інструментом в руках уряду, а властиво ЦК партії.

Ґомулка виступив відважно з думкою про зміну такої конституційної практики. На місце «німого» сейму май вступити сейм, як найвищий конституційний законодатний орган, як справжній висловиник волі народу. Польські правники виступили ще з більшими вимогами. Проф. Ерліх («Сейм і законність» стор. 63) зажадав, щоб крім захонодатніх функцій присвоєно сеймові право контролювати державну екзекутиву, цебто уряд і державний апарат. В цей самий час всім, в тому числі й проф. Ерліхові, було ясно, що партія є керівною силою в державі і вона несе повну політичну й моральну відповідальність за життя в державі. Проф. Ерліх сформулював компромісову лінію, коли він сказав, що «сейм є законним висловником політики партії» («Нова Культура» 1956, ч. 26). В цьому компромісі з дійсністю і криється тривала вартість жовтневої резолюції не тільки для польської держави, але й для всіх країн народньої демократії. Коли б польській народ захотів був перекреслити ролю партії, то це довело б було до совєтської інтервенції і до того, що ми бачили в Мадярщині.

Питання було тільки, як це практично зреалізувати. Важним кроком у цьому ділі було прийняття сеймом (1.3.57) нового сеймового реґуляміну (внутрішній порядок). Він мав на меті привернути сеймові ролю, передбачену конституцією. Попередній реґулямін з 21.2.52 р. надавав сеймові характер німого і притакуючого тіла. Новий реґулямін створює нові форми і передбачує нові методи, які вможливлюють йому найкраще виконувати його наскрізь активну ролю.

Реґулямін відновлює інститут польських клюбів, які існували в парламентарній практиці польської держави до 1939 р. і які існують по сьогоднішній день в парляментах західнього світу. До жовтня 1956 р. існували в Польщі т.зв. воєвідські посольські колективи, які творилися за територіяльним принципом. Нові клюби творяться за партійним принципом. Посли однієї партії творять в парляменті окремий клюб і нараджуються над всіми актуальними справами згідно зі своєю партійною лінією і відповідно займають становище на засіданнях сейму. В такий спосіб сейм стає дзеркалом політичної публичної опінії цілого краю. В час існування територіяльних посольських колективів значення партій було практично зліквідоване, а про відзеркалювання публичної опінії краю не могло бути мови.

Керування працею сейму знаходиться в руках президії в складі одного маршала і двох замісників. Для ведення ділового ходу нарад і для забезпечення співпраці посольських клюбів передбачує ст. 24 п. I. Реґуляміну існування т.зв. Конвенту Сеніорів, в склад якого входять члени президії та предсідники поодиноких клюбів чи то їх замісники. З огляду на активну ролю сейму створено інститут сеймового сєкретаріяту з державними секретарями. Еони керують всією технічною канцелярійною роботою.

Однією з основних реформ, які провів новий реґулямін. є створення сеймових комісій, в яких ведеться вся підготувальна сеймова праця. Проєкти всяких законів, ще заки вони прийдуть на пленум сейму, обмірковуються в сеймових комісіях. Сеймові комісії передбачувалися також дотеперішнім реґуляміном, так як вони передбачуються в СССР. Але їх кількість була дуже мала, а компетенції невеликі. В теперішньому сеймі існує 19 комісій. Така кількість комісій існувала в польському парляменті до 1939 р. Компетенції комісій розширено. Комісії можуть збиратися на свої засідання незалежно від засідань сейму. Вони, отже, можуть працювати в міжсесійний період. Для ділової праці вони мають право зв’язуватися з керівниками поодиноких ресортів державного апарату і засягати їх опінії. Комісії мають навіть право виконувати деякі контрольні функції в оправах державного апарату, що було невідоме сеймовим комісіям до 1939 р. Вони можуть висловлювати свої міркування і побажання державній раді, урядові, поодиноким міністрам і генеральному прокуророві. На основі ст. 39 п. 3 Реґуляміну ці державні установи є обов’язані давати річеву відповідь на запити і бажання комісії. Всі комісії є ресортовими комісіями за винятком т.зв. мандатово-реґулямінової комісії, яка займається провіркою посольських мандатів. Їй прислуговує важка роля інтерпретації сеймового реґуляміну.

Ст. 10. Реґуляміну реґулює справи арештування посла і передання його слідчим органам. Справу має насамперед розглянути мандатово-реґулямінова комісія, після чого сейм має прийняти відповідне рішення квалифікованою більшістю голосів (дві треті) при кворумі принайменше половини послів.

Ст. 48 п. 2 і 3 реґулює оправу покликання нового уряду:

а. сейм іменує прем’єра і уповноважнює його виготовити список ради міністрів,

б. пропозиції прем’єра йдуть в цілості під голосування,

в. іменування і відкликання поодиноких міністрів голосується окремо. Робиться, отже, суттєву різницю між покликанням уряду як такого і між покликанням поодиноких міністрів.

Стільки про .сеймовий реґулямін. Досвід показав, що ця реформа дала вже великі практичні наслідки. Від 30.10.57 р. засідає польський сейм. Вся підготувальна праця ведеться в поодиноких комісіях кваліфікованими людьми. В кінцевій стадії проєкт закону, прийнятий комісією, попадає на наради сейму, після чого йде на голосування. В Польщі маємо до діла з соціялістичною системою парляментарно-демократичного типу. Поодинокі члени уряду (міністри) обов’язані звітуватися перед сеймом. Крім того кожному послові прислуговує право ставити прилюдні запити (інтерпеляції) кожному мініметрові в справі дій державного апарату. Міністер зобов’язаний до річевої відповіді. Таким чином праця державного апарату знаходиться під постійною контролею представників народу. В цьому році було 52 таких інтерпеляцій.

Щоб унеможливити екзикутиві (урядові й держ. апаратові) перерости законодатні органи й підпорядкувати собі їх, сейм обмірковує законопроєкт про Найвищу Державну Палату, яка мала б бути органом сейму для контролі уряду і державного апарату.

Як ми бачимо, дійсне представництво народу робить всі можливі заходи для закріплення здобутків жовтневого перевороту. Вже сьогодні можна твердити, що поворот до попереднього періоду в Польщі неможливий. Те що сталося в Польщі, має велике значення для еволюції соціялістичних систем в країнах народньої демократії і навіть СССР. Польський сейм прийняв в листопаді новий виборчий закон до народніх рад. Він побудований на тих самих принципах, як виборчий закон до сейму. Йдуть приготування до новелізації (зміни) закону про народні ради, щоб зробити з них дійсних представників народньої влади з широкими компетенціями. Йдуть також інтенсивні приготування до випрацювання польського моделю управління народним господарством. Над цим працюють найкращі польські опеціялісти. Рік 1958 буде роком практичної реалізації цих плянів. Це правда, що хуліґанство, спекуляція і злочинність зросли до великих розмірів. Але це є нормальне явище в революційний період. Поза тими явищами не сміємо не бачити того, що є тривале в польській революції і має значення також для СССР. Коли зусилля поляків зачнуть давати позитивні успіхи, за ними підуть інші країни народньої демократії, а навіть СССР. Мається враження, що СССР дивиться на Польщу і її зусилля як на «експеріментального крілика». Чи ж дивуватися, що стільки совєтських людей так цікавляться подіями в Польщі? Чи ж дивуватися, що зацікавлення українського населення Польщею і Юґославією більше, ніж іншими народніми демократіями? Цікаво відмітити, що про ці справи не радо пишеться в західній пресі. а все ж це справи першорядного значення.

Джерело: Вперед (Мюнхен). — Ч. 12 (85). — Грудень 1957. — Стор. 2, 3.

Advertisements

0 Responses to “Здобутки польської революції 1956 р.”



  1. Напиши коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s




Листопад 2014
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов   Гру »
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Останні коментарі

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: